Постанова № 62212074, 14.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року 810/2040/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач або ТОВ «Фоззі-Фуд») до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач або Київська міська митниця ДФС) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - третя особа або ГУ ДКСУ у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати противправною відмову Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа №2542/10/26-70-19-01 від 11.04.2016, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ «Фоззі-Фуд» з Державного бюджету України суми надмірно сплаченим митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016;

- зобов'язати Київську міську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «Фоззі-Фуд» суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 та подати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу в поверненні із Державного бюджету України надміру сплачених коштів на підставі поданої заяви вих. № УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016. Представник позивача наголошує, що у відповідача не було виявлено формальних недоліків поданої заяви, оскільки про такі не зазначається у відповіді. Крім того, відповідач визначає, що ТОВ «Фоззі-Фуд» надміру сплачено в бюджет митні платежі, проте відмовляється здійснити їх повернення. Зазначає, що твердження митного органу проте, що для повернення надміру сплачених митних платежів необхідно провести документальну перевірку, що є компетенцією ГУ ДФС у м. Києві, є необґрунтованою та не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у письмових запереченнях, вважає, що скасування рішення не тягне за собою автоматичного внесення змін до МД щодо зазначеного у ній розміру митної вартості, а грошові кошти можуть вважатися надмірно сплаченими та, відповідно, повертатись митними органами платнику, за наслідками внесення змін до МД, згідно ст. 301 МК України. Зазначає, що сплачені декларантом кошти не є ані надміру сплаченими грошовими коштами, ані помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями. Окрім цього зазначає, що позивачем митному органу не було надано документи, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів на суму 580 985,11 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2040/16 та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Фоззі-Фуд» в порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Своїми правами на подання заперечення проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, третя особа не скористалась.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», ідентифікацій код 32294926, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, зареєстроване як юридична особа з 02.12.2002 відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2015 (а.с. 17-18).

ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулося до Київської міської митниці ДФС із заявою вих. №УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 про повернення із Державного бюджету України надміру сплачених коштів (суми переплати митних платежів, які були сплачені під час імпорту товарів) в розмірі 580 985,11 грн. (з яких митний збір код 020 - 57 611,26 грн., ПДВ код 028 - 523 373,85 грн.) та зарахувати їх на депозитний рахунок типу 3734 для подальших розрахунків ТОВ «Фоззі-Фуд» як передоплата або грошова застава (а.с. 22-31).

Заяву ТОВ «Фоззі-Фуд» обґрунтовувало тим, що під час митного оформлення в режимі імпорту ввезених позивачем на територію України товарів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів в сторону збільшення. Позивач, із наданням фінансових гарантій у вигляді грошової застави на суму переплати митних платежів, подав відповідачу митну декларацію для випуску товару у вільний обіг. Після спливу 90-то денного строку надання фінансових гарантій, сума фінансових гарантій була списана в рахунок Державного бюджету.

ТОВ «Фоззі-Фуд» оскаржило прийняті рішення про коригування митної вартості товарів у судовому порядку. Вказані рішення були визнані протиправними та скасовані, рішення судів набрали законної сили.

В заяві про повернення надміру сплачених митних платежів вих. №УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 ТОВ «Фоззі-Фуд» зазначило перелік рішень про коригування, які були скасовані в судовому порядку та перелік митних декларацій, яких вони стосуються, а саме:

1) Київським окружним адміністративним судом розглядалася справа №810/3249/14 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання недійсними та скасування рішень про коригування митної вартості №100270004/2014/310013/2 від 22.01.2014, №100270004/2014/310012/2 від 22.01.2014, №100270004/2014/310017/2 від 22.01.2014, №100270004/2014/310016/2 від 22.01.2014, №100270004/2014/000034/2 від 14.02.2014 які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270004/2014/339037 від 22.01.2014, №100270004/2014/339055 від 23.01.2014, №100270004/2014/339056 від 23.01.2014, №100270004/2014/339051 від 23.01.2014, №100250004/2014/339400 від 14.02.2014. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 87 367,65 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі №810/3249/14, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року у справі №К/800/65270/14 рішення судів залишено без змін.

2) Київським окружним адміністративним судом розглядалася справа №810/3120/14 за позовом ТОВ «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №100270004/2014/310001/2 від 10.01.2014, №100250002/2013/500476/2 від 03.12.2013, №100270004/2014/310006/2 від 15.01.2014, №100250000/2013/500441/2 від 22.11.2013, №100250002/2013/500473/2 від 03.12.2013, №100250002/2013/500479/2 від 03.12.2013, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270004/2014/338911 від 10.01.2014, №100250002/2013/037070 від 04.12.2013, №100250004/2014/338939 від 15.01.2014, №100250000/2013/036438 від 22.11.2013, №100250002/2013/036991 від 03.12.2013, №100250002/2013/037005 від 03.12.2013. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 92 894,57 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №810/3120/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 серепня 2015 року у справі №К/800/53035/14 рішення судів залишено без змін.

3) Київським окружним адміністративним судом розглядалася справа №810/4802/14 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №100270004/2014/000033/2 від 12.02.2014, №100270002/2014/000161/2 від 02.04.2014, №100270002/2014/000193/1 від 18.04.2014, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270004/2014/339385 від 13.02.2014, №100270002/2014/299170 від 02.04.2014, №100270002/2014/299796 від 18.04.2014. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі рішення становить 41 459,69 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року у справі №810/4802/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року у справі №К/800/57389/14 рішення судів залишено без змін.

4) Київським окружним адміністративним судом розглядалася справа №810/4449/14 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №100270004/2014/310015/2 від 22.01.2014, №100270004/2014/310010/2 від 22.01.2014, №100270004/2014/310011/2 від 22.01.2014, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270004/2014/339046 від 22.01.2014, №100270004/2014/339036 від 22.01.2014, №100270004/2014/339045 від 22.01.2014. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 91 664,62 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №810/4449/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

5) Київським окружним адміністративним судом розглядалася справа №810/4316/14 за позовом ТОВ «Сільпо ПДВПП до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №100250002/2014/000005/1 від 09.01.2014, №100250002/2014/000004/1 від 09.01.2014, №100250002/2014/000015/1 від 15.01.2014, №100250002/2014/000016/1 від 15.01.2014, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100250002/2014/060235 від 09.01.2014, №100250002/2014/060234 від 09.01.2014, №1002500002/2014/060369 від 15.01.2014, №100250002/2014/060368 від 15.01.2014. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 73 663,48 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі №810/4316/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року у справі №К/800/54835/14 рішення судів залишено без змін.

6) Київським окружним адміністративним судом розглядалася справа №810/1030/15 за позовом ТОВ «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості №100250002/2014/000266/1 від 15.08.2014, №100250002/2014/000265/1 від 15.08.2015, №100250002/2014/000268/1 від 19.08.2014, які стосувалися товарів, що були випущені у вільний обіг за митними деклараціями №100270004/2014/067473 від 15.08.2014, №100250002/2014/067470 від 15.08.2014, №100250002/2014/067580 від 19.08.2014. Загальна сума надмірної сплати позивачем митних платежів на підставі цих рішень становить 194 535,10 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі №810/1030/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Перелічені вище рішення судів набрали законної сили та долучені до матеріалів справи.

До поданої заяви вих. №УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 позивачем було долучено довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом №4179/10/28-10-23-26 від 25.02.2016, накази про призначення директора та головного бухгалтера, які підписали заяву, копії митних декларацій, за якими товари випущені у вільний обіг і які підтверджують суму надмірно сплачених платежів, копії судових рішень.

Враховуючи вищенаведене, в заяві вих. №УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 ТОВ «Фоззі-Фуд» просило Київську міську митницю ДФС повернути надмірно сплачені митні платежі в розмірі 580 985,11 грн.

На подану заяву позивач отримав відповідь Київської міської митниці ДФС за вих. №2542/10/26-70-19-01 від 11.04.2016. Відповідач відмовив позивачу в поверненні надміру сплачених коштів, вказавши, що питання повернення коштів не було предметом розгляду в судових справах, на які послався позивач. Відповідач зазачає, що при скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів судом не визначається, що внаслідок скасування такого рішеня виникли надмірно сплачені кошти, які в свою чергу підлягають повернення з Державного бюджету України. Враховуючи вищевикладене, правові підстави для повернення коштів з Держбюджету України, у сумі зазначеній у заяві ТОВ «Фоззі-Фуд», у Київської міської митниці ДФС відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положення статті 43 Податкового кодексу України передбачають умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктами 43.4 та 43.5 статті 43 ПК України передбачено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Повернення надміру чи помилкового сплачених митних платежів регулюється Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 №618 (далі - Порядок №618), згідно пункту 1 розділу III якого передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Положеннями пунктів 2 - 4, 6 розділу III Порядку № 618 визначено наступний порядок розгляду заяви платника: заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум; відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати; для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Тобто, законодавчо встановленою умовою повернення надміру сплачених митних платежів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Пунктом 7 розділу III вказаного Порядку №618 встановлено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (пункт 11 розділу III Порядку №618).

Таким чином, підставою для відмови митним органом заявнику - платнику податків у повернені надмірно сплаченого митного платежу може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати. Зазначені підстави для відмови є вичерпними.

Враховуючи те, що протиправність рішень митного органу про збільшення митної вартості товару встановлено судовими рішеннями у справах №810/3249/14, №810/3120/14, №810/4802/14, №810/4449/14, №810/4316/14, №810/1030/15, які набрали законної сили, суд приходить до висновку - відмова Київської міської митниці ДФС у підготовці та наданні до органу Державного казначейства України висновку про повернення суми надміру сплачених митних платежів, оформлена листом №2542/10/26-70-19-01 від 11.04.2016, є протиправною.

Суд констатує, що позивач виконав усі формальні вимоги, які передбачені Порядком № 618. Відмовляючи в повернені надміру сплачених коштів відповідач не посилався на наявність будь-яких формальних недоліків в поданій позивачем заяві.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 №21-1465а15 вказав, що у випадку необґрунтованої відмови митного органу у здійсненні митного оформлення товару та надмірною у зв'язку із цим сплатою декларантом митних платежів, належним способом захисту порушених прав є зобов'язання митницю скласти та надати управлінню ДКСУ висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Виходячи з вищенаведених положень, враховуючи, що відповідачем не було підготовлено висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів у встановлений законодавством строк за результатами розгляду заяви позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Київської міської митниці ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «Фоззі-Фуд» суми надміру сплачених митних платежів заявою вих. № УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 та подати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Окрім того, суд зазначає - твердження представника відповідача про те, що позивач до заяви вих. №УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 ТОВ «Фоззі-Фуд» не надав документів, які підтверджують суму надміру сплачених коштів є безпідставними, адже факт перерахування коштів і відповідні суми відображені у митних деклараціях, які додавалися позивачем до заяви, а суми переплати наведені у заяві позивача.

Згідно з частиною 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Таким чином, сума переплати митних платежів вказана позивачем в заяві про повернення наміру сплачених митних, а на її підтвердження були надані копії митних декларацій, де в графі 47 зазначається сума фінансових гарантій, яка була надана позивачем під час митного оформлення та пізніше перерахована відповідачем до Державного бюджету.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що кошти, які просить стягнути позивач, не є ані надміру сплаченими податковими зобов'язаннями, ані помилково сплаченими грошовими коштами. Також помилковим є твердження відповідача, що позивач самостійно визначив та сплатив податкові зобов'язання, а тому вони не можуть бути оскаржені.

Так, відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

У свою чергу, помилково сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань (пп.14.1.182 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною першою статті 264 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини п'ятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Згідно з положеннями частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Згідно з приписами частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Процедура перевірки митної декларації, зокрема в частині правильності визначення митної вартості товарів, передбачена розділом ІІІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

В силу частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Приписами частини третьої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до приписів частини 7 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Як було зазначено раніше, відповідно до правил заповнення графи 47 митної декларації в режимі імпорту, що визначені Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №651, при оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме:

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Положення частини першої статті 305 Митного кодексу України передбачають, що у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Відповідно до частини першої статті 306 Митного кодексу України одним із способів забезпечення сплати митних платежів є надання фінансових гарантій.

Згідно з частиною першою статті 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту.

Положеннями частини другої статті 312 Митного кодексу України передбачено, що отримані від гаранта кошти в рахунок погашення зобов'язань перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету впродовж одного робочого дня.

За змістом пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Абзацом другим зазначеного пункту визначено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Порядок внесення змін до податкових декларацій передбачено статтею 50 Податкового кодексу України. Норми цієї статті не містять згадки про те, що цей порядок може застосовуватися для внесення змін до митних декларацій.

Навпаки, відповідно до абзацу четвертого пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України вимоги статей 46 - 50 цього Кодексу не поширюються на декларування товарів (продукції), ввезених на митну територію України або вивезених з неї відповідно до митного законодавства України (крім випадків, визначених у цих статтях), а також на декларування відрахувань до соціальних фондів та інше інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб'єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків.

Відповідно до частини другої статті 269 Митного кодексу України внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

За змістом частини сьомої статті 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 затверджено Положення про митні декларації (далі в тексті - Положення №450). Пунктом 37 вказаного Положення передбачено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Суд наголошує, законодавче регулювання порядку внесення змін до митної декларації передбачає, що декларант після завершення митного оформлення не може внести зміни до митної декларації, якщо ці зміни вплинуть на розмір сплати митних платежів, які переховані до бюджету. І навпаки, повернення коштів із державного бюджету є підставою для внесення змін до митної декларації. Оформлення аркушу коригування, яким вносяться зміни до митної декларації, в такому випадку здійснюється митним органом самостійно.

Таким чином, як випливає з фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, під час митного оформлення позивач не погодився із визначеною відповідачем митною вартістю товару та надав фінансові гарантії для випуску товару у вільний обіг, про що зробив відповідний запис в графі 47 митних декларацій.

Твердження відповідача проте, що позивач самостійно визначив розмір фінансових гарантій є таким, що не відповідає дійсності і суперечить встановленому порядку митного оформлення і випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію. Кошти фінансових гарантій є грошовими зобов'язаннями, які визначені контролюючим органом на підставі рішень про коригування митної вартості, а не позивачем.

Суд встановив, що після спливу 90-денного строку дії фінансових гарантій кошти фінансових гарантій були перераховані митним органом з депозитного рахунку Київської міської митниці ДФС, відкритому в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, до державного бюджету, у зв'язку з чим митним органом було здійснено оформлення аркушів коригування до митних декларацій, копії яких досліджені судом.

Оскільки рішення про коригування митної вартості товарів були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, вони не спричиняють жодних правових наслідків у контексті процедури митного оформлення товару та визначення митних платежів на їх підставі.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, суми фінансових гарантій, які були перераховані позивачем на депозитний рахунок Київської міської митниці ДФС, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві, та згодом переховані до Державного бюджету, є надміру сплаченими податковими зобов'язаннями, а тому позивач має право на повернення цих коштів.

Щодо посилання відповідача відносного того, що питання повернення коштів не було предметом судового розгляду в адміністративних справах №810/3249/14, №810/3120/14, №810/4802/14, №810/4449/14, №810/4316/14, №810/1030/15, суд зазначає, що повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, з чого слідує, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Отже питання про повернення надмірно сплачених митних платежів не могло бути предметом розгляду у справах №810/3249/14, №810/3120/14, №810/4802/14, №810/4449/14, №810/4316/14, №810/1030/15, оскільки постановивши рішення про стягнення таких сум (митних платежів) суд втрутився б у виключну компетенцію митного органу, що не відповідає принципам та завданню адміністративного судочинства.

Водночас суд зазначає, що процедура повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів здійснюється у порядку, встановленому у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України та Порядку №618, яким безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків (декларанта), митного органу та органу казначейства у правовідносинах, пов'язаних повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Цей порядок (алгоритм дій) виключає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 №21-1465а15, від 25.11.2014 №21-207а14, від 24.03.2015 №21-3а15, які відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, не є передумовою для повернення надміру сплачених митних платежів вирішення цього питання безпосередньо у резолютивній частині судового рішення, прийнятого за наслідками перевірки законності рішення митного органу про коригування митної вартості.

Під час судового розгляду суд також встановив, що сплачені під час митного оформлення суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного (податкового) періоду.

Надаючи правову оцінку цій обставині, суд зазначає наступне.

Як зазначено раніше, повернення надміру сплачених митних платежів регулюється статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.07.2007 № 618. Ці нормативні акти не передбачають такої підстави для відмови в повернені надміру сплачених митних платежів, як те, що заявник включив суми надміру сплаченим митних платежів до податкового кредиту. Положення цих нормативних актів взагалі не передбачають процедури перевірки використання заявником податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, оскільки позивач формував податковий кредит на підставі митних декларацій та аркушів коригування оформлених до них, то повернення надміру сплачених митних платежів та оформлення митним органом аркушів коригування до митних декларацій після цього, є підставою для коригування раніше сформованого податкового кредиту.

Державна фіскальна служба України в листі від 28.12.2015 №27875/6/99-99-19-03-02-15 зазначила, що у випадку, коли пiсля митного оформлення товарiв, помiщених у митний режим iмпорту, та включення сплаченої при ввезеннi таких товарiв суми ПДВ до складу податкового кредиту змiнюється величина митної вартостi цих товарiв (зменшення митної вартостi за рiшенням суду або контролюючим органом прийнято рiшення про коригування (зменшення) заявленої митної вартостi товарiв), коригування податкового кредиту, що проводиться у зв'язку зi змiною митної вартостi товарiв, на дату набуття рiшенням суду законної сили або на дату прийняття вiдповiдного рiшення контролюючого органу вiдображається на пiдставi аркуша коригування до митної декларацiї у рядку 12.1 податкової декларацiї з ПДВ зi знаком "мiнус".

Таким чином, після повернення суми надмірно сплачених податків та оформлення відповідачем аркушу коригування до митних декларацій позивача виникне обов'язок провести коригування податкового кредиту. Твердження відповідача про отримання позивачем подвійного відшкодування не узгоджуються із нормами чинного законодавства та є безпідставними.

Суд також наголошує, що повернення надміру сплачених митних платежів з бюджету здійснюється митним органом, а правильність формування податкового кредиту контролюють податкові органи, які мають право здійснити перевірку позивача та нарахувати штрафні санкції у разі виявлення порушень.

На підставі вищезазначеного суд не погоджується з твердженням відповідача про необхідність встановити чи відшкодовувався ТОВ «Фоззі-Фуд» за митними деклараціями податок на додану вартість, оскільки, в іншому випадку, позивачу може бути повернено податки двічі.

Щодо заявленого позивачем клопотання про встановлення судового контролю за виконанням постанови суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Стаття 13 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на ефективний засіб правового захисту. В рішенні у справі «I проти Сполученого Королівства» (2002 р.) Європейський суд з прав людини наголошує, що «вкрай важливо, щоб Конвенція тлумачилася та застосовувалася таким чином, щоб захищати права практично та ефективно, а не теоретично та ілюзорно» (§54 рішення).

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що відповідач добровільно відмовився повернути суми надмірно сплачених платежів та заперечує право позивача на таке повернення. Із метою забезпечення ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за доцільне встановити судовий контроль за виконанням відповідачем зобов'язальної вимоги про надання висновку про повернення коштів.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Відповідно до ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Пункт 2 частини другої цієї статті передбачає також, що суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, до суду не надано, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» - задовольнити.

Визнати противправною відмову Київської міської митниці ДФС, оформлену у формі листа №2542/10/26-70-19-01 від 11.04.2016, в наданні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновку про повернення ТОВ «Фоззі-Фуд» з Державного бюджету України суми надмірно сплаченим митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016;

Зобов'язати Київську міську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ «Фоззі-Фуд» (код ЄДРПОУ 32294926) суми надміру сплачених митних платежів за заявою вих. № УРБ 10/11-1227 від 01.03.2016 та подати його до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби у м. Києві.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (код ЄДРПОУ 32294926) судовий збір у сумі 2 756 грн. 00 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, місцезнаходження: 03680, м.Київ, бул. І.Лепсе, буд. 8-а).

Зобов'язати Київську міську митницю ДФС протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова