Постанова № 62211974, 19.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Житомир справа № 806/1855/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання внести зміни до наказу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання внести зміни до наказу. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції на різних посадах. Наказом ГУНП в Житомирській області від 19.08.2016 №192 о/с був звільнений з 29.08.2016 зі служби за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "про Національну поліцію". Станом на день звільнення його вислуга становила 22 роки 11 місяців 10 днів - у календарному обчисленні та 23 роки 01 місяць 08 днів - у пільговому. Позивач вказує, що до вислуги років йому не зараховано у пільговому обрахунку період його служби на території Овруцького та Коростенського районів Житомирської області, які відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. у зв'язку з чим просить зобов'язати відповідача внести зміни до наказу ГУНП в Житомирській області від 27.04.2016 №77 о/с зарахувавши до вислуги років у пільговому обчисленні період проходження служби у органах внутрішніх справ з 04.07.2014 по 20.10.2014 у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяці.

Позивач просив справу розглянути у порядку письмового провадження.

Представник відповідача направив на адресу суду заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позову, справу просив розглянути за його відсутності.

У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З наявного у матеріалах справи, розрахунку вислуги років вбачається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема у період з 24.03.1995 по 07.06.2015 та у період з 06.07.2015 по 06.11.2015 на різних посадах, на території Овруцького та Коростенського районів, які підпорядковувались УМВС України в Житомирській області, а також у період з 07.11.2015 по 29.08.2016 на посаді поліцейського роти ДПС ГУНП, яка також відносилась до Коростенського району Житомирської області.

Слід відмітити, що відповідачем не заперечується факт того, що позивач проходив службу на територіях Овруцького та Коростенського районів, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Станом на день звільнення його вислуга становила 22 роки 11 місяців 10 днів - у календарному обчисленні та 23 роки 01 місяць 08 днів - у пільговому.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 78 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон України №580-VIIІ) визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Відповідно до частини 3, 4 статті 78 Закону України №580-VIIІ під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію" (у редакції на момент проходження позивачем служби на території Овруцького та Коростенського районів, тобто виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби основним складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки.

Особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викладено інтересам служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Порядок призначення та проведення розрахунку пенсій визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393).

Відповідно до абзацу п'ятнадцятого підпункту "в" пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, в якому, зокрема, до зони гарантованого добровільного відселення віднесено м.Овруч та м. Коростень Житомирської області.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" виключено також абзац п'ятий частини 2 (визначення зони гарантованого добровільного відселення) Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", що спричинило невизначеність поняття "зони гарантованого добровільного відселення", наведеного у пункті 4 частини 1 статті 11 Закону України № 796-XII.

Однак, Додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі і до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, невизначеність Законом № 791а-XII поняття "зони гарантованого добровільного відселення" не є підставою для відмови зарахуванні до вислуги років періоду несення служби у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки залишається чинною постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, яка визначає перелік населених пунктів віднесених до цієї зони.

Суд вважає, що оскільки Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" № 393 від 17.07.1992 року визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених в пунктами 2 і 3 ст. 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови в зарахуванні позивачу вислуги років в пільговому обчисленні.

Посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку військових частин, підрозділів та установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням служби безпеки України, Управління державної охорони не давало йому права для відмови позивачу в зарахуванні вислуги років в пільговому обчисленні. Суд вважає, що надання Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що МВС України визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.

За таких обставин суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу вислуги років в пільговому обчисленні не відповідає вимогам закону, а відтак дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 у пільговому обчисленні період проходження служби у органах внутрішніх справ з 24.03.1995 по 07.06.2015 та у період з 06.07.2015 по 06.11.2015, а також з 07.11.2015 по 29.08.2016 у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяці.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева