Постанова № 62211959, 08.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2015 року Справа № 810/4181/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомКомунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа"доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04.06.2015 № 0006531502 та 04.06.2015 № 0006541502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 1845,60 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств (а саме сум авансових внесків), на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, оскільки на момент їх прийняття позивачем самостійно обчислено та сплачено суми штрафних (фінансових) санкцій та пеню за затримку сплати узгоджених податкових зобов'язань.

У судове засідання, призначене на 08.12.2015, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" (ідентифікаційний код 20598264, місцезнаходження: 08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Івана Мазепи, буд. 33) зареєстроване в якості юридичної особи 05.04.1994, що підтверджується відомостями, наведеними в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 7).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Переяслав-Хмельницькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У червні 2015 року посадовою особою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на виконання приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 04.06.2015 № 801/10-17-15-02/20598264 (далі - акт перевірки).

Під час перевірки контролюючим органом виявлено порушення позивачем визначених чинним законодавством строків сплати податкового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що полягало у сплаті позивачем авансового внеску за березень 2015 року у розмірі 6152,00 грн. та квітень 2015 року у розмірі 6152,00 грн. із затримкою на, відповідно, 59 та 24 дні, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.06.2015 № 0006531502 та 04.06.2015 № 0006541502, якими відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств (авансові внески) - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, що становить 1230,40 грн. (= 6152,00 грн. х 20 %) та 10 % погашеної суми податкового боргу, що становить 615,20 грн. (= 6152,00 грн. х 10 %).

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що у лютому 2015 року ним подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (а.с. 37-43), відповідно до даних якої самостійно визначений підприємством місячний розмір авансового внеску з податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті протягом березня 2015 року - лютого 2016 року, складає 6152,00 грн.

В позовній заяві позивач не заперечує факт порушення ним платіжної дисципліни та сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств за березень і квітень 2015 року поза визначеними законодавством граничними строками їх сплати, але стверджує, що самостійно обчислив суму штрафних (фінансових) санкцій і пені та сплатив їх до Державного бюджету України наприкінці травня 2015 року, тобто до початку контролюючого заходу (04.06.2015).

На підтвердження вказаних обставин представником позивача надано суду копії платіжних доручень від 28.05.2015 № 564 на суму 7812,00 грн. та 28.05.2015 № 565 на суму 6954,08 грн. (а.с. 11, 12).

Так, зі змісту графи "призначення платежу" наведених вище платіжних доручень вбачається, що сума 7812,00 грн. складається з авансового внеску з податку на прибуток підприємств за березень 2015 року (6152,00 грн.), штрафу (1230,40 грн.) та пені (429,60 грн.), в той час як сума 6954,08 грн. складається з авансового внеску з податку на прибуток підприємств за квітень 2015 року (6152,00 грн.), штрафу (615,20 грн.) та пені (186,88 грн.).

Грошові кошти у загальному розмірі 14766,08 грн. (= 7812,00 грн. + 6954,08 грн.), сплачені платником податків за платіжними дорученнями від 28.05.2015 № 564 та 28.05.2015 № 565, внесені контролюючим органом до інтегрованої картки позивача у день їх сплати, що підтверджується даними інтегрованої картки Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" з податку на прибуток підприємств (авансові внески) (а.с. 71-74).

За таких обставин позивач вважає, що він виконав вимоги податкового законодавства, перерахував до бюджету авансові внески з податку на прибуток підприємств за березень-квітень 2015 року разом зі штрафними (фінансовими) санкціями та пенею за порушення граничних термінів їх сплати, а відтак не може бути вдруге притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у даній справі стосуються питання правомірності прийняття органом доходів і зборів податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено грошові зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, за обставин, коли платник податків самостійно обчислив і перерахував суми штрафних (фінансових) санкцій до бюджету, але не визначив відповідні суми у податковій звітності.

Суд у зв'язку з цим зазначає, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

В силу приписів статті 54 Податкового кодексу України суми податкових та грошових зобов'язань визначаються платниками податків самостійно шляхом обчислення суми податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені та зазначення її у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, або контролюючим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені є контролюючий орган.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України в разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення (пункт 116.1 статті 116 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що податкове зобов'язання може визначатись або самостійно платником податків, або розраховуватись контролюючим органом.

При цьому, самостійне визначення розміру податкового зобов'язання платником здійснюється у спосіб його декларування, у той час як визначення податкового зобов'язання органом доходів зборів (у разі несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань) проводиться останнім шляхом надіслання платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, положеннями пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що позивач суми штрафних (фінансових) санкцій та пені за несвоєчасну сплату ним узгоджених грошових зобов'язань не декларував, уточнюючих податкових декларацій чи розрахунків до контролюючого органу не подавав.

Позивач на власний розсуд самостійно обчислив суму штрафних (фінансових) санкцій і пені та перерахував їх до бюджету без складання обов'язкових документів, що передбачені Податковим кодексом України для самостійного визначення грошових зобов'язань.

У той же час, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв згідно з приписами статей 54, 116 та 126 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу позивача на те, що сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 28.05.2015 № 564 та 28.05.2015 № 565 грошові кошти у загальному розмірі 14766,08 грн. зараховані територіальним органом доходів і зборів у відповідності до приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в рахунок погашення податкового боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Вказані обставини підтверджуються даними інтегрованої картки позивача зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, а також наявними у матеріалах справи актом звіряння (а.с. 64) та листом Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 13.11.2015 № 1918/2/10/10-17-20-45 (а.с. 65).

Твердження представника позивача про подвійне притягнення підприємства до відповідальності за вчинення податкового правопорушення суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, даними, наведеними в інтегрованій картці платника податку.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Стосовно вимоги позивача про винесення судом окремої ухвали суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи жодних порушень прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, суд дійшов висновку, що підстави для вжиття цього заходу реагування у суду відсутні.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, що діяла на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом), якими передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04.06.2015 № 0006531502 та 04.06.2015 № 0006541502, носять майновий характер, у зв'язку з чим загальний розмір судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з приписів статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, має становити 1827,00 грн.

Оскільки позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 255,78 грн., а за результатами розгляду адміністративної справи судом відмовлено у задоволенні позову, решта судового збору у сумі 1571,22 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2.Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" до Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") судовий збір у розмірі 1571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.