Постанова № 62211933, 18.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року м. Київ 810/1858/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

від позивача - Демкович І.В.,

від відповідача - Шевченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДРА"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДРА" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2016 № 0000762203 та від 16.03.2016 № 0000772203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта фактичної перевірки АЗС (за адресою Макарівський район, с. Небелиця, вул. Леніна, 98) від 26.02.2016 № 0409/1000/22/39971735 (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень і вважає висновки зазначеного Акта безпідставними та незаконними з огляду на наступне.

Так, позивач зазначив, що відповідачем зроблено хибні висновки щодо не оприбуткування готівки за період з 01.02.2016 по 24.02.2016 на загальну суму 27 842,19 грн., тоді як оприбуткування вказаної готівки підтверджується записами в Книзі обліку розрахункових операцій № 3000175620Р/1, фіскальними чеками за спірний період та прибутковими касовими ордерами.

Також, позивач зазначив, що працівниками податкового органу при перевірці було порушено порядок проведення перевірки та оформлення її результатів, оскільки до перевірки було допущено особу, яка не є працівником позивача, а саме ОСОБА_3, який підписав Акт перевірки.

Крім того, позивач зазначив, що працівники відповідача перевіривши об'єм пального в резервуарах на АЗС, проведено інвентаризацію нафти і нафтопродуктів на підприємстві, під час якої були порушені норми Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, а саме ті, якими визначено процедуру проведення інвентаризації.

У судове засідання, призначене на 18.10.2016 прибув уповноважений представник позивача, який уточнив позовні вимоги, а саме визнав суму штрафних санкцій застосованих відповідно до податкового повідомлення - рішення від 16.03.2016 № 0000762203 у розмірі 1 грн. за порушення пунктів 1, 2, 13 статті 3 підпунктів 1, 2, 9, 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та просив визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення - рішення в частині 9 416,72 грн.

Решту позовних вимог представник позивача підтримав посилаючись на доводи викладені в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях та просив суд їх задовольнити.

Відповідач позову не визнав та стверджував, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті фактичної перевірки та на те, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій є недостатнім доказом оприбуткування коштів, оскільки позивачем не було заповнено з 01.02.2016 по 24.02.2016 книгу ОРО, що свідчить про порушення підприємством порядку оприбуткування готівки.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

25.02.2016 року працівниками податкового органу на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.01.2016 року за № 52 та направлень на перевірку від 25.02.2016 року № 865 і 866 була проведена фактична перевірка АЗС, що розташований за адресою: Макарівський район, с. Небелиця, вул. Леніна, 98, Київська область, суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Лідра», перевірка проведена на підставі статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2775-VI, Законів Укрїни від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», від 19.12.1995р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637.

Перевірку здійснено у присутності касира торгівельного залу АЗС ОСОБА_4 та заступника директора ТОВ «Лідра» ОСОБА_3 (посаду встановлено зі слів касира та самого ОСОБА_3.).

За результатами перевірки складено Акт від 26.02.2016 № 0409/1000/22/39971735.

Висновком зазначеного Акта було встановленно, порушення позивачем положень підпунктів 1, 2, 9, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) та пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено факт не оприбуткування (не здійснено обліку готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО № 3000175620Р/1) від 17.11.15 в графі 5 розділу 2 на підставі фіскальних Z звітів за період з № 878 від 01.02.2016 по № 302 від 24.02.2016 включно на загальну суму отриманої готівки в розмірі 27 842,19 грн., що підтверджено періодичним звітом.

При дослідженні питання належного ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації проведено вимірювання фактичних залишків ПММ в резервуарах та складено додаток № 3 «Дані про рух нафтопродуктів на АЗС», яким встановлено від'ємне значення кількісного показника (нестачу) пального А-95 (резервуар № 1) у кількості 269,22 л. на суму 4 843,27 грн.; пального А- 95 (резервуар № 2) у кількості 40,85 л. на суму 714,47 грн.; ДП (резервуар № 4) у кількості 200,27 л. на суму 3002,04 грн.

Разом з цим в резервуарі № 3 АЗС було виявлено не обліковані залишки ДП понад встановлену похибку вимірювання у кількості 314,1 л. на загальну суму 4 708,36 грн.

Загальна сума не облікованого пального розрахована відповідно до ціни реалізації дизельного пального на момент перевірки складає 4 708,36 грн.

На думку відповідача, вказані факти свідчать про реалізацію зазначених видів пального протягом робочої зміни 25.02.2016 року на АЗС без застосування РРО та без видачі РД встановленої форми на загальну суму 8 559,78 гривень - 1 випадок протягом року.

На підставі висновків Акта перевірки, 16.03.2016 Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000762203 яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 139 210,95 грн. (за порушення пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637);

- № 0000772203 яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 9 417,72 грн. (за порушення підпунктів 1, 2, 9, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР), в дану суму входить штрафна санкція в розмірі 1 грн. за порушення підпунктів 1, 2, 13 статті 3 вказаного закону, яку позивач відповідно до уточнень позовних вимог не оскаржує.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Пунктом 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995, № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 13 статті З Закону України від 06.07.1995, № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 2.6 Постанови/Положення Національного банку України від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 4.2 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу 2 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417 (далі - Порядок № 417), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО).

Відповідно до пункту 6 частини 4 Розділу 2 Порядку № 417, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Відповідно до Порядку № 417, на підставі даних розрахункових квитанцій щоденно здійснюються записи в розділі 2; до запису за перший день слід включити дані про відповідні суми за контрольною стрічкою з початку робочого дня до моменту виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У записі за даними фіскального звітного чека, роздрукованого після відновлення роботи на РРО, необхідно зазначити, за які попередні дати підсумовані дані в цьому фіскального чеку.

Згідно з пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» (далі - постанова № 199), реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: 1) Х-звіту; 2) Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Пунктом 2 Постанови № 199 зазначено, що Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора; Х-звіт - це денний звіт без обнуління інформації в оперативній памяті.

Пунктом 13 Постанови № 199 вказано, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Відповідно до статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами- громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

З наданої позивачем книги ОРО вбачається, що позивач здійснював підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО в спірний період, що і не заперечується відповідачем в Акті перевірки та підтвердив допитаний судом в якості свідка інспектор податкової служби I рангу ОСОБА_5, який проводив перевірку.

В той же час, позивач заперечує проти встановлених відповідачем під час перевірки фактів відсутності щоденного виконання записів про рух готівки та надав книгу ОРО в якій містяться вказані записи (а.с. 19-23).

Але, суд не приймає вказані доводи позивача стосовно належним чином оформленої книги ОРО, оскільки, як вбачається з вказаної книги (а.с.17), 25.02.2016 працівниками відповідача зроблено запис про проведення перевірки, а лише піся нього починаються записи про рух готівки за лютий місяць.

Крім цього, касир перевіряємої АЗС під час перевірки надав письмові пояснення в яких зазначив, що «… КОРО № 3000175620Р/1 не заповнюється з 01.02.2016 в зв'язку з допущеною помилкою, та вказівкою керівництва про проведення технічного навчання працівників АЗС щодо належного ведення …».

В той же час, представником позивача було надано суду прибуткові касові ордера, а саме: № 321 від 01.02.2016 на суму 1 055,55 грн., № 327 від 02.02.2016 на суму 482,73 грн., № 337 від 03.02.2016 на суму 1 821,23 грн., № 347 від 04.02.2016 на суму 3 099,82 грн., № 357 від 05.02.2016 на суму 1 564,08 грн., № 367 від 06.02.2016 на суму 897,52 грн., № 377 від 07.02.2016 на суму 2 911,35 грн., № 387 від 08.02.2016 на суму 102,18 грн., № 406 від 10.02.2016 на суму 2 380,66 грн., № 415 від 11.02.2016 на суму 1 433,76 грн., № 426 від 12.02.2016 на суму 849,87 грн., № 436 від 13.02.2016 на суму 873,90 грн., № 446 від 14.02.2016 на суму 1 152,99 грн., № 456 від 15.02.2016 на суму 860,21 грн., № 466 від 16.02.2016 на суму 547,25 грн., № 476 від 17.02.2016 на суму 1 185,43 грн., № 486 від 18.02.2016 на суму 349,80 грн., № 496 від 19.02.2016 на суму 1 047,24 грн., № 506 від 20.02.2016 на суму 1 512,02 грн., № 516 від 21.02.2016 на суму 734,00 грн., № 528 від 22.02.2016 на суму 249,76 грн., № 538 від 23.02.2016 на суму 1 781,02 грн., № 549 від 24.02.2016 на суму 949,82 грн., № 563 від 25.02.2016 на суму 340,69 грн. (а.с. 96-109), частина яких засвідчена головним бухгалтером підприємства, а частина директором, що передбачено нормами «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що норми податкового законодавства не передбачають того, що не здійснення записів про рух готівки в КОРО є беззаперечним доказом не оприбуткування готівки платником податку. Висновок відповідача про не оприбуткування позивачем готівкових коштів є безпідставним, оскільки необхідність запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій має формальне облікове значення вже оприбуткованих коштів на підставі фіскальних чеків та прибуткових касових ордерів.

Аналогічної думки дійшов Вищий адміністративного суду України в ухвалах від 22.11.2011 у справі № К-6211/09, від 28.02.2013 у справі № К/9991/36205/11.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах розмірах - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необгрутовано застосовано до позивача відповідальність, яка передбачена за не оприбуткування готівки, в той час як спеціальною нормою вказаного закону передбачено відповідальність саме за не заповнення КОРО.

Аналогічної думки дійшов Вищий адміністративного суду України у постанові від 30.05.2012 у справі № К-9490/09-С, в ухвалі від 22.03.2012 у справі №-11524/10.

Стосовно встановлених відповідачем порушень підпункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за наслідком якого до позивача було застосовано штрафні фінансові санкції відповідно до статті 20 вказаного закону, суд зазначає наступне.

Позивачем зазначено, що відповідачем проводено інвентаризацію нафти і нафтопродуктів на АЗС, з порушенням норми Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція від 20.05.2008 № 281/171/578/155), а саме: пункт 13.10 Розділу 13 - не дозволяється проведення інвентаризації складом інвентаризаційної комісії менше трьох фахівців; пункт 13.13 розділу 13 - результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 3-НП (додаток 26); підпункт 4.3.2.7 пункту 4.3 розділу 4 - рівень нафти, нафтопродукту та підтоварної води або льоду в резервуарах має вимірюватись металевими рулетками з вантажем, метро штоками, стаціонарними рівнемірами або іншими засобами вимірювання, допущеними до застосування Держспоживстандартом України. Границі допустимої похибки вимірювання рівня світлих нафтопродуктів та підтоварної води не повинні перевищувати ± 2 мм, нафти та газового конденсату - ± 4 мм, мазуту - ± 5 мм, інших нафтопродуктів - ± 2 мм.

З даними твердженнями позивача суд не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу (далі по тексту - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно до пункту 80.1 Статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункт 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Згідно до пункту 13.2 розділу 13 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 інвентаризації підлягають нафта (газовий конденсат) і нафтопродукти, що містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах НПЗ, наявних на підприємстві транспортних засобах та тарі незалежно від права власності, а також готівка на АЗС. Інвентаризації підлягають також нафта і нафтопродукти, які згідно з договорами зберігаються на терміналах інших суб'єктів господарювання.

Інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Відповідно до пункту 13.3 розділу 13 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 основною метою інвентаризації є: виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС; зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку; виявлення нестандартних нафтопродуктів; перевірка дотримання умов та порядку зберігання нафти та нафтопродуктів, а також готівки на АЗС.

Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її здійснення покладається на керівника підприємства (пункт 13.4 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155).

Для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб (пункт 13.5 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155).

Відповідно до пункт 13.7 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 робочі інвентаризаційні комісії: здійснюють інвентаризацію нафти та нафтопродуктів; разом з представниками бухгалтерської служби підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач і надлишків, а також списання нестач у межах природних втрат; уносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання та відпуску нафти та нафтопродуктів, удосконалення обліку та кількісного їх збереження; відповідають за своєчасність і додержання порядку здійснення інвентаризації відповідно до розпорядження керівника підприємства за повноту та точність внесення до актів інвентаризації даних про фактичну наявність нафтопродуктів та готівки; оформлюють акт інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах за формою N 24-НП (додаток 21), на АЗС - акт інвентаризації на АЗС за формою N 25-НП (додаток 22).

Згідно до пункту 13.9 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 перед початком інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів члени створених на підприємстві інвентаризаційних комісій отримують розпорядження про інвентаризацію за формою N 20-НП (додаток 23), якою встановлюється час її початку і завершення. Розпорядження реєструється бухгалтерською службою в журналі контролювання за виконанням розпоряджень щодо проведення інвентаризації за формою N 21-НП (додаток 24).

До початку інвентаризації бухгалтерській службі необхідно завершити опрацювання всіх документів про надходження і відпуск нафти та/або нафтопродуктів, провести відповідні записи в регістрах аналітичного обліку, визначити залишки на день проведення інвентаризації та надати інвентаризаційній комісії довідку про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) за формою N 22-НП (додаток 25) (пункт 13.10 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155).

Ця вимога не поширюється на підприємства з неперервним циклом виробництва НПЗ.

13.12 Особи, відповідальні за збереження нафти та/або нафтопродуктів, до початку інвентаризації заповнюють книги обліку нафти та нафтопродуктів за марками і видами, складають звіт руху нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами; дають розписку за формою N 24-НП або за формою N 25-НП для АЗС про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані до бухгалтерської служби, усі нафта та/або нафтопродукти, що надійшли, оприбутковані, а ті, що відпущені, - списані (пункт 13.11 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155)

На підприємствах з безперервним циклом виробництва (нафто та газопереробні підприємства) ця вимога поширюється тільки в частині надання розписки за формою N 24-НП.

Відповідно до пункту 13.13 розділу 13 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 під час здійснення інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів необхідно: перевірити наявність готівки, талонів, торгових карток і відомостей на АЗС; визначити придатність до застосування ЗВТ та градуювальних таблиць. ЗВТ, що використовуються під час інвентаризації (у тому числі резервуари), мають бути повірені або пройти державну метрологічну атестацію; визначити об'єм і масу нафти та/або нафтопродуктів за марками і видами в резервуарах, технологічних трубопроводах, залізничних цистернах, танках наливного судна в порядку, установленому цією Інструкцією.

Результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою N 23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою N 35-НП (додаток 28); якщо нафта або нафтопродукт зберігається в резервуарах з понтонами або з покрівлями, що плавають, то в процесі інвентаризації під час вимірювання в зоні спливання плаваючого покриття зливають продукт із резервуара до встановлення покриття на опори або доливають нафтопродукт до набуття покриттям плаваючого стану. У разі неможливості виконання цих робіт, а також відсутності градуювальних таблиць на зону спливання покриття рівень нафти або нафтопродукту в таких резервуарах визначають за даними бухгалтерського обліку; переважити розфасовані нафтопродукти; перевірити наявність готівки на АЗС; занести до акта інвентаризації результати інвентаризації на підприємстві за формою N 24-НП і на АЗС - за формою N 25-НП, в танках наливного судна до акта інвентаризації нафтопродуктів (нафти) у суднах за формою N 26-НП (додаток 29), які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами; акт інвентаризації нафти та/або нафтопродуктів скласти у двох примірниках, з яких перший примірник подається до бухгалтерської служби підприємства, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи; зробити на прибуткових документах на нафту та/або нафтопродукти, що надійшли на підприємство і прийняті під час проведення інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, позначку "після інвентаризації" з відміткою дати запису.

Відповідно до пункту 13.14 розділу 13 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 остаточне рішення щодо здійснення взаємозаліку надлишків і нестач нафтопродуктів приймає керівник підприємства після розгляду матеріалів, поданих постійно діючою інвентаризаційною комісією.

Щодо всіх надлишків, які перевищують границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976, і нестачі нафти та/або нафтопродуктів понад установлені норми природних втрат та границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 інвентаризаційна комісія має одержати письмові пояснення матеріально відповідальних осіб (пункт 13.15 розділу 13 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155).

Відповідно до пункту 13.21 розділу 13 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 акт інвентаризації та протокол засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії протягом трьох робочих днів має бути розглянутий і затверджений керівником підприємства.

Аналізуючи викладені норми діючого законодавства, судом встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платників податків, водночас процедура проведення інвентаризації нафтопродуктів визначена Інструкцією від 20.05.2008 № 281/171/578/155 є дуже тривалим процесом, при дотримані якого невілюється сам зміст проведення фактичної перевірки як такої та встановлення фактів порушення податкового законодавства.

Крім того, податковим органом були надані пояснення, що вони не проводили інвентаризацію в розумінні розділу 13 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155, провели вимірювання фактичних залишків паливно - мастильних матеріалів з дотримання основних вимог Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 при вчиненні вказаних вимірів.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано Додаток № 3 до акта перевірки (а.с. 63).

Також касиром АЗС були надані пояснення, Додаток № 1 до Акта перевірки, в яких він зазначив, що розбіжність при вимірюванні фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарі № 1 виникла у зв'язку з проривом труби і виливом палива, в результаті були самостійно проведені роботи власними силами.

Крім того, касиром АЗС, були надані пояснення, що у зв'язку з відсутністю у бензовозі лічильника палива, дизельне пальне було розлито у два резервуари порівну.

Враховуючи вказані пояснення касира АЗС, суд дійшов висновку, що касир АЗС не заперечує, ні встановлений факт від'ємного значення пального в резервуарах № 1, 2, 4 ні надмірні залишки в резервуарі № 3, а своїми поясненнями навпаки засвідчує причини їх виникнення.

Крім того, суд звертає увагу, що в ході судового розгляду позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що пальне було обліковано належним чином. Зокрема, позивач не був позбавлений права зробити власні заміри пального, зафіксувати їх документально та надати суду на підтвердження відсутності такого порушення.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що відповідач при встановлені порушень пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг), діяв у відповідності чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача стосовно скасування податкового повідомлення рішення від 16.03.2016 № 0000762203 в частині 9 416, 72 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно твердження позивача, що перевірка проводилась з допуском до неї особи, яка не має жодного відношення до підприємства позива (ОСОБА_3.), що свідчить про порушення оформлення відповідачем результатів перевірки та порядку проведення перевірки в цілому, суд зазначає наступне.

Як було вказано допитаним ОСОБА_5 (перевіряючий), касир АЗС самостійно викликав ОСОБА_3 і тільки після того, як останні прибув, допустив перевіряючих до перевірки.

Крім того, як повідомив суд свідок ОСОБА_5, дана особа (ОСОБА_3.) була обізнана про діяльність підприємства та надавала касиру АЗС вказівки щодо представлення витребуваних перевіряючими документів.

Також суд зазначає, що касиром АЗС в своїх письмових поясненнях до Акта перевірки, нічого не було вказано стосовно непричетності ОСОБА_3 до господарської діяльності ТОВ «Лідра».

Крім того, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе, шляхом недопуску перевіряючих до перевірки. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги посилання позивача стосовно порушення порядку оформлення результатів перевірки та проведення перевірки в цілому.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішень від 16.03.2016 № 0000772203 не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів не оприбуткування позивачем готівки за період 01.02.2016 по 25.02.2016. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту не оприбуткування готівки та є лише носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкового органу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 16.03.2016 № 0000772203, а в решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2 229 грн. 43 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України в межах задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2088 грн. 16 коп.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 16.03.2016 № 0000772203.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДРА" судові витрати у сумі 2088 (дві тисячі вісімдеся вісім) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 жовтня 2016 р.