Рішення № 62211692, 20.10.2016, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/725/16-ц

Провадження по справі № 2/514/332/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.,

при секретарі - Узун Н.Д.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області де третьою особою є Тарутинське бюро технічної інвентаризації про визначення часток у спільній власності та встановлення права власності на 2/4 частки квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області про визначення часток та визнання права власності на 2/4 частки квартири.

Свої вимоги мотивує тим, що 18 квітня 1993 року Тарутинським агентством по приватизації житла ОСОБА_2 та членам його сім`ї ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі розпорядження (наказу) Тарутинського агентства по приватизації житла від 17 квітня 1993 року за № 34 було видано свідоцтво про право власності на квартиру №11 загальною площею 59,6 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1 та зареєстрованої Тарутинською селищною радою за зазначеними особами на праві спільної сумісної власності, про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 34.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 22 березня 2016 року було встановлено факт, що має юридичне значення, а саме належність свідоцтва про право власності на житло, видане Тарутинським агентством по приватизації 18 квітня 1993 року, на підставі розпорядження № 34 від 17 квітня 1993 року з записом в графі «прізвище, ім'я, по батькові» ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно свідоцтва про право власності на житло та технічного паспорту на вказану квартиру вбачається, що власників четверо: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спадкоємицею майна померлої ОСОБА_5 є позивачка, як донька останньої та її чоловік ОСОБА_2, син ОСОБА_3, які від спадщини відмовились.

Після смерті ОСОБА_5, позивачка звернулась до Тарутинської районної державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину як спадкоємиця першої черги, однак їй було роз'яснено, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на майно у спадкодавця та відсутністю його реєстрації в Тарутинському районному бюро технічної інвентаризації дане питання вона вправі вирішити в судовому порядку.

Враховуючи вище викладене позивачка просить в судовому порядку:

визначити, що її частка та частки всіх членів їх сім'ї, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 є рівними та складають по 1/4 частці за кожним;

визнати за нею право власності на 2/4 частки вказаної квартири, з яких 1/4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, на розгляд суду від позивачки надійшла заява з проханням розглянути справу в її відсутність, позовні вимоги підтримує (а.с.51).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява від відповідача, в якій він зазначив, що згоден з позовними вимогами позивачки та просить розглянути справу без його участі (а.с.50), що відповідає вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява від відповідача, в якій він зазначив, що згоден з позовними вимогами позивачки та просить розглянути справу без його участі (а.с.52), що відповідає вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

Представник відповідача Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області- селищний голова у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява від представника відповідача, в якій він зазначив, що згоден з позовними вимогами позивачки та просить розглянути справу без його участі (а.с.53), що відповідає вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

Представник третьої особи Тарутинського бюро технічної інвентаризації - директор у судове засідання не з'явилась. На адресу суду надійшла заява від представника третьої особи, в якій вона зазначила, що згодна з позовними вимогами позивачки та просить розглянути справу без її участі (а.с.45).

В зв'язку з цим в силу ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо це не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч.3 п.17 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року, частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкриті спадщини.

18 квітня 1993 року Тарутинським агентством по приватизації житла ОСОБА_2 та членам його сім`ї ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі розпорядження (наказу) Тарутинського агентства по приватизації житла від 17 квітня 1993 року за № 34 було видано свідоцтво про право власності на квартиру №11 загальною площею 59,6 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1 та зареєстрованої Тарутинською селищною радою за зазначеними особами на праві спільної сумісної власності, про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 34 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, виданим 14 жовтня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Тарутинського райуправління юстиції Одеської області (а.с.10).

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 22 березня 2016 року було встановлено факт, що має юридичне значення, а саме належність свідоцтва про право власності на житло, видане Тарутинським агентством по приватизації 18 квітня 1993 року, на підставі розпорядження № 34 від 17 квітня 1993 року з записом в графі «прізвище, ім'я, по батькові» ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та членам його сім'ї ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до якої увійшла частка квартири АДРЕСА_1 однак оскільки частки співвласників не визначені спадкоємці не можуть прийняти спадщину.

За цих підстав суд вважає, що можливо визнати ідеальні частки вищезазначеної квартири, а саме по 1/4 частині за кожним співвласником.

Розглядаючи вимогу позивачки про визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, суд користується нормами Цивільного Кодексу /в редакції 1963 року/, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася з її смертю, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України /в редакції 2004 року/.

Згідно ч.1 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 527 ЦК УРСР 1963 року регламентовано, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Частиною 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що при спадкоємстві за законом, спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені) дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР /в редакції 1963 року/, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР /в редакції 1963 року/, вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Так, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 529 ЦК УРСР /в редакції 1963 року/ є :

її чоловік (відповідач по справі) ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_4, виданим 04 грудня 1974 року Тарутинською селищною радою Тарутинського району Одеської області (а.с.24);

її донька (позивачка по справі) ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження НОМЕР_5, виданим 01 березня 1976 року Тарутинською селищною радою Тарутинського району Одеської області (а.с.9);

її син (відповідачпо справі) ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_6, виданим 08 травня 1980 року Яровською сільською радою Тарутинського району Одеської області (а.с.28).

Позивачка ОСОБА_1 належним чином прийняла спадщину, так як на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 і по теперішній час зареєстрована та мешкає в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини не звертались.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Що стосується вимог позивачки, щодо визнання за нею права власності на 1/4 частку квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, суд прийшов до наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закону) передбачено, що забезпечення проведення державної реєстрації входить до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав.

Стаття 11 Закону регламентує, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

З п. 5 ч. 1 ст. 27 Закону вбачається, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

Пунктом 52 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року передбачено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів), виділу частки або об'єднання кількох об'єктів, подаються:

документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу, виділу частки чи об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі договорів про поділ спільного майна або про виділ частки в натурі);

технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об'єкту нерухомого майна окремої адреси (крім випадків, коли присвоєння окремої адреси новоствореному об'єкту нерухомого майна не передбачається);

письмова згода всіх співвласників (у разі, коли поділ, виділ частки або об'єднання здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Так, з матеріалів справи не вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зверталась до суб'єктів державної реєстрації прав з заявою про реєстрацію права власності на належну їй 1/4 частку вказаної квартири та отримувала відмову в проведенні реєстрації.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачка ОСОБА_1 передчасно звернулась до суду з вимогою про визнання за нею належного їй на підставі свідоцтва про право власності на житло права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, а тому в цій частині позовних вимог їй слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 524, 527, 529, 548, 549 ЦК УРСР /в редакції 1963 року/, ст.ст. 10, 11, 57, 212-215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області де третьою особою є Тарутинське бюро технічної інвентаризації про визначення часток у спільній власності та встановлення права власності на 2/4 частки квартири - задовольнити частково.

Визначити ідеальні частки в спільній сумісній власності, а саме в квартирі АДРЕСА_1 по 1/4 частині за кожним співвласником - ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, згідно технічного паспорта виготовленого станом на 14 січня 2016 року, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.М. Тончева