Рішення № 62210910, 24.10.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/7842/16-ц

Провадження № 2/520/3929/16

Рішення

іменем України

24 жовтня 2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі судового засідання Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства«Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з наведеним позовом, у якому вказуючи на порушення його прав як іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1 обтяженням, що накладено на таку квартиру, просив суд скасувати відповідний арешт, накладений 12.10.2012 року ухвалою Малиновського Районного суду м. Одеси, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №486976 від 28.03.2013 року.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначала, що спірну квартиру було передано банку у іпотеку згідно іпотечного договору від 26 березня 2007 року, на забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_3, що випливають з кредитного договору №ODG0GA00000082 від 26.03.2007 року. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним зобов'язанням банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, та рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2013 року такий позов було задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 було звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, що належить ОСОБА_1, шляхом її продажу, з укладанням ПАТ «КБ «ПриватБанк» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. Однак у наступному позивачу стало відомо про існування обтяження спірної квартири, що перешкоджає виконанню вказаного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - про накладення на спірну квартиру Малиновським районним судом м. Одеси обтяження з метою забезпечення пред'явлених до ОСОБА_1 вимог про стягнення грошових коштів, в рамках провадження по справі, до участі у якій банк не було залучено в якості сторони. Таким чином представник позивача вказувала на те, що на її думку наведені обставини порушують права позивача, та з такого вважала позов таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, та вказувала, що на час розгляду справи спірна квартира підпадає під дію мораторію згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не може бути примусово відчужена, та разом з тим такий представник посилалась на те, що відомостей про наявність будь-якого виконавчого провадження щодо виконання зазначеного рішення суду немає, а тому представник відповідача вказувала на те, що на її думку позов є безпідставним, а права чи інтереси, на порушення яких вказує позивач як на підставу вимог, є надуманими та такими що не ґрунтуються на будь-яких правових нормах.

У останнє судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що складені телефонограми.

Представник позивача звернулась до суду з заявою про вирішення справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа жодних пояснень, заяв, клопотань чи заперечень до суду не надав.

У зв'язку з викладеним суд зазначає наступне.

Засади ст.ст. 3,11 ЦПК України, ст. 15 ЦК України гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Звертаючись до суду за захистом свого права позивач визначає предмет та підстави позову самостійно.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому відповідно до системного аналізу положень ст.ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, сторони при вирішенні спору зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2007 року між ЗАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ODG0GA00000082, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у кредит грошові кошти та зобов'язався їх повернути банку згідно передбаченого таким договором порядку.

На забезпечення належного виконання позичальником його зобов'язань з повернення кредиту та сплати супутніх сум між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (від 26.03.2007 року, р.н. 1173), за умовами якого остання передала у іпотеку банку приналежне їй нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

У наступному назву ЗАТ «КБ «ПриватБанк» було змінено на ПАТ «КБ «ПриватБанк».

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником за вказаним кредитним договором його зобов'язань з повернення кредиту, ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №ODG0GA00000082 на предмет іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2013 року вимоги вказаного позову було задоволено, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №№ODG0GA00000082 в розмірі 72830,30 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 дол. США = 7,993 гривень) складало 582132,59 грн., було звернено стягнення на квартиру загальною площею 55.30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені банку договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за ціною визначеною договором іпотеки або на підставі оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні на цей вид майна, на час укладення договору купівлі-продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Вказане рішення набрало законної сили 12.03.2013 року.

При цьому на вказану квартиру АДРЕСА_1 ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2012 року було накладено арешт, що перешкоджає виконанню вказаного рішення суду. Наведена обставина підтверджуються Інформаційною довідкою №55206478 від 16.03.2016 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно аналізу наведеної ухвали від 12.10.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 600000,00 грн., та з метою забезпечення таких вимог просив суд накласти арешт на зазначену квартиру.

При цьому, згідно тексту ухвали до суду було надано довідку КП «ОМБТІ та РОН» про приналежність квартири ОСОБА_1 та довідку рієлторського агентства про ринкову вартість зазначеної квартири в розмірі 487800,00 грн.

Згідно змісту зазначеної ухвали обставини перебування вказаної квартири у іпотеці банку залишились поза увагою суду.

Разом з тим суд вказує на те, що згідно інформаційної довідки №55206478 від 16.03.2016 року, а також аналізу долучених до матеріалів справи копій ухвали від 12.10.2012 року та іпотечного договору від 26.03.2007 року, іпотека квартири була зареєстрована 26.03.2007 року Приватним нотаріусом Савченко С.В, а арешт, на забезпечення вимог ОСОБА_2 було накладено ухвалою суду 12.10.2012 року (державна реєстрація обтяження згідно якої відбулась 13.11.2012 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України).

При цьому Державний реєстр іпотек містить запис №4734284 від 02.04.2007 року про реєстрацію іпотеки вказаної квартири, що передана іпотекодержателю, на той час, ЗАТ «КБ «ПриватБанк», на забезпечення зобов'язань ОСОБА_3, розмір основного зобов'язання було вказано 47569,00 дол. США.

Згідно умов іпотечного договору (п. 33.4) вартість предмету іпотеки сторонами погоджена на рівні 364610,50 грн., що в еквіваленті складало 72200,00 дол. США (за офіційним курсом НБУ станом на 26.03.2007 року).

Інших відомостей про вартість квартири, окрім зазначених у договорі іпотеки та ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2012 року до суду надано не було, питання про проведення грошової оцінки спірної квартири сторонами не порушувалось.

Згідно вказаного Рішення Київського районного суду м. Одеси про звернення стягнення на предмет іпотеки (№1512/2141/2012 від 28.02.2013 року), розмір заборгованості за основним зобов'язанням, на погашення якої було звернуто стягнення складає 72830,30 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 дол. США = 7,993 гривень) складало 582132,59 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином суд вказує на те, що з наданих до суду відомостей про зобов'язання відповідача, іпотечне зобов'язання має найвищий пріоритет.

При цьому сума заборгованості, стягнення якої звернено на предмет іпотеки (72830,30 дол. США), перевищує вартість такого предмету іпотеки, тобто, після задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок такого майна, будь-яких залишкових коштів, що могли б бути спрямовані на погашення вимог ОСОБА_2 за його вимогами про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів - не вбачається.

Разом з тим обтяження спірної квартири на користь кредитора, чиї вимоги не можуть бути задоволені за рахунок такої квартири істотним чином порушує права позивача на виконання Рішення суду, що набуло законної сили, та відповідно до положень ст. 14 ЦПК України є обов'язковим для виконання.

При цьому заперечення представника відповідача, щодо того, що вимоги позову не підлягають задоволенню з тих підстав, що на її думку між сторонами відсутній спір про право, оскільки права позивача на продаж квартири (звернення на неї стягнення) обмежені дією тимчасового мораторію згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», та разом з тим через те, що позивачем не надано жодних доказів звернення зазначеного рішення до виконання, тобто існування реальних, фактичних, перешкод у виконанні вказаного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вказує, що такі доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки з наведених вище доводів та пояснень підстав вважати спірну квартиру такою, що підпадає під дію зазначеного мораторію не вбачається, оскільки сторонами не було надано доказів, та відповідно судом не досліджувалось питання про наявність у відповідача іншого нерухомого майна, та разом з тим аналіз резолютивної частини вказаного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки вказує на те, що таке рішення допускає його виконання без залучення Державної виконавчої служби.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність задоволення вимог позову у повному обсязі.

З такого висновку випливає, що згідно положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись положеннями ст. 572, 589 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61, 208, 212-215, ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 3, 33 Закону України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства«Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту, - задовольнити.

Звільнити квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з-під арешту, накладеного на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2012 року, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №486976 від 28.03.2013 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства«Комерційний Банк «ПриватБанк» компенсацію понесених судових витрат в розмірі 1378,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні при його проголошенні, протягом десяти днів з для отримання повного тексту рішення.

Суддя П. А. Прохоров