Ухвала суду № 62210310, 24.10.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

24.10.2016

Справа №489/4909/16-ц

Провадження №2/489/2674/16

УХВАЛА

іменем України

24 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука Олега Ігоровича, за участі секретаря судового засідання Бойко Руслани Юріївни, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

За позовом ОСОБА_1 24.10.2016 року відкрито провадження у цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про коштів за договором позики. Ціна позову визначена в сумі 261000 гривень.

Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру №10 у будинку №46 по вулиці 1-ша лінія у місті Миколаєві, яка належить відповідачам, із забороною її відчуження.

За змістом ст.151 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають на меті забезпечити виконання судового рішення, якщо існує загроза неможливості чи створення перешкод для його виконання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує розміром заподіяних збитків та тим, що відповідачі збираються продати особисте майно.

Враховуючи, що спір виник з приводу виконання грошового зобовязання і не стосується нерухомого майна, про накладення арешту на яке просить позивач, ним не надано будь-яких доказів існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також те, що заявлений вид забезпечення позову через більшу за розмір боргу вартість нерухомого майна не є співмірним із позовними вимогами, заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.151, 152 ЦПК України, суддя

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №10 у будинку №46 по вулиці 1-ша лінія у місті Миколаєві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя