Рішення № 62207330, 18.10.2016, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/963/15-ц

Провадження № 2/306/265/16

Рядок статзвіту № 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

18.10.2016 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Жиганської Н.М.

за участю секретаря: Дешко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16.08.2006 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MKAWGK00000015, відповідно до якого їй було надано кредит в розмірі 19982,90 Євро на термін до 16.08.2016 року. В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договора поруки від 16.08.2006 року.

30.01.2013 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору № MKAWGK00000015 від 16.08.2006 року, відповідно до якої внесено зміни (сума заборгованості, що виникла в період з дати надання кредиту до дати підписання угоди зменшено на 3246,45 Євро). Станом на 25.03.2015 року відповідачами не вживаються ніяких заходів для погашення або зменшення заборгованості за кредитним договором, відповідачі продовжують ухилятися від виконання зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору на загальну суму 22161,61 Євро та оплачені судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 (на підставі довіреності №3804-К-О від 14.07.2016 року) не з'явився, подавши до суду клопотання (вх. № 559 від 22.09.2016 року) про розгляд справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам, хоча про час і місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені. Про причини неявки суду відповідачі не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутності не надавали, а тому суд визнає причини неявки ОСОБА_1, ОСОБА_3 неповажними.

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого виконавчим комітетом Керецьківської сільської ради, актовий запис № 8 від 09.02.2016 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України - у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач не заперечив щодо заочного розгляду справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних в ній даних чи доказів, провести заочний розгляд справи (у відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України - якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) та доходить слідуючого висновку.

ПЛЕНУМ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові № 5 від 30 березня 2012 року " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що:

"При розгляді справ за позовами, що виникають при укладенні, забезпеченні, виконанні та припиненні кредитних договорів слід виходити з положень Конституції України та враховувати, що кредитні відносини врегульовано законами України: від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»; від 05.06.2003 року № 898-IV «Про іпотеку»; від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»; від 18.11.2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі виданими Національним банком України у межах своїх повноважень, визначених Законом України від 20.05.1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України».

Згідно ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ДОКАЗИ надані суду та перевірені (у відповідності до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України):

Із доданих до позовної заяви доказів встановлено, що 16 серпня 2006 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №MKAWGK00000015, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 19982,90 Євро на термін до 16.08.2016 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди з надання фінансового інструменту у розмірі 200% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячно в період сплати у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Період сплати заборгованості з "22" по "28" число кожного місяця, у вигляді щомісячного платежу у сумі 297,78 Євро (копія кредитного договору №MKAWGK00000015 від 16.08.2006 року, а.с. 13-14).

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено від 16.08.2006 року договора поруки, відповідно до яких поручителі відповідають перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання зобов'язань за кредитним договором №MKAWGK00000015 від 16.08.2006 року в тому ж розмірі, що і ОСОБА_1, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Забезпеченням виконання є іпотека: домоволодіння за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Керецьки, вул. Замостянська, буд. 22, загальною площею 95,2 кв.м., жилою площею - 43,7 кв.м. (а.с. 15-16).

Про це зазначено і в позовній заяві.

30 січня 2013 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до вищевказаного кредитного договору № MKAWGK00000015 від 16.08.2006 року, відповідно до якої сума заборгованості, що виникла в період з дати надання кредиту до дати підписання угоди, зменшена на 3246,45 Євро, зокрема на розмір нарахованої пені (а.с. 141-145).

Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди між сторонами (копія знаходиться в матеріала справи) - розмір тіла кредиту станом на 30.01.2013 року становить 17955,69 Євро.

За ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на 25 березня 2015 року, відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору кредиту, неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, не сплачує відсотки і має заборгованість на загальну суму . 16523,36 Євро (426137,45) грн- заборгованість за кредитом; 1967,34 Євро (50737,70 грн.) - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 407,47 Євро (10508,65 грн.) - заборгованість по комісії за користування кредитом; (розрахунок заборгованості за кредитним договором, а.с. 4 - 7; службове розпорядження НБУ від 25.03.2015 року, а.с. 8).

ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:

За ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ч. 1 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України - якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась та сплати належних відсотків.

Згідно ч.1 ст. 1048, ч.1 ст. 1054 ЦК України - за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплатити проценти у порядку та в розмірі встановленим кредитним договором.

ПЛЕНУМ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові від 30 березня 2012 року за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" в п. 10 роз'яснив, що:

"Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а ст. 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом".

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Отже, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 16523,36 Євро (426137,45) грн. - заборгованості за кредитом; 1967,34 Євро (50737,70 грн.) - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 407,47 Євро (10508,65 грн.) - заборгованость по комісії за користуванням кредитом є підставною та підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд вважає такими, що не підлягають до задоволеня вимоги про стягнення пені, нарахованої у валюті по слідуючим мотивам.

Згідно ст. 192 ЦК України - законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Виходячи із того, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має нараховуватись лише у грошовій одиниці України - гривні.

Також суд вважає, що підставною є вимога позивача до поручителя ОСОБА_3, поскільки відповідно до договору поруки № MKAWGK00000015 від 16.08.2006 року, поручитель ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання відповідальності перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник за кредитним договором від 16 серпня 2006 року.

Відповідно до ст. 553 ЦК України - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був поручителем помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану Свалявського районного управління юстиції № 395-06/04-05 від 25.03.2016 року щодо наявності актового запису про смерть №8 від 09.02.2016 року, складеного виконавчим комітетом Керецьківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області (а.с. 152); копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого виконавчим комітетом Керецьківської сільської ради, актовий запис № 8 від 09.02.2016 року (а.с. 155)).

Відповідно до листа Свалявської державної нотаріальної контори № 751/01-16 від 30.09.2016 року - згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 30.09.2016 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 - не заведена (а.с. 175).

Відповідно до ст. 554 ч. 1, ч. 2 ЦК України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, на прохання позивача до відповідачів про добровільне погашення заборгованості - відповідачі не реагували, не вживали ніяких заходів для погашення або зменшення заборгованості за кредитним договором (повідомлення про досудове врегулювання спору вих. № 30.1.0.0/2 від 23.02.2015 року, реєстр № 930 поштових відправлень - рекомендованих листів від 16.03.2015 року, а.с.9-12).

Таким чином, судом доведено наявність між сторонами договірних зобов'язань та, неналежне виконання таких відповідачами. А тому, з огляду на вищенаведене, враховуючи що відповідачі зобов'язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконують, ухиляються від погашення заборгованості, прострочили зобов'язання та не виконують його у строк, встановлений кредитним договором, а також зважаючи на те, що на даний час строк поруки не закінчився, поруку не припинено іншим чином, суд вважає підставною вимогу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору № MKAWGK00000015, від 16.08.2006 року на суму 18898,17 Євро (22161,61 Євро - 3263.44 Євро нарахованої пені = 18898.17 Євро), (що відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.03.2015 року 1 Євро = 25,79 грн.) становить 487383.80 грн.

Відповідно до ст. 214 п. 6 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В частині позовних вимог щодо стягнення судових витрат, суд доходить висновку, що їх слід задовольнити у відповідності до ст. 88 ЦПК України та п. 35 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем документально підтверджено оплату судового збору в сумі 3654,00 грн. (платіжне доручення № BOTM1B0VX3 від 01 квітня2016 року з призначенням платежу - судовий збір).

Разом з тим, відповідно до п. 35 п.п. 4 та п.п. 5 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" - при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, судові витрати з відповідачів необхідно стягнути у розмірі 1827,00 грн. з кожного.

На підставі вищезазначеного, оцінивши встановлені докази в судовому засіданні та, зважаючи на те, що відповідачі ухиляються від добровільної сплати заборгованості за кредитним договором, суд вважає що позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 208, 209, 212, 213, 215, 292, 294 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 612, 615, 625, 629, 1049 ЦК України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, мешканки: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2, мешканки: АДРЕСА_2, заборгованість по кредитному договору на суму 18898,17 Євро (що відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.03.2015 року 1 Євро = 25,79 грн.) становить 487383,80 грн., а саме: 426137,45 грн. (16523,36 Євро) - заборгованість за кредитом; 50737,70 грн. (1967,34 Євро) - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 10508,65 грн. (407,47 Євро) - заборгованість по комісії за користування кредитом на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, р/р №29092829003111, МФО № 305299, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50).

У задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, мешканки: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2, мешканки: АДРЕСА_2 3263.44 Євро нарахованої пені - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО № 305299, адреса: м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50) - сплачені судові витрати у сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО № 305299, адреса: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50) - сплачені судові витрати у сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок)

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його постановив за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення Свалявського районного суду подається до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.М.Жиганська