Рішення № 62204985, 24.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/620/16-ц Провадження № 22-ц/772/3224/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 50 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Жданкіна В.В., Якименко М.М.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась у Вінницький міський суд Вінницької області з даним позовом. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 21.01.2007 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що 21.01.2007 року в Книзі реєстрації актів про одруження вчинено запис №74.

Під час шлюбу у позивача та відповідача народилися діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З осені 2011 року відповідач не проживає разом із сімєю, в усних телефонних розмовах повідомляв про своє небажання проживати разом та вести спільне господарство. Відповідач епізодично повертався до сімї на короткий час (раз на рік), однак, остаточного примирення між сторонами не відбулося. На момент подання позову до суду позивачка не мала можливості працювати, оскільки здійснювала догляд за двома дітьми та перебувала в стані вагітності від відповідача третьою дитиною. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав, ухилявся від виконання батьківських обовязків.

Він є здоровою, працездатною людиною, працює неофіційно, їздить за кордон, отримує високий мінливий дохід до 25 000 гривень щомісяця, інших непрацездатних членів сімї на утриманні не має.

Після народження 30.05.2016 року спільного сина ОСОБА_7, відповідач також не надає коштів ні на утримання сина, ні на утримання дружини до досягнення найменшою дитиною трирічного віку.

У зв`язку з цим, 29.07.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просила суд: стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі по 1500 грн. щомісячно на кожну дитину з моменту звернення до суду та до досягнення дітьми повноліття, також просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_6 трирічного віку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2016 року даний позов задоволено частково. Вирішено: стягнути із ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 650 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду, тобто з 15.01.2016 року, і до досягнення дітьми повноліття; стягнути із ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в твердій грошовій сумі в розмірі 650 гривень щомісячно, починаючи з 29.07.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Дане рішення суду позивачка ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку так, як вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не повно зясував усі обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки, наявним в матеріалах справи, доказам. Просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2016 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги дотримані не в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що 21.01.2007 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що 21.01.2007 року в Книзі реєстрації актів про одруження вчинено запис №74 (а/с 5).

Під час шлюбу у позивача та відповідача народилися діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а/с 6,7,77), які проживають разом з позивачкою, що підтверджується довідкою МКП «Житлово-експлуатаційна контора №7» (а/с10) і цю обставину визнавав відповідач.

Позивачка пояснювала про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків по утриманню дітей та її, як дружину, з якою проживає малолітня дитина віком до трьох років. Ці обставини відповідачем не спростовані.

Згідно Довідки центру зайнятості організації «Метропольне місто столичне місто Рим», відповідач ОСОБА_3 станом на 21.07.2016 року був безробітнім (а/с80-81).

Проте, в ході розгляду заяви ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення суду від 07.07.2016 року, відповідач пояснював, що він, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості в Італії, отримує по 200 Євро щомісячної допомоги ( а/с70).

У судовому засіданні представник відповідача визнав позов частково, що свідчить про наявність спору між сторонами.

Встановлені обставини дійсно регулюються нормами СК України, а саме: ст. 84 СК України, у якій йдеться про право дружини на утримання у разі проживання з нею дитини, та нормами глави 15 СК України, у якій регламентується обов`язок матері і батька утримувати дитину та його виконання; Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

І відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дітей, визначені ст. 181 СК України і позивачка скористалася одним із них за рішенням суду, звернувшись до суду з позовною заявою.

Враховуючи обставину про відсутність у відповідача постійного заробітку, яка визнається сторонами та не потребує доказування в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України, суд правильно керувався нормою ч.1 ст. 184 СК України про визначення аліментів у твердій грошовій сумі. При цьому, суд керувався і нормами ст. 182 СК України, що теж відповідає наявним правовідносинам.

Зазначена ст.182 СК України вказує на обставини, які враховуються судом при визначені розміру аліментів.

На думку колегії суддів, при визначенні розміру стягнутих аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд повно та всебічно з`ясував обставини, на які посилалися у судовому засіданні сторони та надав їм об`єктивну оцінку, як того вимагає ст. 212 ЦПК України. Твердження апелянта, що суд проігнорував покази допитаного в судовому засіданні свідка, не відповідає дійсності. Зі змісту оскаржуваного рішення суду слідує, що суд врахував покази свідка ОСОБА_9 Апелянт же переоцінює зазначений доказ на свою користь, що є суб`єктивною оцінкою, на думку колегії суддів та не спростовує рішення суду.

Отже, доводи апеляційної скарги, що висновки суду, при вирішенні вимог позивачки про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, не відповідають фактичним обставинам справи, ухвалені за неповно з`ясованих обставин та при неналежній оцінці матеріалів справи, є безпідставними.

Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів на її утримання до досягнення сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 трирічного віку, у зв`язку з проживанням дитини з нею, то ці правовідносини регулюються теж СК України але нормами Глави 9, де регламентовані права та обов`язки подружжя по утриманню.

Так, ст.84 СК України вказує на право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Як видно зі свідоцтва про шлюб на а/с 5 та свідоцтва про народження дитини на а/с 77 ОСОБА_6, який народився 30.05.2016 року, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 січня 2007 року і відповідач є батьком ОСОБА_6

Те, що дитина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає з матір`ю позивачкою у справі, не спростовує відповідач, а отже визнає цю обставину і вона, відповідно до норми ч.1 ст. 61 ЦПК України не потребує доказування.

Як видно з пояснень позивачки у судовому засіданні в суді першої інстанції, вона ніде не працює на день розгляду справи у зв`язку з доглядом за дитиною віком до трьох років, що визвав представник відповідача, а отже дана обставина теж не підлягає доказуванню в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та не залежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати таку допомогу.

Суд, при вирішенні позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, керувався саме цією нормою права. Проте, на думку колегії суддів, висновок суду про відмову у задоволенні даної вимоги, є помилковим, а отже рішення суду в цій частині ухвалене за невідповідності висновків суду обставинам справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, виходячи з наступного.

Як видно з рішення суду, судом встановлено, що позивачка потребує матеріальної допомоги від чоловіка батька її малолітньої дитини, оскільки не працює, у зв`язку з доглядом за дитиною, віком до трьох років.

Щодо матеріального становища позивачки, то у своїй первинній позовній заяві вона вказувала, що воно у неї скрутне. Відповідач не спростував цієї обставини, а суд не взяв її до уваги, вирішуючи зазначену позовну вимогу.

Таким чином, оскільки позивачка не працює та має скрутне матеріальне становище, виходячи з наявності на її утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також обставин, що відповідач працездатний, не обтяжений іншими утриманцями, отримує щомісячно 200 Євро допомоги по безробіттю, проживаючи в Італії, на думку колегії суддів, позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання, підлягає до часткового задоволення, а саме: у розмірі 650 грн. щомісяця з дня звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 трирічного віку.

Отже, оскаржуване рішення суду необхідно змінити в частині відмови у задоволенні вимоги позивачки про стягнення на її утримання аліментів та задовольнити її частково, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 650 грн. щомісячно, починаючи з 29.07.2016 року, в силу ст. 79 СК України і до досягнення сином ОСОБА_6, який народився 30.05.2016 року, трирічного віку. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Також потрібно стягнути з відповідача на користь держави 606,32 грн. судового збору в силу ст. 88 ч.3 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2016 року змінити. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 аліменти на її утримання в розмірі 650 грн. щомісячно, починаючи з 29.07.2016 року і до 30 травня 2019 року, тобто до досягнення дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, трирічного віку. В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави 606,32 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук