Рішення № 62202737, 20.10.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6052/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: судді-Бєльченко Л.А.,

при секретарі-Терещук Л.І.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Державна реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання права вланості в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Державна реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання майна особистою власністю одного з подружжя,

в с т а н о в и в :

22 липня 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті її матері, ОСОБА_5, померлої 20 листопада 2012 року .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 указала, що спірна квартира була придбана її матір*ю під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 Для оформлення спадкових прав вона, позивач, звернулася до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори. Проте, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючого документу. З відповідачем у справі у неї досить напружені стосунки, правовстановлюючий документ він на спірну квартиру не надає.

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14.03.2016 року указане рішення скасовано, справа призначена до розгляду у загальному порядку.

При новому розгляду справи позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, указуючи, що квартира АДРЕСА_1 є його особистою власністю.

30.03.2016 року відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом, на обгрунтування якого зазначив, що 19.04.1996 року між ним та матір*ю позивача, ОСОБА_5, був укладений шлюб. Спільних дітей від цього шлюбу вони не мали. Перебуваючи у первісному шлюбі зі ОСОБА_6, ОСОБА_5 придбала кооперативну квартиру в ЖСК № 243 за адресою : АДРЕСА_2. Остання була зареєстрована в цій квартирі по день її смерті. Під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_5П,, а саме 06.06.1996 року, тобто меньше ніж за два місяці після укладання шлюбу, він за власні кошти придбав квартиру АДРЕСА_1. Указана квартира була придбана за кошти, які він отримав від продажу квартири № 13 корпус 4 будинок № 81 по вулиці Янтарній в місті Дніпрі, в квітні 1996 року. Ця квартира була власністю його та його колишньої дружини. Оскільки виручених від продажу квартири грошових коштів не вистачало, він 15.05.2016 року здійснив продаж простих іменних акцій на суму - 91 440 000 крб.

За час спільного життя ОСОБА_5 ніколи не претендувала на спірну квартиру.

Разом зі ОСОБА_5 у 1997 році вони придбали автомобіль ВАЗ 2107, 1992 року випуску, який був зареєстрований на ім*я померлої.

Оскільки у кожного з них були діти від першого шлюбу, у 2002 році вони звернулись до державного нотаріуса і провели розподіл спільно нажитого майна, а саме- автомобілю. Нотаріусом було видано свідоцтво про право власності в спільному сумісному майні подружжя, де зазначено, що кожен з них є власником ? частини цього автомобілю. Спірну квартиру вони не ділили, оскільки ОСОБА_5П вважала цю квартиру його особистою власністю.

На підставі вищезазначеного, відповідач та його представник просили суд відмовити позивачеві у задоволенні вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на ? частину спірної квартири, а зустрічний позов щодо визнання цієї квартири особистою власністю відповідача задовольнити.

Представник третьої особи Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, не дивлячись на неодноразові виклики, в судове засідання не з*явився, про розгляд спрви повідомлявся належним чином (а.с. 133, 143).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що є другом ОСОБА_3 з 1963 року. У червні 1996 року вони разом з відповідачем їздили дивитись спірну квартиру. Указану квартиру ОСОБА_3 придбав за власні кошти, які в нього були від продажу квартири, придбаної у попередньому шлюбі, а також від продажу іменних акцій. Відповідача казав, що ОСОБА_5 не має коштів на придбання квартири.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що з 1994 року вона працювала на заводі ім. К. Лібкнехта разом із ОСОБА_5, вони працювали в їдальні. Від останньої вона знає, що спірну квартиру ОСОБА_3 купив за власні кошти, які в нього були від продажу картири від попереднього шлюбу та від продажу іменних акцій. ОСОБА_5 не претендувала на цю квартиру, до своєї смерті разом зі своїми дітьми була зареєстрована у квартирі на ж/м Клочко. Йому відомо, що ОСОБА_3 купив спірну квартиру за кошти, які в нього були від продажу квартири, яка була придбана у попередньому шлюбі, а також від продажу іменних акцій.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що працював разом із відповідачем на заводі ім. К. Лібкнехта. Йому відомо, що ОСОБА_3 купив спірну квартиру за грошові кошти, які в нього були від продажу квартири, придбаної у попередньому шлюбі, а також від продажу іменних акцій.

Свідок ОСОБА_10А дав суду аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_11В в судовому засіданні пояснила, що вона є сестрою померлої ОСОБА_5, проживає у місті Кривий Ріг. Їй відомо, що мати ОСОБА_5П давала останній 2000 доларів для покупки спірної квартири.

З*ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування на ? частину спірної квартири та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.04.1996 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений шлюб ( а.с.94).

06.06.1996 року на ім*я ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу була придбана квартира АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_12 і зареєстрований в реєстрі за номером 3516 (а.с. 102).

20.11.2012 року ОСОБА_5 померла (а.с. 94).

Відповідно до статті 1261 ЦК України ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом першої черги, т.я. є донькою і чоловіком ОСОБА_5 відповідно. Сторони у встановлений статтею 1270 ЦК України звернулися до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори за оформленням спадкових прав після смерті ОСОБА_5 ( а.с. 34-43).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов*язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки спірна квартира відповідачем була придбана у 1996 році, суд вважає, що майнові права та обов*язки між подружжям мають регулюватися нормами Кодексу про шлюб та сім*ю.

Так, згідно зі статтею 22 цього Кодексу майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 24 КпШС майно, яке належало одному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1996 року

№ 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім*ю України, яка була чинною на момент придбання спірної квартири, зазначено, що вирішуючи спор між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 .12.1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності Верховний Суд України зазначив, що , розглядаючи позови , пов*язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодаства спільною сумісною власністю є : майно, нажите подружжям за час шлюбу ( ст. 16 Закону Про власність; ст. 22 КпШС); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім*ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське ( фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім*ї чи членами селянського ( фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об*єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю ( п.1 ст.17, ст.18, п.2 ст.17 Закону Про власність) ; квартира ( будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім*ї наймача в їх спільну сумісну власність ( ст. 8 Закону Про приватизацію державного житлового фонду).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбання майна не виходили з рівності їх часток, розмір часток кожного з них визначається ступенем його участі працею і коштами у створенні спільної власності.

У правових висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень за 1 півріччя 2015 року указано, що суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 р. особами, які проживали однією сімєю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Відповідно до статей 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем ОСОБА_3 доведені обставини за його зустрічним позовом щодо того, що спірна квартира ним була придбана хоча і в період перебування у шлюбі зі ОСОБА_5, але за власні грошові кошти, які були в нього до одруження ( за рахунок майна нажитого до одруження).

Такого висновку суд дійшов в результаті дослідження письмових доказів у справі, які узгоджуються як з показами свідків, допитаних в судовому засіданні, так і з показами самого ОСОБА_3

Так, з договору купівлі-продажу акцій № 4427/м 15 від 15.05.1996 року, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою убачається, що ОСОБА_3 продав 1524 шт. іменних акцій ТОВ Нижньодніпровський трубопрокатний завод за дев*яносто один мільйон чотириста сорок крб. ( а.с. 96,97).

17.05.1996 року ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі- продажу, посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, продав квартиру № 13 корпус 4 у будинку № 81 по вулиці Янтарній у місті Дніпрі за сто шістдесят два мільйона вісімсот шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять крб. (а.с.136). Як пояснив в судовому засіданні відповідач, половина коштів від продажу цієї квартири була передана колишній дружині.

Задовольняючи зустрічний позов відповідача, суд також бере до уваги, що спірна квартира була придбана менше ніж за два місяці після укладенню шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5; враховує , що остання отримувала досить невелику заробітну плату ( а.с. 212) , тому вважати, що спірна квартира була придбана подружжям внаслідок спільної праці, у суду також підстав немає.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що спірна квартира була придбана на спільні кошти подружжя ОСОБА_5П та ОСОБА_3, оскільки вони не підтверджені відповідно до статей 58, 59 ЦПК України належними та допустимии доказами.

Свідчення ОСОБА_11 про те, що мати померлої надавала 2000 доларів ОСОБА_5 для покупки квартири у даному випадку не є належними та допустими доказами.

Тож, приймаючи до уваги джерело грошових коштів, за які була придбана спірна квартира, конкретні обставини справи, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_3І .про визнання спірної квартири його особистою вланістю підлягає задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на ? частину цієї квартири не можуть бути задоволені, оскільки остання не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5

Виходячи з ціни позову - 4921,72 грн ( вартість спірної квартири 492 172грн.х 1%), розміру судового збору, сплаченого позивачем ОСОБА_13Ю за подачу позову - 243, 60 грн., розміру судового збору, сплаченого ОСОБА_3 за подачу зустрічного позову - 1230,43 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 Г Ю. на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 1230 гривень 43 коп. ; з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3447 гривень 69 коп.( 4921,72 грн.- 1230,43грн.- 234,60 грн.)

Керуючись ст.ст.3,10, 11,60, 88, 209, 213-215 ЦПК України ст.ст. 22, 24 Кодексу про шлюб та сім*ю України, суд-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до ОСОБА_3, третя особа Державна реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання права власності в порядку спадкування.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою власністю ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1230 ( одна тисяча двісті тридцять) гривень 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3447 ( три тисячі чотириста сорок сім) гривень 69 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя-- ОСОБА_14