Рішення № 62202604, 09.09.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1809/16-ц

Провадження № 2/175/714/16

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

(з а о ч н е)

09 вересня 2016 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.,

при секретарі Пренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, спричинених в результаті ДТП,

в с т а н о в и в :

Представник позивача у судове засідання надав письмову заяву у якій підтримав позов та просив вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнувши з відповідачів грошову суму на відшкодування матеріальної шкоди завданої в наслідок ДТП та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. За таких обставин, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 18 вересня 2015 року по вул. Партизанській, 75 у м.Підгородне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ-21070» д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, що належить йому на праві власності та транспортного засобу «Volkswagen LT35» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 і внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль позивача.

Так, 04 листопада 2015 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська по справі №199/8174/15 (провадження №3/199/2935/15) була винесена постанова, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого cт. 124 КУпАП, яка не оскаржувалась та набрала чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серії АЕ №2940125, тобто ДТП спричинена на момент дії поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як встановлено у судовому засіданні, на виконання вимог ст.ст. 33, 33-1, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», 29.09.2015 року ОСОБА_1 надав до страхової компанії письмове повідомлення про настання страхового випадку, разом з усіма необхідними документами та надав для огляду представнику компанії пошкоджений автомобіль «ВАЗ-21070» д/н АЕ4880CK і до заяви було додано копія звіту про визначення вартості матеріального збитку та поданні всі інші необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

Повідомлення про настання ДТП (разом з усіма документами) було прийнято аварійним комісаром ОСОБА_3, який також здійснив огляд пошкодженого автомобіля позивача.

Після чого, 30.09.2015 року ОСОБА_1 надіслав на адресу страхової компанії заяву на виплату страхового відшкодування на відповідному бланку Страховика і зазначена заява була отримана компанією 02.10.2015 року.

Зокрема, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження 0110/15/15 від 07.10.2015 pоку, розмір матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля НОМЕР_3 складає 23 246,01 грн. (без врахування ПДВ) та 23 803,44 грн. (з врахування ПДВ).

Також до компанії 30 жовтня та 01 грудня 2015 року було надіслано позивачем повторні заяви про виплату страхового відшкодування і дані заяви отримані, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

На підставі чого, 29 січня 2016 року страхова компанія частково здійснила ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі - 16045,61 грн., за вирахуванням франшизи 1 000,00 грн., а також сплатив пеню в розмірі - 559,40 грн.

Після чого, 11 березня 2016 року позивач повторно направив на адресу страховика заяву на доплату страхового відшкодування до якої було додано копію акту виконаних робіт з квитанціями та зазначеннями, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача склала саме - 27785,00 грн. і дану заяву було отримано компанією 16.03.2016 року, що підтверджується копією квитанції поштового відправлення та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, 25 березня 2016 року страховиком було перераховано на особовий рахунок позивача частку страхового відшкодування в розмірі 3409,04 грн.

Тобто з вищевказаних обставин вбачається, що страхова компанія не здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну.

Також статтею 29 Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п.2 ст. 36 Закону України Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страхових зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Пунктом 6 ст. 36 Закону України, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного нараховується пеня.

Таким чином ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» уклавши з ОСОБА_2 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АЕ/2940125, зобов'язано було здійснити виплату страхового відшкодування позивачу, на умовах визначених Законом у сумі 23 246,01 грн. до 31.12.2015 року (з урахуванням вимог ст. 36 Закону - на протязі 90 днів з дня отримання заяви на виплату страхового відшкодування).

Проте, як встановлено у судовому засіданні страхова компанія не виконала умови Закону, та здійснила виплату страхового відшкодування з порушення строку встановленого ст. 36 закону, сплативши 21.04.2016 року суму 16045,61 грн. та 25.03.2016 року 3409,04 грн. - тобто прострочивши строк виконання грошового зобовязання на 111 днів, хоча в строк до 31.12.2015 року включно, зобов'язана була здійснити страхове відшкодування позивачу у повному обсязі та до цього часу не відшкодувала, чим порушили норми чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов'язання Відповідач у разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим. В разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 «Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК), яка передбачає майнову відповідальність страховика за несплату або прострочку виплати (в тому числі й при відсутності відмови в страховій виплаті) у вигляді сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або ЦК.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, що знайшла своє відображення в «Узагальненнях судової практика про розгляд цивільних справ, що виникають з договорів страхування», роз'яснено, що місцеві суди виходять із того, що ст.25 Закону №85/96-ВР гарантує здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком відповідно до договору страхування. Несвоєчасну виплату страхового відшкодування суди вважають простроченням грошового зобов'язання, за яке настає відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК, у вигляді сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Частинами другою та п'ятою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» повинна відшкодувати ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі - 4538,99 грн. та суму штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 4 973,87, що разом складає суму відшкодування у розмірі - 9512,86 грн.

Крім того, відповідно з пунктом 9 ЗУ «Про страхування», франшиза - це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком відповідно до договору страхування.

Зокрема, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АЕ/2940125 франшиза становить - 1000,00 грн., яку згідно норм чинного законодавства повинен позивачу компенсувати ОСОБА_2.

Враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність предявленого прозову, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню сума судового збору у розмірі 551,20 грн., сплачена ним при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212, 215, 214, 224 ЦПК України, ст.ст.14,41 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 23, 79, 88, 1166, 1187, 1188 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, спричинених в результаті ДТП задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (Код ЄДРПОУ: 22945712) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму розмірі 9512,86 грн., яка складається з наступного:

- 3783,82 грн. сума пені, за кожний день прострочки страхового відшкодування;

- 296,12 грн. сума 3% річних в розмірі;

- 893,93 грн. сума індексу інфляції;

- 4538,99 грн. невиплачена сума страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4) суму франшизи у розмірі 1000,00 грн.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (Код ЄДРПОУ: 22945712) та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4) суму судового збору у розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя С.О. Ребров