Рішення № 62200612, 21.10.2016, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1794/16-ц

2/583/648/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Верес М.Ф.

при секретарі Чепура В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання знищити відеозапис та принести вибачення, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, визнання відповідача ОСОБА_2 постраждалою та вчинення з боку суду процесуальних дій, передбачених ЦПК та КПК України,

Встановив :

02 червня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.05.2016 року в обідню перерву біля адмінбудівлі Нафтогазовидобувного управління «Охтиркнафтогаз» в м. Охтирка близько 13 години проходила мирна акція протесту під гаслом «Врятуй дитячий табір «Космос», шляхом надання з боку адміністрації грошей на його утримання. У вказаній акції приймали участь працівники профкому Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», громадські активісти та пересічні громадяни міста. В даній акції вона участі не приймала. Приймав участь голова профсоюзу Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» ОСОБА_3. Повернувшись з обідньої перерви близько 13 години разом з чоловіком та сином, вони зайшли до холу приміщення, за ними зайшла ОСОБА_2, тримаючи в руках включену камеру відеозйомки телефону, запитала чи правда, що Ви, звернувшись до всіх трьох вголос, обвинувачуєте членів зібрання і її самої, що за проведення заходу їм заплачено по 100 гривень кожному. У відповідь вона попросила не вчиняти без її дозволу фотозйомки. В результаті конфлікту, який стався 05.05.2016 року в приміщенні адміністративної будівлі НГВУ «Охтирканафтогаз» за участю відповідачки ОСОБА_2 та оприлюднення на сайті відеозйомки, яке вчинено без дозволу позивачки, вважає, що їй було завдано фізичного болю та душевних страждань. Відповідач порушила право на недоторканість особистого життя, і незаконно збирає, зберігає і розповсюджує інформацію про позивача та її родину, при цьому, ще й цинічно коментує її в образливій формі. Будь-яких образ не виказувала, незаконних дій по побиттю ОСОБА_2 не вчиняла. Тому, як законослухняний громадянин, права якого вважає порушені, прохає суд зобовязати ОСОБА_2 знищити зроблений нею відеозапис від 05.05.2016 року, де зафіксовано ОСОБА_1 та принести вибачення у вигляді відеовибачення на Охтирському порталі перед ОСОБА_1.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, визнання відповідача ОСОБА_2 постраждалою та вчинення з боку суду процесуальних дій, передбачених ЦПК та КПК України, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 травня 2016 року відбувалася акція за збереження дитячого табору «Космос», в якій взяли участь свідомі громадяни міста, щоб зберегти табір. Під час проведення акції стався інцидент, коли сім'я з трьох чоловік, які працюють на підприємстві Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» та займають керівні посади, проходячи біля учасників акції, звинуватили всіх учасників в продажності і її особисто, а саме : в отриманні ними по 100 гривень за участь в акції, чим ОСОБА_1 образила честь, гідність та ділову репутацію всіх громадян, що вийшли на захист табору, нанесла моральну травму, завдала душевних страждань. В цей час вона здійснювала відеофіксацію акції, а не окремих посадових осіб. Провокатори з'явилися на 23 хвилині зйомки акції. Обурені громадяни підійшли до них, повідомивши про таку провокаційну заяву особи в чорній куртці, якою виявився чоловік позивачки ОСОБА_4. Вона з журналістами відомих газет Охтирки відкрили двері в хол будівлі НГВУ «Охтирканафтогаз» за сім'єю ОСОБА_4, аби уточнити, хто і кому заплатив по 100 гривень за акцію. Сім'я ОСОБА_4 стояла біля дверей, спостерігаючи за акцією через скло, отже зайти до приміщення вона не встигла, а стояла в дверях. На питання, чи дійсно вони звинуватили людей в отриманні по 100 гривень, ОСОБА_4, відповів ствердно, що всім заплатили. ОСОБА_1 накинулася на неї, вдаривши в ліву руку та намагаючись вихватити з її правої руки телефон. Чоловік позивачки ОСОБА_4 теж кинувся в її бік, але між ними стала журналістка, яка закрила її собою. Незважаючи на те, що в руках обох журналістів були камери, напад було здійснено саме на неї. Після її окрику, не чіпати її, ОСОБА_1 відступила, але потім на неї накинувся їх син ОСОБА_5, який хватав її за руку, якою вона прикривалася, намагався забрати її телефон, обзивав образливими словами, бив та штовхав у спину. На вулиці батько припинив напад сина і у весь голос, звинуватив її особисто в отриманні грошей за акцію у розмірі 100 гривень. Свідками нападу стали всі учасники акції.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 під час розгляду справи судом підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, надав суду пояснення, приймав безпосередньо участь у вивченні доказів в ході судових засідань, не визнаючи зустрічний позов в повному обсязі, а 21.10.2016 року надав заяву в якій прохав судовий розгляд закінчити без його участі та участі позивачки ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, надавши пояснення, що позивачка ОСОБА_1 та члени її сімї, а саме : син ОСОБА_5 та чоловік ОСОБА_4 ображали її, стверджували, що вона та члени акції отримали за проведення заходу по 100 гривень кожний, її було вдарено в руку біля плеча, намагалися відібрати телефон під час проведення відеозйомки. Вважає, що жодне звинувачення ОСОБА_1 не підтверджено доказами. Інформація, подана в позовній заяві ОСОБА_1 повністю не відповідає змісту поданого нею ж відеозапису. Тому, в задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Згідно зустрічного позову ОСОБА_2 вказала 11 підстав згідно яких вважає, що їй спричинено морально-немайнову шкоду, яку вона просить стягнути саме з ОСОБА_1 в розмірі 20000 гривень.

Свій зустрічний позов ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, пояснивши, що 05.05.2016 року поблизу Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» близько 12 години проходила акція по захисту від закриття табору «Космос». Громадяни прийшли на захист табору. Вона фіксувала хід цієї акції на телефон. Коли пройшло 23 хвилини, мимо пройшли жінки, які зазначили, що чоловік в чорній куртці, який є чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_4, звинуватив, що учасникам акції заплатили по 100 гривень. Вона вирішила зясувати це і з двома журналістами підійшла до дверей будівлі НГВУ «Охтирканафтогаз», на вході у будівлю зіткнулася з сімєю ОСОБА_4. Вона запитала чи правда, що учасників акції звинуватили в отриманні по 100 гривень за участь в акції. ОСОБА_4 ствердив, що так, що всім заплатили, а ОСОБА_1 лівою рукою намагалася схопити її телефон, яким вона проводила відеозйомку, а іншою рукою вдарила по руці біля плеча. Вона відвела руку з телефоном за себе. Потім ОСОБА_4 намагався відібрати її телефон, вдарив її у спину.

Суд, заслухавши сторони, свідка, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, вивчивши шляхом перегляду відеозйомки, яка була вчинена ОСОБА_2, 05.05.2016 року під час проведення громадської акції біля нафтогазовидобувного управління «Охтиркатафтогаз» близько 13 години, вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання знищити відеозапис та принести вибачення необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 20000 гривень морально-немайнової шкоди також відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Вказаний висновок суду, суд доводить слідуючими доказами.

Позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві прохає зобовязати ОСОБА_2 знищити зроблений нею відеозапис від 05.05.2016 року, де зафіксовано ОСОБА_1 на плівці та принести вибачення у вигляді відеовибачення на Охтирському порталі.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує ст. 32 Конституції України, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Є посилання на ст. 301 ЦК України, що фізична особа має право на особисте життя і на збереження таємниці обставин свого особистого життя.

Тому, ОСОБА_1 вважає, що в результаті конфлікту, який стався 05.05.2016 року у вестибюлі приміщення адміністрації нафтогазовидобувного управління та оприлюднення на сайті відеозйомки, яка була здійснена без дозволу ОСОБА_1, ОСОБА_2 порушила право на недоторканість особистого життя, незаконно зібрала, зберігає і розповсюджує інформацію - відео на сайті Охтирщини, чим завдала їй фізичного болю та душевних страждань.

Суд спростовує ці докази ОСОБА_1, як безпідставні, такі, що не відповідають дійсності і фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Викладено однобічно, з метою завести суд в оману, тоді як судом встановлено, що 05.05.2016 року біля приміщення нафтогазовидобувного управління і на його території проводилася мирна акція під гаслом «Врятуйте дитячій табір «Космос», яка проходила за участю безпосередньо голови профкому Нафтогазовидобувного управління, інших працівників профкому «Охтирканафтогаз», представників громадськості, активістів і просто пересічних громадян.

Вказана акція була контрольована самим профкомом Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», її законність щодо вимог до адміністрації про фінансування дитячого табору, не визиває сумніву.

ОСОБА_2 протягом пів години проводила відео,-фотозйомку, як це і передбачено ст. 307 ЦК України, в якому закріплена правова норма, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, якщо зйомка проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, що і було в даному випадку.

Отримавши інформацію від активістів, що 3 особи ОСОБА_4, який працює інженером Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», його син ОСОБА_5, який працює інженером та дружина ОСОБА_1, яка працює начальником відділу праці та заробітної плати Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» розповсюджували серед присутніх інформацію про отримання мітингуючіми і ОСОБА_2 грошової суми по 100 гривень за участь в мітингу. Вирішила зясувати чи дійсно такі висловлювання мали місце.

Адже така інформація ображала її людську гідність, принижувала в очах присутніх і вона підійшла до вестибюлю приміщення Нафтогазовидобувного управління, куди зайшли вказані особи, відкрила двері і запитала чи такі висловлювання мали місце ?

При цьому, щоб підтвердити чи спростувати перед мітингуючіми цю інформацію, проводила відкриту зйомку з відеокамери телефону.

На що ОСОБА_4 відповів, що дійсно він так вважає, що ОСОБА_2 та мітингуючі отримали по 100 гривень. Після вимог виключити відеозйомку, виникла сварка, так як ОСОБА_2 відмовилася це зробити.

Суд вважає, що в даній ситуації ОСОБА_2, не порушила вимог чинного законодавства, коли п. 1 ст. 307 ЦК України потребує згоди особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку.

Тому, як в подальшому закон вказує, що на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру такої згоди не потрібно і відеозйомка проводилася вільно. До того ж закон передбачає, що не можна проводити лише таку зйомку, яка стосується особистого життя особи.

В даному випадку проходила публічна акція на вулиці, з дозволу адміністрації профкому Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз». Втручання в особисте життя ОСОБА_1, проведенням відеозйомки, було відсутнє навіть з тих підстав, що вона, як відповідальний працівник НГВУ «Охтирканафтогаз» несе відповідальність за своєчасне перерахування грошових коштів на утримання дитячого табору «Космос», не позбавлена була права відповісти на запитання лідерів маніфестації. Поскільки це безпосередньо зачіпало інтереси життя та відпочинку більшості працівників Нафтогазовидобувного управління та їхніх дітей.

Що ніякою мірою не повязується з особистим життям ОСОБА_1

Таким чином, з боку ОСОБА_2 не було допущено будь-яких порушень чинного законодавства по втручанню в особисте життя ОСОБА_1 і вимоги діючого законодавства ст. 307 ЦК України по проведенню відеозапису дотримані в повній мірі.

Тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за їх безпідставністю.

В зустрічному позові ОСОБА_2 вказала 11 пунктів, по яких просила судом винести рішення.

Під № 1 була вимога про перегляд відеозапису. Вказане клопотання судом задоволено. Щодо відповідальності членів сімї ОСОБА_1, а саме її чоловіка та сина позивачка в суді від цих вимог категорично відмовилася. Щодо обєднання зустрічного позову ОСОБА_2 з первісним позовом ОСОБА_1, клопотання ОСОБА_2 судом задоволено.

В п. 2 викладено вимоги про визнання ОСОБА_2 потерпілою від групового нападу членів сімї ОСОБА_1. В суді ОСОБА_2 від цих позовних вимог відмовилася.

В п. 3 викладено прохання про визнання безпідставності позовних вимог ОСОБА_1. Цим вимогам надана оцінка в нарадчій кімнаті.

В п. 4 вказано про зобовязання ОСОБА_1 надати докази отримання грошових коштів за участь ОСОБА_2 в мирній акції. Цим вимогам дана оцінка в нарадчій кімнаті.

В п. 5 викладено мотиви, що діями ОСОБА_1 їй завдано моральної-немайнової шкоди. Цим вимогам надана оцінка в нарадчій кімнаті.

В п. 6 ОСОБА_2 орієнтує суд про винесення ухвали про незаконні дії ОСОБА_1 на адресу правоохоронних органів, аж до застосування запобіжного заходу.

Згідно вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 сама не позбавлена можливості надати таку заяву до правоохоронних органів. Тому, ці вимоги є безпідставними.

В п. 7 викладено вимоги про притягнення ОСОБА_1 та членів її сімї до кримінальної відповідальності.

Це не є предметом розгляду спору в суді. ОСОБА_2 було розяснино про можливість звернення до правоохоронних органів.

В п. 8 викладено прохання інформувати керівництво Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» про протиправну поведінку сімї ОСОБА_1.

Щодо ОСОБА_1 таких протиправних дій судом не встановлено, щодо інших членів сімї про притягнення їх до відповідальності ОСОБА_2 в суді відмовилася.

В п. 9 викладена інформація про перевірку корупційної складової у роботі всієї сімї ОСОБА_1.

ОСОБА_2 розяснено, що це не входить до компетенції суду і розгляду в даній справі.

В п. 10 викладено вимоги про покладення відповідальності за сплату судових витрат на ОСОБА_1 Це питання вирішено згідно вимог ЦПК України в нарадчій кімнаті.

В п. 11 викладено мотиви про звільнення ОСОБА_2, як малозабезпеченої від судових витрат. Судом на початку розгляду справи вказане клопотання було задоволено.

Як встановив суд 05.05.2016 року за погодженням з профкомом Нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» проходила мирна акція під гаслом «Врятуйте дитячий табір «Космос» з метою сприяння спонукати адміністрацію НГВУ надати грошові кошти на утримання цього дитячого табору.

Із перегляду відеозапису видно, що чоловік ОСОБА_4 не заперечує, що він вважає, що члени акції за проведення зібрання отримали по 100 гривень кожний. ОСОБА_2, яка проводила відеозйомку зібрання, підійшла до приміщення НГВУ, з вулиці відрила двері в хол, де знаходилися ОСОБА_4, його син ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_1, які працюють на різних керівних посадах установи, запитала чи правда, що він так вважає, що всі члени акції та вона отримали за це по 100 гривень, на що ОСОБА_4 відповів, що дійсно всі члени акції та ОСОБА_2 отримали по 100 гривень. Виказав думку про небажання фіксації на відеотелефон, що не бажає, щоб його в подальшому знімали на відеозйомку телефона. Таку ж думку виказала і його дружина ОСОБА_1, яка миттєво простягла руку, щоб заволодіти телефоном, але ОСОБА_2 його сховала за спину і в цей час із допомогою друзів ОСОБА_2 була виштовхана на вулицю, чим уникла бійки.

Як видно з відеозапису ОСОБА_2 сховала руку з телефоном за свою спину. Між нею та ОСОБА_1 стояв чоловік в головному уборі і який своєю рукою відвів руку ОСОБА_1 в бік. А в подальшому, друзі ОСОБА_2, серед яких була і ОСОБА_7, загородили собою, як щитом ОСОБА_2 і підштовхнули її вийти на вулицю. Про це ОСОБА_7 підтвердила в суді, як свідок.

Таким чином ОСОБА_1 фізично і природньо не змогла б дотягтися до майже плеча руки ОСОБА_2, це при тому, що на відеоплівці видно, що рука ОСОБА_2 повернута з камерою за спину і продовжує проводити зйомку, а руку ОСОБА_1, яка намагалася дістатися телефону, відводить в бік стоявший поряд присутній громадянин. Ці події мали місце протягом декількох секунд, миттєво і носили разовий характер, розійшовшись в бік сторони в подальшому не стикалися в спілкуванні.

Що з достовірністю доводить, що ОСОБА_1 мала лише намір заволодіти телефоном, свідок ОСОБА_7 і сама відповідачка ОСОБА_2 пояснили, що будь-яких інших незаконних дій ОСОБА_1 не створювала, а саме : образ, погроз чи інших незаконних дій їй не виказувала і не вчиняла.

Тому, суд вважає, що в такій ситуації, як це встановлено на відеоплівці з достовірністю доведено, що ОСОБА_1 жодного удару в руку, в частину плеча ОСОБА_2 не наносила.

Тому, і відповідальності нести без вини не має за що.

Так як вона особисто по відношенню до ОСОБА_2 неправомірних дій не вчиняла. І в цій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо проведення відеозйомки, то порушень з боку ОСОБА_2 не допущено. Так як 05.05.2016 року проводився громадський захід за погодженням з профсоюзним комітетом і за безпосередньої його участі.

Згідно ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.

Що і мало місце в даному випадку.

Ст. 277 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа має право на спростування недостовірної інформації.

Згідно цієї статті п. 4 вважається, що негативна інформація поширена про особу є недостовірною.

ОСОБА_2 отримала інформацію о 13 годині під час проведення відеозйомки зібрання, що відносно неї та присутніх розповсюджується присутніми громадянами недостовірна, негативна інформація, що за участь в акції вони всі отримали по 100 гривень.

Їй вказали трьох осіб, які зайшли до вестибюлю Нафтогазовидобувного управління «Охтиркатафтогаз».

Намагаючись пересвідчитись чи отримана інформація відповідає дійсності, ОСОБА_2 відкрила двері до холу приміщення на першому поверсі і запитала в присутньої родини ОСОБА_1 чоловіка, дружини та сина чи дійсно вони так вважають, що вона та мітингуючі за участь отримали по 100 гривень.

Як видно з відеозапису чоловік позивачки лише один підтвердив, що дійсно так, ОСОБА_2 отримала гроші за участь у мітингу.

Що в черговий раз підтверджує, що ОСОБА_8 по відношенню до ОСОБА_2 будь-яких незаконних дій не вчиняла.

Образи, які чути з плівки на адресу ОСОБА_2 також виказано не ОСОБА_1.

Користуючись переглядом відеозапису, суд вважає беззаперечно і достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не наносила удару по руці в область плеча ОСОБА_2, не маючи можливості.

Як привів мотиви суд, зробити це фізично в тій ситуації, яка мала місце, коли ОСОБА_1 мала намір відібрати телефон з відеозаписом з руки ОСОБА_2, було неможливо, як із-за відстані між ними, прикриття ОСОБА_2 свідком ОСОБА_7 та переміщенням самою ОСОБА_2 руки із відеокамерою за свою спину. А також образ на адресу ОСОБА_2 чи неправдивої інформації ОСОБА_1 їй не виказувала. В звязку з чим, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання знищити відеозапис та принести вибачення, відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, визнання відповідача ОСОБА_2 постраждалою та вчинення з боку суду процесуальних дій, передбачених ЦПК та КПК України, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.Ф. Верес