Рішення № 62200560, 25.10.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3585/16-ц

Провадження № 2/591/1888/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

при секретарі Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Третя Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка і дружини без шлюбу, визнання права на обов'язкову частку у спадщині як спадкоємця першої черги, -

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачки як чоловіка і дружини без шлюбу з 1977 року по день смерті, та визнати позивачку такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 як спадкоємця першої черги.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 1970 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Вони проживали в с. Підліснівка Сумського району Сумської області. Від шлюбу народилась донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік помер, у зв'язку з чим вона переїхала проживати до своїх батьків у село Кияниця Сумського району Сумської області. В 1976 році вона познайомилась з ОСОБА_5, який на той час працював агрономом на цукровому заводі в селі Кияниця та був неодружений. Протягом декількох місяців вони підтримували дружні стосунки. Наприкінці 1976 року вона почала працювати в м. Суми, у зв'язку з чим, разом з донькою, переїхала до міста та стала проживати в гуртожитку по АДРЕСА_4. Але, зважаючи на взаємні почуття, враховуючи, що її доньці від першого шлюбу була необхідна батьківська любов та турбота, відтак, починаючи з 1977 року, вона та ОСОБА_5 почати проживати однією сім'єю як чоловік та дружина. Оскільки ОСОБА_5 не мав власного житла в м. Суми, тому спільне життя почалося за вказаною адресою. В подальшому, у 1983 році, нею була отримана малосімейна квартира АДРЕСА_5, до якої й переїхала їхня родина. Під час спільного проживання, зароблені ними грошові кошти йшли для потреб сім'ї, а саме: для придбання продуктів харчування, речей побутового призначення і таке інше. Всі питання щодо ведення спільного господарства, витрачання зароблених спільно грошових коштів, вирішувались ними спільно. Відносини між ними будувались на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги. Вони мали один до одного спільні права та обов'язки, хоча шлюб між ними зареєстровано не було. Водночас, ОСОБА_5 брав участь у вихованні її доньки від першого шлюбу. В подальшому, у 1986 році, нею була отримана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, до якої вони переїхали як родина. У 1988 році донька вийшла заміж та вже разом з зятем продовжили проживати з ними. У 1989 році народилась онука ОСОБА_4, якою ОСОБА_5 також опікувався та займався її вихованням. Протягом тривалого часу спільного проживання, вони спільно відзначали сімейні свята, відвідували сімейні свята знайомих, родичів, разом планували та проводили відпустки і таке інше. ОСОБА_5 познайомив її, як дружину зі своєю родиною, до якої вони неодноразово навідувались у гості до Полтавської області. У 1995 році, ОСОБА_5 отримав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, до якої, після проведення ремонту вона разом з ним переїхали проживати. Протягом усього часу спільного проживання вони разом вирішували всі побутові проблеми, дбали один про одного. Факт проживання однією сім'єю підтверджується великою кількістю сімейних фотознімків, відеозаписів. ОСОБА_5 мав цілу низку хвороб, які потребували постійного лікування (гіпертонія, цукровий діабет і таке інше). Протягом тривалого часу він лікувався майже у всіх лікувальних установах м. Суми. Деякий час ОСОБА_5 знаходився на лікуванні в спеціалізованих інститутах міст Харкова та Києва. Весь цей час вона знаходилась біля нього, готувала їжу, доглядала його. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Нею здійснювались витрати на ритуальні послуги, а також на перевезення тіла покійного для поховання на його батьківщину в село Удовиченки Зінківського району Полтавської області. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач вказує, що в травні 2016 року вона зверталась до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 як чоловіка і дружини без шлюбу з 1977 року по день смерті. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.06.2016 року її заява була задоволена, даний факт встановлено.

Однак ухвалою апеляційного суду Сумської області від 29.06.2016 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.06.2016 року було скасовано, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту була залишена без розгляду в зв'язку тим, що вбачається наявність спору про право з приводу спадкування майна, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Позивач зазначає, що за життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів брату ОСОБА_8 та сестрі ОСОБА_4

ОСОБА_8 помер до моменту відкриття спадщини, у зв'язку з чим ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом.

Як відповідач ОСОБА_4, так і позивач ОСОБА_1 своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

Позивач зазначає, що у випадку встановлення даного факту проживання її та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік і дружини без шлюбу, у неї є право на обов'язкову частку у спадщині як непрацездатної вдови померлого, відповідно до ст. 1241 ЦК України, оскільки вона є пенсіонером за віком, і має право на обов'язкову частку у спадщині як той з подружжя, хто пережив спадкодавця.

На підтвердження зазначеного факту позивач та представник позивача просили витребувати з Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1, про встановлення факту (№ 592/4682/16-ц), в якій знаходяться всі оригінали доказів, які вона подавала до суду - сімейні відеозаписи, фотознімки, листи особистого характеру, вітальні листівки, тощо, а також позивач додала свідоцтво про смерть ОСОБА_5, квитанції про несення позивачкою витрат на поховання ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, пояснили, що просять встановити даний факт в позовному провадженні, а також визнати право позивача на обов'язкову частку у спадщині як спадкоємця першої черги, оскільки існує спір про право між позивачем та іншим спадкоємцем померлого - відповідачем ОСОБА_4, яка є рідною сестрою померлого і на яку складено заповіт.

Представник відповідача проти позову заперечував. Пояснив, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка і дружини без шлюбу - відповідач не оспорює, але заперечує проти встановлення судом цього факту як такого що має юридичне значення оскільки це матиме певні юридичні наслідки, Представник відповідача зазначив, що з позову незрозуміло, які позовні вимоги ставить ОСОБА_1 саме в позовному провадженні, вважає, що оскільки в позові не визначена спадкова маса, то вказані вимоги не можуть бути заявлені. Також зазначає, що позивачем не доведено належними доказами, що вона проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю протягом останніх п'яти років перед його смертю, тобто з 2009 року по 2016 рік, оскільки дати на фотографіях можна поставити будь-які. Також вважає, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка і дружини без шлюбу не надає позивачці права на обов'язкову частку у спадщині, оскільки вона не набуває прав спадкоємця першої черги.

Представник третьої особи Третьої Сумської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав копію спадкової справи після померлого ОСОБА_5, просить розглянути справу у відсутність їх представника (а.с.26, 47, 56).

Заслухавши пояснення позивача та її представника, заперечення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, дослідивши матеріали цивільної справи Ковпаківського районного суду м. Суми № 592/4682/16-ц за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, матеріали цивільної справи Зарічного районного суду м. Суми № 2-246/2004 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).

До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Із прийняттям СК України законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 1976 році познайомилась з ОСОБА_5, який був неодружений.

Та обставина, що ОСОБА_5 не перебував у шлюбі з іншою особою з моменту настання шлюбного віку і до 2016 року, підтверджується повідомленням з відділу РАЦС Головного територіального управління юстиції у Сумській області, за результатами проведеної перевірки актових записів про реєстрацію шлюбу за вказаний період (а.с.50).

Починаючи з 1977 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали проживати однією сім'єю як чоловік та дружина.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 1977 року по день смерті ОСОБА_5 весь час проживали спільно спочатку в гуртожитку по АДРЕСА_4; з 1983 року у отриманій позивачем квартирі АДРЕСА_5; з 1986 року у отриманій позивачем квартирі за адресою: АДРЕСА_1, до якої вони переїхали як родина; а з 1995 року у отриманій ОСОБА_5 квартирі за адресою: АДРЕСА_2.

Про спільне проживання вказаних осіб протягом тривалого часу свідчать їх сімейні фотографії за різні роки (а.с. 19-30 цивільної справи № 592/4682/16-ц).

За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом вирішували всі побутові проблеми, дбали один про одного. Вбачається, що особи мали один до одного спільні права та обов'язки, хоча шлюб між ними зареєстровано не було. Це підтверджується і тим, що ОСОБА_5 брав участь у вихованні доньки позивачки від першого шлюбу, а в подальшому і вихованням онуки. Крім того, протягом тривалого часу спільного проживання, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільно відзначали сімейні свята, відвідували сімейні свята знайомих, родичів, разом планували та проводили відпуски і таке інше. ОСОБА_5 познайомив ОСОБА_1, як дружину зі своєю родиною, до якої вони неодноразово навідувались у гості до Полтавської області.

Дані обставини повністю підтверджуються належними доказами, а саме: сімейними фотографіями (а.с. 19-30, 40 цивільної справи № 592/4682/16-ц), відеозаписом (а.с. 18 цивільної справи № 592/4682/16-ц), особистими листами (а.с. 31, 32, 39 цивільної справи № 592/4682/16-ц), листівками-привітаннями (а.с. 33, 34 цивільної справи № 592/4682/16-ц).

На спростування даних обставин представником відповідача не було надано жодного доказу.

Крім того, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та дружини підтверджується також і доказами, що заходяться в матеріалах цивільної справи № 2-246/2004 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів.

Як вбачається з матеріалів вказаної цивільної справи, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30.07.2004 року у задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про встановлення батьківства та стягнення аліментів було відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю (а.с. 43 цивільної справи № 2-246/2004).

Зокрема, в рішенні суду є посилання на пояснення відповідача ОСОБА_5, з яких вбачається, що він з 1976 року він перебуває в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, з якою постійно проживав на протязі всього часу і разом виховував її дочку (а.с. 43 цивільної справи № 2-246/2004).

Крім того, вбачається, що ОСОБА_5 надавав письмові заперечення на позов про встановлення батьківства, в яких зазначав, що з 1986 року він постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, зі своєю сім'єю: дружиною ОСОБА_1, її дочкою ОСОБА_7, потім зятем ОСОБА_11 і внучкою ОСОБА_4 (а.с.14 цивільної справи № 2-246/2004).

Також факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та дружини підтверджували свідки ОСОБА_7 (донька) та ОСОБА_11 (зять) у справі № 2-246/2004 (а.с. 40-41 цивільної справи № 2-246/2004).

Крім того, позивачем надано суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 (а.с.16), а також позивачем суду надано докази того, що саме вона здійснювала поховання ОСОБА_5 і саме ОСОБА_1 та її зять ОСОБА_11 оплачували ритуальні послуги в розмірі 6745 грн. та 6760 грн. (а.с.10 цивільної справи № 592/4682/16-ц).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали як чоловік та жінка однією сім'єю, не перебували у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, тому суд вважає необхідним встановити факт проживання ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 як чоловіка і дружини без шлюбу з 1977 року по день смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, як спадкоємця першої черги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_5 являвся власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 25.05.1995року (а.с.15).

27.05.2003 рок ОСОБА_5 склав заповіт на все належне йому майно на ім'я брата ОСОБА_8 та сестри ОСОБА_4 (а.с. 28 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено судом, померлий ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 21.04.1995 року по день смерті, інших зареєстрованих осіб не завчиться (а.с.29).

Спадкове майно після смерті ОСОБА_5, тобто спірна квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, це є місцем відкриття спадщини (а.с.15).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_6, хоча фактично протягом з 1995 року і по день смерті ОСОБА_5 проживала разом з ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини звернулось двоє спадкоємців: спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 (сестра померлого) подала заяву 17 травня 2016 року, та ОСОБА_1 (цивільна дружина померлого) подала заяву 02.07.2016 року (а.с.27 зворот, 28).

Як встановлено з пояснень позивача, другий спадкоємець за заповітом - ОСОБА_8 помер ще до відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, є пенсіонером за віком (а.с.11, 12), тобто є непрацездатною особою.

Дослідивши всі докази у їх сукупності, враховуючи, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прожили однією сім'єю як чоловік і дружина без шлюбу з 1977 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто протягом 38 років, в цей час не перебували у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а на час смерті свого цивільного чоловіка ОСОБА_5 ОСОБА_1 була непрацездатною особою, то суд вважає необхідним визнати ОСОБА_1 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, як спадкоємця першої черги (вдови померлого).

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, в зв'язка уз із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у сумі: 551,20 + 275,60 грн., а всього 826,80 грн.

На підставі ст.ст. 16, 1241, 1268, 1269 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214, 215, 218, 234-235, 256-259 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Третя Сумська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка і дружини без шлюбу, визнання права на обов'язкову частку у спадщині як спадкоємця першої черги - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 як чоловіка і дружини без шлюбу з 1977 року по день смерті.

Визнати ОСОБА_1 такою, що має право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, як спадкоємця першої черги.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 826,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено в п'ятиденний строк з дня закінчення розгляду справи.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова