Ухвала суду № 62199952, 20.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/1658/15-ц 20.10.2016 20.10.2016 20.10.2016

Провадження №22-ц/784/2333/16

Головуючий суду першої інстанції - Іщенко Х.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О .

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання: Лептугою С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, апеляційну скаргу

приватного підприємства «Дар Ланів»

на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2016 р. за скаргою

приватного підприємства «Дар Ланів»

(далі - ПП «Дар Ланів»)

на дії державного виконавця Казанківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 р. ПП «Дар Ланів» звернулося зі скаргою на дії державного виконавця Казанківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Заявник зазначав, що на виконанні в Казанківському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (далі - Казанківський ВДВС) знаходився виконавчий лист № 2/478/25/2016 від 17 червня 2016 р. щодо виконання рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 7 квітня 2016 р. про визнання недійсними договорів оренди, витребування та повернення земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4

30 вересня 2016 р. ПП «Дар Ланів» було отримано постанови державного виконавця від 25 серпня 2016 р. про закінчення виконавчих проваджень у зв'язку з поверненням стягувачам земельних ділянок та два акти прийому-передачі вказаних земельних ділянок від тієї ж дати.

Посилаючись на те, що виконавчі дії, пов'язані з прийом-передачею земельних ділянок грубо порушують майнові права ПП «Дар ланів», оскільки на зазначених земельних ділянках знаходяться посіви соняшника, які у розумінні ст. 321 ЦК України, є майном заявника, а також посилаючись на порушення, допущенні державним виконавцем, при вилученні та передачі земельних ділянок з єдиного масиву, скаржник просив визнати незаконними та скасувати рішення (дії) державного виконавця щодо прийому-передачі земельної ділянки, площею 9,13 га ріллі, до ОСОБА_3 та земельних ділянок, площею 8,15 га та 1,53 га ріллі до ОСОБА_4, розташованих в межах території Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та оформлених актами державного виконавця від 25 серпня 2016 р.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2016 р. в задоволенні скарги представника ПП «Дар Ланів» - Євсюкова С.О. на рішення та дії державного виконавця Казанківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Дар Ланів», посилаючись та ті самі обставини, що стали підставою для звернення до суду, просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, про задоволення карги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що на виконанні у Казанківському ВДВС знаходились виконавчі листи щодо виконання рішення Казанківського районного суду Миколаївської області про витребування від ПП «Дар Ланів» земельної ділянки, площею 9,13 га ріллі, розташованої в межах території Дмитро-Білівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та повернення її ОСОБА_3 та витребування від ПП «Дар Ланів» земельних ділянок, площею 8,15 га та 1,53 га ріллі, розташованих в межах території тієї ж сільської ради та повернення їх ОСОБА_4 На підставі зазначених виконавчих листів відкриті виконавчі провадження № ВП № 51706416 та ВП № 51707181.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, передбачені ч. 2 ст. 11 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що при виконанні вищезазначеного рішення, державним виконавцем Казанківського ВДВС 20 липня 2016 р. було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, які направлено сторонам виконавчого провадження для відома (а.с. 58,66).

25 липня 2016 р. державним виконавцем було здійснено виїзд за місцем знаходження ПП «Дар Ланів» для добровільної передачі земельних ділянок згідно вище зазначених виконавчих документів, але керівника підприємства на місці не було, про що складено відповідний акт (а.с.59,60, 68,69).

Для проведення виконавчих дій, постановою державного виконавця від 9 серпня 2016 р. було залучено землевпорядника Дмитро-Білівської сільської ради та повідомлено сторонам виконавчого провадження про проведення виконавчих дій 25 серпня 2016 р. о 10.00 годині (а.с.11,12).

В цей же день сторонам виконавчого провадження надіслано вимоги бути присутніми за місцем знаходження спірних земельних ділянок для виконання рішення суду (а.с.63,71).

25 серпня 2016 р. в присутності представника стягувачів та землевпорядника були проведені виконавчі дії по витребуванню та поверненню стягувачам земельних ділянок, про що складені відповідні акти (а.с. 64,75).

26 серпня 2016 р. державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 , ст. 50 Закону України про виконавче провадження (а.с.16,17).

Звертаючись до суду скаржник посилався на те, що виконавчі дії, пов'язані з прийом-передачею земельних ділянок грубо порушують майнові права ПП «Дар Ланів», оскільки на зазначених земельних ділянках знаходяться посіви соняшника, які у розумінні ст. 321 ЦК України, є майном заявника, а тому виконання судового рішення можливо було виконати лише після збору врожаю.

Проте такі доводи скаржника не дають підстав для визнання дій державного виконавця в частині витребування та передачі земельних ділянок незаконними

Як роз'яснено в пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» , за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Таким чином, при вирішенні скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд зобов'язаний встановити наступне: чи діяв державний виконавець відповідно до закону та у межах повноважень наданих йому законом чи допущено порушення прав та свобод заявника.

При цьому необхідною умовою для задоволення скарги має бути доведеність не лише невідповідність рішень, дій (бездіяльності) державного виконавця вимогам закону, але й порушення внаслідок цього прав заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник посилався на те, що порушені його права на отримання врожаю зі спірних земельних ділянок.

Проте з таким погодитись не можна, оскільки ні рішенням суду про витребування земельних ділянок, ні Законом України «Про виконавче провадження», ні «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» не передбачена можливість виконання боржником судового рішення після збору врожаю.

За такого, не можна вважати порушеними права боржника.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази правомірності використання заявником спірних земельних ділянок та вирощування на них врожаю.

Що стосується правомірності дій державного виконавця, то як встановлено судом державний виконавець діяв відповідно до закону з дотриманням та у межах повноважень наданих йому законом.

Доводи апелянта про те, що дії державного виконавця щодо прийому-передачі земельних ділянок, є незаконними, оскільки державний виконавець належним чином не ідентифікував земельні ділянки, вилучивши їх з єдиного масиву, та не встановив чи дійсно земельні ділянки належать стягувачам, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт, що спірні земельні ділянки належать іншим особам.

Що ж стосується ідентифікації земельних ділянок, то з актів державного виконавця від 25 серпня 2016 р. вбачається, які земельні ділянки передаються стягувачам, та зі змісту актів зрозуміло, що їх ідентифікація була проведена за даними, зазначеними у правовстановлюючих документах.

Крім того, слід зазначити, що ані Законом України «Про виконавче провадження», ані «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» не передбачена форма складання акта про вилучення та передачу майна.

Таким чином, зазначені вище обставини свідчать про те, що державний виконавець діяв відповідно до закону та у межах повноважень наданих йому законом, та не було допущено порушення прав та свобод заявника, а тому основний висновок суду про відсутність підстав для задоволення скарги є вірним.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Дар Ланів» відхилити, а ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді О.О. Данилова

І.В. Лівінський