Рішення № 62199841, 20.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/475/16-ц 20.10.2016 20.10.2016 20.10.2016

Провадження №22-ц/784/2146/16

Категорія 47Єдиний унікальний номер 477/475/16-ц

Номер провадження 22-ц/784/2146/16

Головуючий у І інстанції Семенова Л.М.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Темнікової В.І., Данилової О.О.

Із секретарем судового засіданняЛівшенко О.С.

За участю: представника прокуратури ОСОБА_2

представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_3

представника відповідача - Жовтневої райдержадміністрації ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги першого заступника прокурора Миколаївської області та відповідача ОСОБА_8на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Жовтневої районної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_8, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Південь», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування майна,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року заступник прокурора Миколаївської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Жовтневої районної адміністрації, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування розпорядження Жовтневої РДА від 02.04.2008 року №202-р про затвердження проекту із землеустрою та передачу у власність земельних ділянок, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЕ № 919823 та ЯЕ № 919822, та витребування майна вищевказаних земельних ділянок у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

В обґрунтування позову прокурор вказував, що вищевказані земельні ділянки, які Жовтнева районна державна адміністрація передала у власність відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8, частково знаходяться в зоні прибережної захисної смуги, а тому не можуть перебувати у приватній власності.

Крім того, прокурор зазначав, що оскаржуване розпорядження щодо передачі земельних ділянок у власність прийнято без наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, оскільки з висновку від 10.01.2008 року № 45 вбачається, що землевпорядна документація повернута на доопрацювання, а тому така документація не могла були затверджена Жовтневою райдержадміністрацією.

Прокурор вказував, що передача у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_8 земельних ділянок у межах прибережної захисної смуги річки Інгул, порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття права власності на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом предявлення цього позову.

Також у своєму позові прокурор посилається на те, що про вказані порушення йому стало відомо лише в грудні 2015 року під час опрацювання даних Публічної кадастрової карти України, за результатами чого 17.12.2015 року розпочато кримінальне провадження за фактом зловживання службовими особами відділу земельних ресурсів у Жовтневому районі, Жовтневої райдержадміністрації службовим становищем при наданні у власність громадян земельних ділянок, які частково розташовані в межах прибережної захисної смуги річки Інгул.

За вищевказаного, прокурор просив скасувати розпорядження Жовтневої РДА про затвердження проекту землеустрою та щодо передачі спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_5, скасувати Державні акти про право власності на вказані земельні ділянки, а також витребувати їх у власність держави (а.с. 2-12).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 02 квітня 2008 року № 202-р, в частині затвердження проекту із землеустрою та надання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,80 га кадастровий номер 4823355000:01:000:0428, для ведення особистого селянського господарства в межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області.

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЕ №919822, виданий 09.04.2008 року ОСОБА_8, на вказану земельну ділянку і витребувано її із незаконного володіння ОСОБА_8 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області.

У задоволенні позовних вимог прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Жовтневої РДА від 02 квітня 2008 року № 202-р, в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,80га кадастровий номер 4823355000:01:000:0429 для ведення особистого селянського господарства в межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області, а також визнання недійсним та скасування виданого на імя ОСОБА_5 державного акту щодо цієї земельної ділянки (ЯЕ № 919823) та витребування її від ОСОБА_5 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, відмовлено. Розподілено судові витрати (а.с. 126-134).

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Миколаївської області посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права щодо застосування позовної давності, просив про задоволення своїх позовних вимог у повному обсязі (а.с. 154-163).

В апеляційні скарзі ОСОБА_8 зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме його не було повідомлено про розгляд справи належним чином, що призвело до ухвалення незаконного рішення. У звязку з цим просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повністю. Просив застосувати вимоги закону щодо строку позовної давності (а.с. 140-143, 153).

В судовому засіданні апеляційного суду представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача ОСОБА_10

Представник Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області не погодився з апеляційною скаргою прокурора. Пояснив, що права Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області не порушені.

Представник Жовтневої райдержадміністрації просив рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_8 просив рішення суду скасувати та задовольнити його апеляційну скаргу.

Представники відповідача ОСОБА_5 просили рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, письмових заперечень на скарги від нього не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 02 квітня 2008 року № 202-р було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_8 та ОСОБА_5, для передачі останнім сформовано із земель державної власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею по 0,8 га кожному. Проектування виконано на підставі розпорядження Жовтневої РДА від 30.10.2007 року №732-р. Зі змісту вказаної документації вбачається про розміщення площі 0,76 га спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги від річки Інгул. Не зважаючи на це, вказаний висновок погоджено начальником Жовтневого районного відділу земельних ресурсів, заступником начальника держуправління охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області.

Згідно висновку державної експертизи землевпорядної організації від 10.01.2008 року № 45 малися зауваження щодо розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у звязку з чим землевпорядна документація повернута на доопрацювання. Зі змісту рукописного запису Державного агентства земельних ресурсів у Жовтневому районі, документація доопрацьована.

На підставі вищевказаного розпорядження 09 квітня 2008 року ОСОБА_8 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 019822 площею 0,8 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Воскресенської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області. Того ж дня аналогічний Державний акт серії ЯЕ № 019823 отримав ОСОБА_5

За даними Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів річка Інгул відноситься до водних обєктів загальнодержавного значення, до середніх річок, тому земельні ділянки під прибережні захисні смуги мають складати 50 м.

Враховуючи те, що частина земельних ділянок, переданих у власність відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_5 площею 0,76 га перебуває в зоні прибережної захисної смуги річки Інгул, її відведення відбулося з порушенням вимог ст. 88 Водного кодексу України, тому суд прийшов до висновку про те, що вимоги прокурора в повному обсязі підлягають задоволенню та задовольнив позов відносно ОСОБА_8 Розмежування даної земельної ділянки як сільськогосподарського та водного фонду на даний час не проведено, за даними відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі вказана земельна ділянка має цільове призначення як сільськогосподарська, то остання підлягає передачі саме Головному управлінню Держгеокадастру в Миколаївській області

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог, заявлених до ОСОБА_5, суд застосував вимоги ч. 4 ст.257 ЦК України.

Разом з тим судом першої інстанції при розгляду справи не звернуто увагу на таке.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обовязок держави забезпечувати: захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), споживачів (стаття 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (стаття 55).

У статті 15 ЦК України безпосередньо не визначаються органи, які здійснюють захист цивільних прав.

Так, крім органів, зазначених у статті 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист цивільних прав та інтересів або сприяють їх захисту, зокрема, органи прокуратури.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. п. 3, 4 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

З позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Зазначав, що вказаний орган на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території області. Тобто позивачем у справі прокурором визначено зазначений орган. При цьому прокурор послався на частину 4 ст. 122 ЗК та підпункт 12 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 року № 14, відповідно до якого вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Прокурор також вважав, що оскільки вказаний орган державної влади до цього часу самостійно не предявив позов до суду, то ним неналежним чином здійснюється захист інтересів держави.

Разом з тим, з позову, наданих до нього доказів, вбачається, що відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розпорядженням Жовтневої райдержадміністрації надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які частково входять у межі прибережної захисної смуги річки Інгул та на площі 0,76 га встановлені та діють обмеження у використанні прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах. Тобто частини наданих спірних земельних ділянок входять в межі прибережної захисної смуги, а тому відповідно до положень ст. 85, 88 Водного кодексу України ні за яких обставин не можуть передаватись у власність фізичних чи юридичних осіб. Передана відповідачам частина земельних ділянок відповідно до п.»а» ч.1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України відносяться до земель водного фонду.

Таким чином визначений прокурором в якості позивача орган не наділений повноваженнями щодо розпоряджень землями водного фонду і в нього немає правових підстав та законних повноважень для прийняття земельних ділянок водного фонду у власність держави.

Таку ж позицію по справі займає і сам позивач - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про що свідчать пояснення представника вказаного органу в судовому засіданні та листи, направлені до суду першої інстанції (а.с. 88-90, 93-95).

Передані у власність відповідачів земельні ділянки, які складаються з частини земель сільськогосподарського призначення та земель водного фонду, є єдиним обєктом, розмір кожної частини не визначений. Та обставина, що на час розгляду справи, вказані земельні ділянки зареєстровані відповідно до незаконного розпорядження Жовтневої РДА за категорією земель як землі сільськогосподарського призначення, не може свідчити про порушення прав позивача, оскільки незалежно від того як вони зареєстровані, рішення про зміну їх цільового призначення відповідний орган не приймав, вони продовжують бути землями водного фонду, якими позивач не має права розпоряджатися.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням норм частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. (Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі N 6-370цс16).

Права органу, визначеного прокурором як позивача, прийнятим розпорядженням Жовтневої райдержадміністрації, не порушені, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З урахуванням характеру допущених судом порушень норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційних скарг і відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду скасувати, а в задоволенні позову прокурора відмовити.

Оскільки рішення суду скасовується з зазначених вище підстав, апеляційний суд не дає оцінки доводам апеляційних скарг. Вони можуть бути оцінені при оскарженні рішення, ухваленого за позовом в інтересах належного позивача чи самим належним позивачем, за наявності до того підстав.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Миколаївської області та відповідача ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Жовтневої районної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_8, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Південь», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування майна відмовити.

Рішення апеляційного суду набуває законної силинегайно, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді