Рішення № 62199713, 18.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/4244/15-ц 18.10.2016 18.10.2016 18.10.2016

Провадження №22-ц/784/2231/16

Справа № 488/4244/15-ц Головуючий першої інстанції:Безпрозванний В.В. Провадження № 22-ц/784/2231/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.,

суддів Довжук Т.С., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2016 року, ухваленого за позовом ОСОБА_6 до Дошкільного навчального закладу № 103 та Управління освіти Миколаївської міської ради про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із невидачею трудової книжки у день звільнення, зміну дати звільнення та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

24 вересня 2015 року ОСОБА_6 звернулася із вищевказаним позовом, неодноразово збільшувала розмір позовних вимог та остаточно просила витребувати у Дошкільного навчального закладу № 103 (далі ДНЗ № 103) її трудову книжку, змінити дату її звільнення за власним бажанням з 15 вересня 2015 року на день фактичної видачі трудової книжки, стягнути з Управління освіти Миколаївської міської ради середній заробіток в розмірі 24074грн.24коп. за час вимушеного прогулу у зв'язку із невидачею трудової книжки у день звільнення, а також стягнути грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обгрунтовувала тим, що з 15 вересня 2015 року відповідно до її заяви вона звільнена за власним бажанням з посади вихователя ДНЗ № 10. В зазначений день була ознайомлена із наказом про своє звільнення, проте, в порушення вимог ст. 47 КЗпП України завідуюча ДНЗ № 103 відмовила їй у видачі належно оформленої трудової книжки, мотивуючи свої дії тим, що ОСОБА_6 повинна повернути переплачену частину заробітної плати. Крім того, на її адресу своєчасно не було надіслано повідомлення про можливість отримати трудову книжку у відповідний день. Таке повідомлення було нею отримано тільки 28 вересня 2015 року , але вона у письмовій формі відмовилась від отримання трудової книжки, посилаючись на звернення 24 вересня 2015 року до суду із відповідним позовом.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачка навмисно ухилялась від отримання трудової книжки, а тому відсутні підстави для покладення на них відповідальності, яка передбачена ч. 5 ст. 235 КЗпП України.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2016 року позов частково задоволено. Стягнуто з Управління освіти Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_6 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу протягом 9 робочих днів з 16 по 28 вересня 2015 року, пов'язаного із затримкою видачі трудової книжки, у розмірі 1286грн.37коп. та грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 500 грн., а всього стягнуто 1786 грн. 37 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління освіти Миколаївської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 551грн.20коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким зобовязати Дошкільний навчальний заклад № 103 змінити дату її звільнення з 15.09.2015 року на фактичний день видачі трудової книжки 26 травня 2016 року та стягнути з Управління освіти ММР на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у звязку із невидачею трудової книжки, тобто, за період з 16.09.2015 року по 26 травня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що приймали участь в судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України.

Частиною 5 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 з 21 січня 2002 року працювала вихователем Дошкільного навчального закладу № 103 (а.с. 107). 28 серпня 2015 року позивачка звернулася із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Наказом завідуючої ДНЗ № 103 від 28.08.2015р. № 67-к позивачку відповідно до її заяви звільнено із займаної посади з 15 вересня 2015 року (а.с. 72). У день звільнення ОСОБА_6 ознайомлено із даним наказом, проте, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України їй не було видано належно оформлену трудову книжку.

Встановивши факт затримки видачі позивачці трудової книжки з вини ДНЗ № 103, суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на Управління освіти міської ради, як розпорядника грошовими коштами, обовязку виплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу відповідно до положень ч.5 ст. 235 КпП України.

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2015 року поштовим відділенням було прийнято від адміністрації ДНЗ № 103 повідомлення ОСОБА_6 про необхідність прибути до навчального закладу для отримання трудової книжки або надати згоду для відправлення її поштою. Даний лист було отримано позивачкою 28 вересня 2015 року (а.с. 77, 78). В цей же день, тобто 28.09.2015 року, ОСОБА_6 направила на адресу завідучої ДНЗ № 103 повідомлення про відмову отримати трудову книжку, у тому числі по пошті, у зв'язку із зверненням до суду за захистом порушеного права (а.с. 20, 21).

За таких обставин, судом обгрунтовано встановлено, що період затримки видачі трудової книжки позивачці з вини адміністрації ДНЗ № 103, який є часом вимушеного прогулу ОСОБА_6, становить 9 робочих днів, тобто, з 16 по 28 вересня 2015 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, та прийшов до вірного висновку про те, що за час вимушеного прогулу в період з 16.09.2015 року по 28.09.2015 року, тобто за 9 робочих днів, Управління освіти Миколаївської міської ради повинно компенсувати позивачці середню заробітну плату у загальному розмірі 1286 грн. 37 коп., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_6, що складала 142 грн. 93 коп. (а.с. 114).

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично трудова книжка була отримана представником позивачки під час судового засідання 26 травня 2016 року не спростовують висновків суду про те, що вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли така затримка повязана з виною власника або уповноваженого ним органу. За обставинами справи судом обґрунтовано встановлено вжиття, хоча і з затримкою, роботодавцем комплексу необхідних заходів, спрямованих на видачу трудової книжки позивачці, та відмову останньої 28 вересня 2015 року від отримання трудової книжки. За такого, враховуючи відсутність вини адміністрації ДНЗ № 103 у видачі трудової книжки позивачці після 28 вересня 2015 року, суд дійшов правильного висновку, що підстави для покладення на відповідачів відповідальності за ч. 5 ст. 235 КЗпП України за період після цієї дати - відсутні.

При встановленні вищезазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Таким чином, доводи ОСОБА_6 в апеляційній скарзі про наявність підстав для стягнення з Управління освіти ММР на її користь середнього заробітку за період з 16 вересня 2015 року по 26 травня 2016 року не можуть бути прийняті до уваги.

За таких обставин рішення суду першій інстанції в частині визначення судом періоду, за який на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток, є законним та обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині.

Рішення суду в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди апелянт не оскаржував.

Разом із тим,відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6 щодо зміни дати звільнення на день фактичної видачі трудової книжки, суд виходив з того, що позивачка наказ про своє звільнення не оскаржувала, а тому відсутні законні підстави щодо зміни дати її звільнення з 15.09.2015 року на день видачі трудової книжки, тобто на 26.05.2016 року.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком.

Так, за змістом п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Таким чином, враховуючи період затримки у видачі трудової книжки позивачці з вини адміністрації ДНЗ № 103, колегія суддів вважає, що вимушений прогул, викликаний такою затримкою, тривав з 16 вересня 2015 року до 28 вересня 2015 року, а тому саме 28 вересня 2015 року слід вважати днем звільнення ОСОБА_6

У звязку з викладеним, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині вирішення вимог про зміну дати ОСОБА_6 із Дошкільного навчального закладу № 103 підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про зміну дати звільнення з 15 вересня 2015 року на 28 вересня 2015 року.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2016 року в частині вирішення вимог про зміну дати звільнення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Змінити дату звільнення ОСОБА_6 із Дошкільного навчального закладу № 103 з 15 вересня 2015 року на 28 вересня 2015 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Суддя Т.С.Довжук

Суддя В.І.Темнікова