Ухвала суду № 62198495, 18.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/1419/16-к

Номер провадження 11-кп/775/1049/2016

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2016 року місто Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Самойленка А.І.

суддів Ковалюмнус Е.Л., Огурецького В.П.

при секретарі Радковському Д.І.

з участю

прокурора Павлової А.Ю.

захисника ОСОБА_1

розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця станції Лазо Калінінського району Приморського краю, громадянина України, з загальною середньою освітою, одруженого, пенсіонера, який мешкає на АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України,

встановив:

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, і призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 30 вересня 2015 року по 15 липня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 1846 гривень.

Вирішено питання щодо речових доказів у справі.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 12-й годині ОСОБА_2 за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 вживав спиртні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_3 і між ними виникла сварка, яка переросла в обопільну бійку. В процесі сварки та бійки ОСОБА_2 з метою позбавлення життя ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс останньому численні удари кухонним ножем в область тулуба потерпілого, а також обухом сокири по голові та в інші частини тіла. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 і завдання ним ОСОБА_3 множинних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з пошкодженням правої та лівої легені, поєднаної тупої травми голови, грудної клітини і тазу, що супроводжувалися забитими ранами голови, травматичним субарахноїдальним крововиливом, множинними лівобічними переломами ребер з пошкодженням пристінної плеври і переломами кісток таза, що ускладнилося вираженими явищами шоку-крововтрати, настала смерть ОСОБА_3

В апеляційних скаргах захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять скасувати вирок суду першої інстанції із закриттям кримінального провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів вини ОСОБА_2. В обґрунтування скарг посилаються на те, що достовірних доказів вини ОСОБА_2 в судовому засіданні не було встановлено, що висновки суду щодо оцінки та допустимості певних доказів є суперечливими, внаслідок чого висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному вбивстві ОСОБА_3 не можуть бути визнані обґрунтованими.

В апеляційному суді захисник ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу і просив задовольнити її з наведених у скарзі підстав.

Прокурор прокуратури Донецької області ОСОБА_5 висловила думку про необхідність відхилення апеляційних скарг і залишення вироку щодо ОСОБА_2 без зміни.

Інші учасники кримінального провадження були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, однак в апеляційний суд не прибули, що відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Свої висновки про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства Семенчука суд першої інстанції обґрунтував сукупністю доказів, які були досліджені в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні, не визнаючи свою вини, стверджував, що він не пам'ятає усіх подій, які відбулися 29 вересня 2015 року. Однак при цьому, він підтвердив що в один із днів у 2015 році до нього додому прийшов його знайомий ОСОБА_3, який приніс з собою пляшку самогону, який вони спільно вживали в його будинку, що між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 вдарив його і вони разом впали на підлогу, стали боротися, однак ударів один одному не завдавали. Після цього він вийшов з будинку і сидів у своєму дворі, де заснув, а ОСОБА_3 залишився в його будинку. Його розбудила дружина ОСОБА_6, яка викликала міліцію і від працівників міліції йому стало відомо, що в його будинку виявлено вбитого ОСОБА_3.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 в суді підтвердив виникнення сварки і бійки між ним та ОСОБА_3.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він під час сварки та бійки не наносив ніяких ударів ОСОБА_3 і непричетний до вбивства останнього, спростовані такими доказами.

Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_2 також стверджував, що не пам'ятає усіх подій, однак підтвердив і продемонстрував на місці події у своєму будинку, що під час сварки та бійки між ним та ОСОБА_3 він вдарив декілька разів кулаком в область потилиці та живота ОСОБА_3, після чого кухонним ножем наніс останньому декілька ударів в область живота та два удари сокирою по ногах. Таким чином, ОСОБА_2 підтвердив факт застосування ним ножа і сокири для нанесення ударів потерпілому ОСОБА_3.

Згідно висновків судово-медичних експертиз, виявлені на трупі ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які перебувають у причинному зв'язку зі смертю потерпілого, могли бути завдані внаслідок ударів ножем та обухом сокири, однак пояснення ОСОБА_2 під час слідчого експерименту щодо механізму, кількості та локалізації нанесених ним ударів не відповідають фактичним даним, встановленим при судово-медичному дослідженні трупа потерпілого. Наведена невідповідність між показаннями ОСОБА_2 та висновками судово-медичних експертиз не може бути визнана обставиною, що викликає сумнів щодо причетності ОСОБА_2 до нанесення ним усіх тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа потерпілого, оскільки обвинувачений ще до проведення слідчого експерименту заявив про те, що він не пам'ятає усіх обставин і своїх дій.

Про причетність ОСОБА_2 до нанесення великої кількості ударів потерпілому ножем та сокирою свідчать і висновки судово-медичних експертиз, згідно яких на одязі та взутті обвинуваченого ОСОБА_2, в яких він був одягнений і затриманий на місці вчинення злочину, були виявлені сліди крові, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_3.

Висновки вказаних експертиз, згідно яких виявлена на одежі та взутті обвинуваченого ОСОБА_2 кров могла належати як потерпілому ОСОБА_3, так і самому ОСОБА_2, оскільки група їх крові співпадає, не можуть бути визнані обставиною, що може свідчити про походження слідів крові від самого ОСОБА_2 і що ставить під сумнів причетність ОСОБА_2 до вчиненого злочину, оскільки після затримання ОСОБА_2 у нього не було виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, які могли супроводжуватись наружним крововиділенням (у ОСОБА_2 виявлений лише синець в області лівого ока). Тому наведені докази свідчать про те, що на одежі та на взутті обвинуваченого були виявлені сліди крові, що походили від потерпілого ОСОБА_3.

Крім цього, відповідно до висновків судово-медичної експертизи деякі сліди крові на одежі ОСОБА_2 (його штанах) виявлені у виді бризок, що утворилися при імпульсі кінетичної енергії з відривом крові від різних ділянок поверхні та падінні їх під різними кутами на зовнішню поверхню лівої брючини. Наведений механізм утворення слідів крові на одежі обвинуваченого свідчить про те, що зазначені сліди крові на його одежі виникли внаслідок нанесення ОСОБА_2 ударів по тілу потерпілого, які супроводжувались розбризкуванням крові потерпілого при нанесенні ударів через пошкодження зовнішньої поверхні тканин тіла потерпілого і такі тілесні ушкодження були виявлені у великій кількості на тілі ОСОБА_3 при судово-медичному дослідженні його трупа.

Знаряддя вбивства - кухонний ніж та сокира зі слідами крові, що могла походити від потерпілого ОСОБА_3, були виявлені, на місці події, як і труп потерпілого ОСОБА_3.

Сукупність вищенаведених доказів підтверджує причетність ОСОБА_2 до нанесення ним ударів ОСОБА_3 ножем та сокирою, внаслідок чого потерпілому були завдані тілесні ушкодження, що перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3 і спростовує доводи апеляційних скарг захисників про відсутність достовірних доказів вини ОСОБА_2.

Дійсно судом першої інстанції у вироку допущені суперечності в оцінці окремих доказів, наданих суду стороною обвинувачення, про що обґрунтовано зазначено в апеляційних скаргах захисників.

Так, судом визнано недопустимим доказом протокол від 29 вересня 2015 року огляду місця події - приміщення житлового будинку АДРЕСА_2 в якому проживає обвинувачений ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_6, оскільки письмова згода на огляд вказаного житлового приміщення була отримана не від власника цього житла ОСОБА_2, а від його дружини ОСОБА_6, яка лише користувалася вказаним житлом, що на думку суду, було порушенням вимог ст.233 КПК України.

Однак, такий висновок суду не відповідає змісту вказаної норми КПК, згідно якої проникнення до житла може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, тобто, не тільки власника житла, а й іншої особи, яка володіє цим житлом на законних підставах. Тому проведення огляду місця події в приміщенні вищевказаного будинку на підставі добровільної згоди на проникнення в житло ОСОБА_2 від дружини останнього, в якому вона проживає і, таким чином, володіє цим житлом, не суперечило вимогам ст.233 КПК України.

Також, суд визнав недопустимими доказами висновки деяких судових експертиз, пов'язаних з дослідженням певних речей і предметів, що були виявлені та вилучені під час огляду місця події, мотивуючи це своє рішення тим, що ці докази, як такі, що «складені за результатами дослідження об'єктів, отриманих під час складання протоколу огляду місця події від 29 вересня 2015 року, який визнаний судом недопустимим доказом, також є недопустимими доказами, як такі, що випливають із доказів, отриманих за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази».

У той же час, всупереч своїм же вищенаведеним висновкам суд визнав у вироку, що «саме виявлені на місці вчинення кримінального правопорушення сокира та ніж є знаряддями вбивства ОСОБА_3.», послався на висновки судово-медичної експертизи при досліджені трупа ОСОБА_3, який також був виявлений при огляді місця події, як на докази винуватості ОСОБА_2.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Разом з тим, в ч.2 ст.411 КПК передбачено, що вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначеної підстави лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність закону про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання.

Оскільки крім зазначених істотних суперечностей в оцінці доказів суд навів у вироку й інші докази, які з достовірністю підтверджують доведеність вини ОСОБА_2, через що вказана суперечливість у висновках суду не вплинула на вирішення питання про винуватість ОСОБА_2, ці суперечності не можуть бути визнані підставою для скасування вироку, як про це просять в апеляційних скаргах захисники.

Також, не ґрунтуються на будь-яких фактичних даних доводи апеляцій захисників про можливу причетність до вчинення убивства ОСОБА_3 іншої особи, а та обставина, що зі слів свідка ОСОБА_6 вона бачила на підвіконні в приміщенні кухні третю чарку, крім інших двох, які вона бачила на столі, сама по собі не є обставиною, що може бути розцінена як така, що взагалі має стосунок до події злочину.

З урахування сукупності наданих доказів суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним умисного вбивства ОСОБА_3, дії його правильно кваліфіковані за ст.115 ч.1 КК України, а міра покарання призначена йому відповідно до вимог ст.65 КК України.

Тому підстави для задоволення апеляційних скарг захисників відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.404, 407, 412, 417 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_4 - без задоволення.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення з 30 вересня 2015 року по 18 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цієї ухвали, а засудженим ОСОБА_2, який тримається під вартою - у цей же строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Судді: