Ухвала суду № 62197268, 21.10.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12752/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року суддя Подільського районного суду м.Києва Декаленко В. С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Бюро технічної інвентаризації м. Києва про відновлення становища, яке існувало до порушення, третя особа: ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що вона (позовна заява) подана з порушенням вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху для усунення недоліків, виходячи з наступних підстав.

Стаття третя ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статті 119 та 120 ЦПК України встановлюють обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.

Так стаття 119 ЦПК України, визначає, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Мною встановлено, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм цивільно-процесуального закону, позивачем в своєму позові не вірно визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру (визнання права власності), яка визначається згідно вимог ст. 80 ЦПК України, а також не зазначено жодного доказу наявності в нього суб'єктивного права вимоги до відповідача - БТІ (не вказано які саме права позивача порушено даним відповідачем і чи винен він в їх порушені).

Крім того, ч. 5 ст. 119 ЦПК України визначає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На даний час таким законом, який визначає розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати при зверненні з позовом до суду в порядку цивільного судочинства є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Проаналізувавши зміст поданої позивачкою до суду позовної заяви та врахувавши її предмет, приходжу до висновку, що вона носить майновий характер (визнання права власності на домоволодіння).

Частина друга статті четвертої ЗУ «Про судовий збір» визначає, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рік», з 01.01.2016 року в Україні встановлено мінімальну заробітну плату на рівні 1 378,00 грн.

Мною встановлено, що незважаючи на вимоги вищезазначених норм чинного законодавства України, позивачем не дано документу, що підтверджував би сплату ним судового збору за вимогу майнового характеру, в розмірі визначеному ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».

При цьому слід звернути увагу позивача на те, що як вже зазначалося вище ціна позову у позовах щодо визнання права власності на майно визначається із його дійсної ринкової вартості, відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України. Визначення ж ним ціни свого позову на рівні 100 грн. є необґрунтованим і свідчить про ухилення від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про доведеність тієї обставини, що позовна заява не може вважатися такою, що відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства, які ставляться до її форми та змісту.

Стаття 121 ЦПК України визначає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 4, 6 ЗУ «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 3, 11, 118, 119, 120, 121 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро технічної інвентаризації м. Києва про відновлення становища, яке існувало до порушення, третя особа: ОСОБА_2 - залишити без руху.

Надати позивачу строк в 3 (три) дні з дня отримання ухвали, для усунення недоліків.

Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали в указаний термін, матеріали позовної заяви будуть вважатись неподаними і повернуті йому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяВ. С. Декаленко