Рішення № 62196915, 25.10.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Григоренко М.П., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

за участі: позивача, відповідача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" на рішення Рівненського районного суду від 3 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 3 березня 2016 року позов задоволено частково:

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (далі ОСОБА_3 "Просто-страхування" або Страховик) (вулиця Герцена, 10, м. Київ, 04050, ЄДРПОУ: 24745673, п\р 265082212 в АТ "ОСОБА_4 Аваль") на користь ОСОБА_1 (облікова картка платника податків: НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1) 34 115, 24 гривень матеріальної шкоди та 1 510, 46 гривень судових витрат, а всього 35 625, 70 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_2 (облікова картка платника податків НОМЕР_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (облікова картка платника податків: НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_1) 3 000 гривень матеріальної шкоди та 1 487, 20 гривень судових витрат, а всього 4 487, 20 гривень.

У поданій на рішення апеляційній скарзі Страховик покликався на його незаконність та необґрунтованість, що полягає у порушенні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначав про неврахування судом вимог ст.ст. 10, 11, 57 ЦПК України щодо засад здійснення цивільного судочинства, предмету доказування у справі і засобів доказування. Вважав, що зміст наявних у матеріалах справи двох висновків експертів суперечить правилам оцінки доказів, оскільки висновки зроблені з великим розривом у часі та ґрунтувалися на різних курсах іноземних валют щодо гривні, що безумовно вплинуло на розмір відшкодування. Так, у висновку №131К від 24 грудня 2014 року експерт привязувався до курсу 1 Євро = 19, 3726 гривень, тоді як визначений дослідженням №02\15 від 3 березня 2015 року курс валют вже склав пропорцію: 1 Євро = 30, 18885 гривень.

Вважав, що висновки суду ґрунтувалися також на звіті №1448-зал. від 24 грудня 2014 року, за результатами якого встановлено утилізаційну вартість автомобіля відповідача у 16 931, 30 гривень.

Окрім того, в ході розгляду справи судом ОСОБА_3 "Просто-страхування" заявлялося клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення сум матеріальної шкоди і утилізаційної вартості пошкодженого автомобіля, висновок у якій мав би значення доказу, який знівелював би зміст інших доказів у справі. Однак клопотання судом було відхилено взагалі безмотивно, що призвело до порушення норм матеріального права і ухвалення суперечливого оскаржуваного рішення.

З цих міркувань просив ухвалити нове рішення з урахуванням висновків судової автотоварознавчої експертизи, а судові витрати покласти на позивача.

Іншими особами та в іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

У поданих запереченнях проти апеляційної скарги позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, оскільки різниця між розміром збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортною пригодою, та залишковою вартістю автомобіля, яка визнається Страховиком, складає розмір страхового відшкодування, а тому стягнув зазначену суму з відповідача на користь позивача.

Стягуючи моральну шкоду з ОСОБА_2, суд урахував ступінь душевних страждань потерпілого, унеможливлення дорожньо-транспортною пригодою користування автомобілем, а також розумність та справедливість.

Проте з висновками про розмір стягуваного страхового відшкодування не можна погодитися.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів повноважна переглянути оскаржуване рішення лише в частині доводів апеляційної скарги, тобто щодо законності стягнення страхового відшкодування з ОСОБА_3 "Просто-страхування".

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини сторонами не заперечуються, що 10 грудня 2014 року о 13 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Scoda Octavia", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, знаходячись на 149 км автодороги сполученням Городище-Рівне-Старокостянтинів порушив вимогу п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, що спричинило механічні пошкодження керованого ним транспортного засобу, а також механічні пошкодження автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням його власника ОСОБА_1

Дані обставини стверджені постановою судді Рівненського міського суду від 6 січня 2015 року, якою ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КупАП та накладено штраф у розмірі 340 гривень (а.с. 8).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

З розяснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 8 своєї постанови від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", вбачається, що спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Цивільно-правова відповідальність власника (володільця) автомобіля "Scoda Octavia" застрахована ОСОБА_3 "Просто-страхування", що стверджується полісом №АІ\6105661 від 21 грудня 2013 року (а.с. 10).

Саме по собі існування цивільно-правової відповідальності з приводу страхового відшкодування на користь позивача ОСОБА_3 "Просто-страхування" не оспорюється, а заперечується лише розмір такого відшкодування.

На а.с. 17-23 міститься Висновок автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, №02\15 від 03.03.2015 року. Висновок зроблено за клопотанням ОСОБА_1 За цим висновком вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Renault Rapid F-40" становить на момент проведення експертизи 67 810, 30 гривень; ринкова вартість автомобіля 51 046, 54 гривень; розмір матеріального збитку 51 046, 54 гривень; ринкова вартість працездатних складових автомобіля 4 093, 43 гривень.

Звітом №131К про оцінку автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, від 24.12.2014 року встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля, внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 30 131, 30 гривень (а.с. 54-58, зв.). Звіт зроблено за клопотанням Страховика.

Оскільки в звязку з існуванням двох різних письмових доказів щодо розміру страхового відшкодування з'ясувати точний розмір збитків не було можливо, за заявою Страховика колегією суддів призначено судову автотоварознавчу експертизу. На вирішення експерта поставлено питання про визначення вартості збитку, завданого власнику автомобіля "Renault Rapid F-40" станом на 10 грудня 2014 року.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Між тим, виконання експертизи унеможливилося уникненням власником (володільцем) автомобіля "Renault Rapid F-40" від запропонованих експертом умов, а саме ненаданням для огляду обєкта дослідження та відповідних реєстраційних документів (а.с. 123, зв.).

Норми ч. 1 ст. 146 ЦПК України передбачають, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Тому обставина ухилення від проведення призначеної судом автотоварознавчої експертизи тлумачиться колегією суддів не на користь ОСОБА_1

Окрім того, апеляційним судом ураховується те, що п. 33.3 ст. 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає обовязок власників пошкодженого майна зберігати пошкоджені транспортні засоби у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна.

Статтею 34 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок) зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та\або до місця знаходження пошкодженого майна для визначення причин страхового випадку та розміру збитків.

Тобто Звіт №131К про оцінку автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, від 24.12.2014 зроблено з додержанням вимог закону. Натомість Висновок автотоварознавчої експертизи про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, №02\15 від 03.03.2015 року зроблено майже через 3 місяці після дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про належність Звіту №131К про оцінку автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, від 24.12.2014 року як доказу, який в сукупності з іншими фактичними даними у справі обґрунтовує розмір страхового відшкодування.

Щодо Висновку автотоварознавчої експертизи про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, №02\15 від 03.03.2015 року, то він колегією суддів до уваги не береться як необґрунтований.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначеному у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 30 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказує, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач в засіданні апеляційного суду не заперечив, що він визнав автомобіль фізично знищеним.

Відповідно до Звіту №131К про оцінку автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, від 24.12.2014 року вартість відновлювального ремонту цього автомобіля складає 38 049, 05 гривень. Вартість транспортного засобу "Renault Rapid F-40" становила 30 131, 30 гривень.

Тобто автомобіль є фізично знищеним в розумінні ст. 30 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Звітом №131К про оцінку автомобіля "Renault Rapid F-40", реєстраційний номерний знак НОМЕР_4, від 24.12.2014 року стверджено, що вартість придатних залишків складає 16 931, 30 гривень.

Таким чином, колегія суддів погоджується із розміром страхового відшкодування, на якому наполягає Страховик, 13 200 гривень. Цей розмір обчислюється за такою формулою: СВ = С - Ф - Сз = 30 131, 30 16 931, 30 = 13 200 гривень, де С вартість транспортного засобу; Ф безумовна франшиза; Сз вартість залишків.

Отже, до стягнення підлягає саме 13 200 гривень страхового відшкодування.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Як убачається, суд першої інстанції не звернув уваги при вирішенні спірних правовідносин на необхідність судової автотоварозначної експертизи, відмовивши у її призначенні, що призвело до хибної оцінки доказів у справі та ухвалення рішення, яке частково не може залишатися чинним.

Підставою для ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є порушення норм процесуального права, наслідком якого виявилося неправильне вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 3 березня 2016 року скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (МФО: 380805; код ЄДРПОУ: 24745673; п\р 265082212 в АТ "ОСОБА_4 Аваль") на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) 13 200 (тринадцять тисяч двісті) гривень страхового відшкодування.

В решті рішення суду першої інстанції (про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" 1 510, 46 гривень судового збору та з ОСОБА_2 3 000 гривень моральної шкоди, 1 487, 20 гривень судових витрат) залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: