Рішення № 62196177, 20.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Спраа № 363/531/16-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/3593/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 54 20.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів : Іванової І.В., Гуля В.В.,

при секретарі : Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В.Шаха» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В.Шаха» про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що наказом №80к від 30.06.1999 року її було прийнято на посаду сторожа першої категорії в ДП «Укргеоінформ», а наказом №6/к від 21.01.2016 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади сторожа на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП відповідач не провів розрахунку з позивачем в день її звільнення і згідно розрахункового листа від 10.02.2016 року вбачається наявність заборгованості по виплаті ОСОБА_3 заробітної плати на суму 25 446,12 грн.

Оскільки відповідач відмовився виплачувати позивачу нараховану заробітну плату, остання звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 25 446,12 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 2 027,10 грн.

Під час розгляду справи позивачем було уточнено розмір позовних вимог в зв»язку із частковим погашенням заборгованості по заробітній платі. Остаточно ОСОБА_3 просила стягнути з ДП «Укргеоінформ» на її користь 21 594,07 грн., що складається з суми заборгованості по невиплаченій заробітній платі у розмірі 13 485 грн. 67 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 8 108 грн. 40 коп.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП «Укргеоінформ» на користь ОСОБА_3 заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 13 485,67 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8 108,40 грн., а всього 21 594,07 грн.

Стягнуто з ДП «Укргеоінформ» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 01.07.1999 року зарахована на посаду сторожа 1-ої категорії ТМВ на підставі наказу №80к від 30.06.1999 року.

21.01.2016 року ОСОБА_3 звільнена з посади за згодою сторін на підставі наказу №6/к від 21.01.2016 року.

Відповідно до розрахункового листа за січень 2016 року, виданого ДП «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики», за підприємством перед ОСОБА_3 рахується заборгованість по заробітній платі в розмірі 25 446,12 грн.

Згідно довідки про середню заробітну плату від 01.02.2016 року, виданої ДП «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики», середньомісячний дохід ОСОБА_3 складає 2 928,07 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач в день звільнення позивача не провів із нею розрахунку та не виплатив всі належні їй суми, що є його обов»язком згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, законним та обґрунтованим є висновок суду про задоволення позову в частині стягнення з підприємства на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в розмірі 13 485,67 грн.

Правильним є і висновок суду про наявність підстав до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки такий висновок відповідає нормі ч.1 ст.117 КЗпП України та обставинам справи.

Разом з тим, задовольняючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції не здійснив розрахунків цього розміру, наслідком чого стало ухвалення ним в цій частині помилкового рішення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-648цс15 від 16.12.2015 року середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІУ Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача обчислюється наступним чином: (заробітна плата за листопад 2015 року - 2 535,83 грн. + заробітна плата за грудень 2015 року - 2 602,69 грн.) : 44 (робочі дні за листопад та грудень 2015 року) = 5 138,52 грн. : 44 = 116,78 грн. (середньоденна заробітна плата).

Середньомісячне число робочих днів становить 21 день (22 робочих дня за вересень 2016 року + 20 робочих днів за жовтень 2016 року (два останні календарні місяці) = 42 робочих дня : 2 = 21).

Середній заробіток за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді: 116,78 х 21 = 2 452,38 грн. (за один календарний місяць).

Оскільки з моменту звільнення ОСОБА_3 21.01.2016 року до ухвалення судом першої інстанції рішення за її позовом - 21.03.2016 року, минуло два місяці, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 4 904,76 грн. (2 452,38 грн. х 2).

Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку в зв»язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права в цій частині. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене на підставі повно та всебічно з»ясованих обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В.Шаха» - задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнувши з Державного підприємства «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики імені А.В.Шаха» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 4 904 грн. 76 коп.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2016 року - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :