Ухвала суду № 62195337, 19.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

У Х В А Л А

19 жовтня 2016 року Справа № 903/467/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Німчук А.М.

за участю представників:

апелянта - не з'явився

кредиторів - не з'явились

ліквідатор ТОВ "Захід ОСОБА_1" - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві на постанову господарського суду Волинської області від 21 липня 2016 року у справі №903/467/16 (суддя Гарбар І.О.)

за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН"

про порушення справи про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН"

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Волинської області (суддя Гарбар І.О.) від 21 липня 2016 року у справі №903/467/16, серед іншого, було визнано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 21 липня 2017 року.

Вказана постанова обґрунтована тим, що з'ясувавши факт недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, відсутність заяв щодо санації або укладення мирової угоди у справі, суд дійшов висновку про необхідність визнання ТОВ "Захід ОСОБА_1" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Не погодившись із вказаною постановою Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Волинської області від 21 липня 2016 року та припинити провадження у справі №903/467/16. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві не погоджується з винесеною постановою господарського суду Волинської області вважаючи, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 33, 34, 43 ГПК України, статті 60 Господарського кодексу України та статей 1, 38, 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без з'ясування всіх обставин справи та підлягає скасуванню. Зокрема, зазначає, що крім загальних правил щодо порядку припинення юридичних осіб, передбачених статтею 105 Цивільного кодексу України, цей кодекс встановлює і спеціальні правила порядку ліквідації юридичної особи, які спрямовані на забезпечення прав та інтересів кредиторів. Комісія з припинення юридичної особи (ліквідаційна комісія), яка створюється і діє на попередніх етапах відповідно до статей 105, 110 Цивільного кодексу України, обов'язково складає після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. За недостатності вартості майна ліквідаційна комісія має діяти відповідно до правил статті 110 Цивільного кодексу України, яка приписує в цьому випадку здійснювати ліквідацію в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Також апелянт зазначає, що згідно норм цивільного законодавства, які кореспондуються і з приписами статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання. Зі змісту частини 5 цієї статті вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання. Однак, у порушення вищенаведених норм права ТОВ "Захід ОСОБА_1" не було надано ліквідаційного балансу до податкового органу для перевірки його повноти та достовірності. Таким чином, у даному випадку ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації, а судом першої інстанції не враховано, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами статті 95 Закону не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою. ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві також звертає увагу на те, що немає інформації чи робився запит на автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ "Захід ОСОБА_1". ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві вважає, що неплатоспроможність повинна бути обов'язково доведена перед судом кредиторами шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках та відсутність активів боржника. Зокрема, згідно податкової декларації ТОВ "Захід ОСОБА_1" з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, де відображено обсяг поставки (без ПДВ) 72330302 грн., сума ПДВ склала 14466060 грн..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року у справі №903/467/16 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві та призначено дату судового засідання на 19 жовтня 2016 року.

Від ліквідатора ТОВ "Захід ОСОБА_1" ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги на постанову господарського суду Волинської області у справі №903/467/16 від 21 липня 2016 року відповідно до яких останній просить в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві відмовити, постанову господарського суду Волинської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні ліквідатор підтримав вимоги і доводи викладені в поясненнях на апеляційну скаргу.

Представники інших учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення ліквідатора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві підлягає припиненню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

01 липня 2016 року від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" до господарського суду Волинської області надійшла заява про порушення справи про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" в порядку, визначеному статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою місцевого суду від 02 липня 2016 року заяву було прийнято до розгляду, підготовче засідання було призначено на 11 липня 2016 року та зобовязано заявника надати суду додаткові документи в обґрунтування заяви.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 11 липня 2016 року було порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" (45606, Луцький район, с.Рованці, вул.Будівельна,16, код ЄДРПОУ 39745937), призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21 липня 2016 року, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" відповідно до статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заборонено ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" та власнику його майна відчужувати основні засоби підприємства та предмети застави, зобовязано голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" ОСОБА_2 повідомити усіх відомих кредиторів товариства та органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника і знаходженням його майна про порушення судом провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Також, згідно зазначеної ухвали 11 липня 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було оприлюднено повідомлення (оголошення) за №33326 про порушення справи про банкрутство ТОВ "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН".

Постановою господарського суду Волинської області від 21 липня 2016 року у справі №903/467/16, серед іншого, було визнано ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД ТРЕЙД ІНН" банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 21 липня 2017 року.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

При цьому, в силу особливостей процедури банкрутства (частина 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно з пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду від 11 липня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Захід ОСОБА_1".

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22 грудня 2011 року, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI.

Згідно приписів статті 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» оскаржувати ухвали та постанови суду у справі про банкрутство в апеляційному порядку мають право учасники цієї справи зазначені у статті 1 вказаного Закону.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитором у розумінні наведеної норми є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

З викладеного вбачається, що законодавець не відносить податкові органи до кола учасників справи про банкрутство, якщо вони не виступають в якості кредиторів.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Разом з тим, особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначені приписами частини 3 наведеної норми та передбачають, що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

В апеляційній скарзі податкова інспекція жодним чином не посилається на наявність у товариства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

За приписами статті 210 Господарського кодексу України кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в частині 1 статті 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Проте, стаття 210 Господарського кодексу України не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури.

Крім того, з наданих скаржником документів вбачається, що він не направляв боржнику передбачені Податковим Кодексом України будь-які рішення, вимоги, повідомлення про порушення податкового законодавства та необхідність сплати податків у встановленому розмірі і в матеріалах справи відсутні докази які б достеменно підтверджували факт порушення боржником податкового законодавства.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві не є кредитором боржника, оскільки не звернулася у встановлений законом термін із вимогами до банкрута та не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим податкова інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Захід ОСОБА_1" банкрутом не стосується її прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (в редакції постанови Вищого господарського суду від 23 березня 2012 року №3) у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Тобто, з'ясування обставини щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження - чи вирішив господарський суд питання про права та обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням, як це передбачено нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України, має здійснюватись апеляційним господарським судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду відповідної апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що в оскаржуваній постанові господарського суду Волинської області від 21 липня 2016 року про визнання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Захід ОСОБА_1" банкрутом питання про права і обов'язки органу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, в розумінні статті 91 Господарського процесуального кодексу України, не вирішувались. Отже, Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, не будучи стороною та учасником провадження у справі про банкрутство, не набула права на апеляційне оскарження постанови господарського суду Волинської області від 21 липня 2016 року.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1, частини 1, статті 80, статтями 99, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Припинити провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві на постанову господарського суду Волинської області від 21 липня 2016 року у справі №903/467/16.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Демидюк О.О.