Постанова № 62195324, 19.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8319/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № Ц-2/3-04/183-16 від 29.04.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016р.

у справі № 910/8319/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь

до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 3 075,49 грн.

В судовому засіданні 19.10.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення збитків у розмірі 3075,49 грн., які виникли у звязку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Позовні вимоги було вмотивовано тим, що згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною №49354640 від 21.10.2015р., на адресу позивача у вагоні №60985462 надійшов вантаж кокс доменний. 29.10.2015р. на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт БІ№574784/696 про недостачу вантажу у вагоні. Таким чином, державне підприємство Донецька залізниця, як перевізник, не забезпечило збереження вантажу на шляху слідування та на залізничних станціях, що є підставою для стягнення з нього збитків у розмірі 3075,49 грн. Оскільки, на думку позивача, правонаступником державного підприємства Донецька залізниця є публічне акціонерне товариство Українська залізниця, останнє повинно відшкодувати позивачеві збитки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016р. у справі №910/8319/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Апелянт вважає, що відповідач є правонаступником ДП «Донецька залізниця», а тому має відповідати за незабезпечення схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, у вигляді вартості недостачі маси вантажу у розмірі 3 075,49 грн.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу 22.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Ільєнок Т.В., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді Лобань О.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р. апеляційну скаргу у визначеному складі суддів прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача 15.09.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2016р. колегію суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.10.2016р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.10.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 19.10.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не зявився, причини неявки суду не повідомив, у звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.10.2015р. ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною №49354640 від 21.10.2015р. відвантажено кокс доменний у 56 вагонах зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці на адресу публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (вантажоодержувач).

Виходячи зі змісту накладної №49354640 маса нетто вантажу у вагоні №60985462 становила 41700,00кг. У вагон вантаж завантажено вантажовідправником. Поверхня вантажу маркована вапном повздовжньою лінією вздовж вагона.

Під час прибуття вказаних вагонів на станцію Сартана Донецької залізниці на підставі статті 24 Статуту проведено перевірку маси вантажу шляхом комісійного переважування вагону №60985462, під час якого була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Про даний факт складено Комерційний акт БІ №574784/696 від 29.10.2015 року, у якому зазначено, що переважування вантажу здійснювалось на 150т. електронних вагах з розчепленням вагонів, де у вагоні №60985462: брутто 63 500,00кг., тара 23 300,00кг., нетто 40 200,00кг., що менше ваги, зазначеній у накладній на 1 500,00кг. Вказаний вагон завантажений навалом, вантаж маркований однією повздовжньою смугою вапном вище бортів 300-400мм. Над 1-2 люками по ходу поїзда справа наявне поглиблення 3000х1200х500мм. Маркування в районі поглиблення відсутнє, вагон у технічно справному стані, течі вантажу немає.

Спір виник у звязку з тим, що позивач вважає, що відповідач має відповідати за незабезпечення схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом, 21.10.2015р. ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) згідно з договором перевезення, оформленого залізничною накладною №49354640 від 21.10.2015р. відвантажено кокс доменний у 56 вагонах зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці на адресу публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (вантажоодержувач).

Виходячи зі змісту накладної №49354640 маса нетто вантажу у вагоні №60985462 становила 41700,00кг. У вагон вантаж завантажено вантажовідправником. Поверхня вантажу маркована вапном повздовжньою лінією вздовж вагона.

Під час прибуття вказаних вагонів на станцію Сартана Донецької залізниці на підставі статті 24 Статуту проведено перевірку маси вантажу шляхом комісійного переважування вагону №60985462, під час якого була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Про даний факт складено Комерційний акт БІ №574784/696 від 29.10.2015 року, у якому зазначено, що переважування вантажу здійснювалось на 150т. електронних вагах з розчепленням вагонів, де у вагоні №60985462: брутто 63 500,00кг., тара 23 300,00кг., нетто 40 200,00кг., що менше ваги, зазначеній у накладній на 1 500,00кг. Вказаний вагон завантажений навалом, вантаж маркований однією повздовжньою смугою вапном вище бортів 300-400мм. Над 1-2 люками по ходу поїзда справа наявне поглиблення 3000х1200х500мм. Маркування в районі поглиблення відсутнє, вагон у технічно справному стані, течі вантажу немає.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Розяснення Президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею №04-5/601 від 29.05.2002 року)

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При чому, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобовязань та причинно-наслідковий звязок між невиконанням зобовязань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобовязань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобовязань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Звертаючись до суду, як з позовом так і з апеляційною скаргою, Позивач зазначив, що відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця, затвердженого Статуту, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця є правонаступником усіх прав і обовязків Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця та підприємств залізничного транспорту, в тому числі й Державного підприємства Донецька залізниця, яке здійснювало перевезення коксу доменного на адресу Позивача.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Статут Публічного акціонерного товариства Українська залізниця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство Українська залізниця утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне підприємство Донецька залізниця, яке є стороною в договорі перевезення, як виконавець таких послуг.

Як вбачається із положень вищенаведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство Українська залізниця реорганізовуються шляхом злиття.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обовязків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобовязання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обовязків до новоутвореної юридичної особи, відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться і в постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сама по собі вказівка в Законі та у постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, а також Статуті про те, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця є правонаступником усіх прав і обовязків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна, затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб та підприємств.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що саме лише прийняття рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання не позбавляє його статусу юридичної особи, і до внесення до названого державного реєстру запису про припинення його діяльності він, зокрема, може виступати учасником судового процесу в загальному порядку (пп.4.7 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, розміщеної на веб - сайті Міністерства юстиції України, станом на час розгляду даної справи Державне підприємство Донецька залізниця є діючою юридичною особою та свою господарську діяльність не припинила, а тому може виступати учасником судового процесу в загальному порядку.

Крім того, пунктами 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 визначено, що проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Разом з тим, у зазначеній вище постанові Кабінету Міністрів України і пункті 5 встановлено, що майно (активи, власний капітал та зобовязання підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, і відображається в балансі (крім зобовязань підприємств і установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п.2 постанови КМУ від 12.11.2014 року № 604.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року №604 Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобовязання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

Вищенаведені нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України прямо вказують, що майно (активи, власний капітал та зобовязання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (в тому числі й Державного підприємства Донецька залізниця), їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не ввійшло до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

При цьому в балансі Публічного акціонерного товариства Українська залізниця мають тимчасово відображатися тільки активи таких підприємств (зобовязання в балансі не відображаються і до ПАТ Укрзаліниця не переходять).

Згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 року визначено районами проведення антитерористичної операції, а Державне підприємство Донецька залізниця зареєстровано у м. Донецьку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця не стало правонаступником Державного підприємства Донецька залізниця, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обовязків до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції. Крім того, передавальний акт між вказаними підприємствами не складався, що свідчить про те, що Публічне акціонерне товариство Українська залізниця не має відповідати за неналежне виконання своїх зобовязань Державним підприємством Донецька залізниця.

Згідно із ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта (позивача) про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 075,49грн. є необґрунтованими.

Посилання апелянта як на підставу скасування рішення суду у звязку з прийняттям його в першому судовому засіданні, без участі позивача, оцінюються судом критично, оскільки жодних прав позивача на доступ до правосуддя судом порушено не було, позивач не позбавлений права на звернення з окремим позовом до ДП «Донецька залізниця» з урахуванням встановлених обставин справи.

Оскільки заміна первісного відповідача належним відповідачем відповідно до ст. 24 ГПК України можлива лише за згодою позивача, місцевий господарський суд при відсутності такої згоди правомірно не залучив ДП «Донецька залізниця» належним відповідачем у справі.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 25, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити Публічне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь на його правонаступника Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (ідентифікаційний код 00191158).

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016р. у справі №910/8319/16 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016р. у справі №910/8319/16 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/8319/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

СуддіС.А. Гончаров

ОСОБА_1