Постанова № 62195308, 19.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

19 жовтня 2016 року Справа № 902/1246/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.09.16 р. у справі №902/1246/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1»

до відповідача: Державного підприємства «Бджільнянський спиртовий завод»

про стягнення 203482,96 грн.

за участю представників:

позивача (стягувача) ОСОБА_1 (довіреність від 26.09.2016 р.)

відповідача (боржника) - не з»явився

управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 р. у справі № 902/1246/15 (суддя Міліціанов Р.В.) поновлено Державному підприємству "Бджілянський спиртовий завод" процесуальний строк на звернення до суду із скаргою на постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 39903768 (№34239593) про арешт коштів боржника.; скаргу Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" №191 від 25.07.2016 р. задоволено частково; скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню №39903768 (№34239593) в частині накладення, в процесі виконання наказу господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі №902/1246/15, у межах суми 165 842,79 грн. арешту на рахунки Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" (код 05459140, 23840, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Бджільна, вул. Радянська, буд. 53), а саме: р/р № 26001010832394 в ПАТ Укрсоцбанк, МФО 300023; р/р № 26002310747921, № 60073107479 в ВФ ОУАТ Ощадбанк, МфО 302076; р/р № 26007279471002, № 26008279471001, № 6045060123190 в ВФ ПАТ КБ Приват Банк, МФО 302689; р/р № 26008010043090, № 26008010043090, № 26008010043090, № 26059000143090 в АТ Укрексімбанк, МФО 322313; р/р № 26004411187, № 26002411446 в АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві МФО 380805; р/р 26002411446 в АБ Укргазбанк; в задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що скарга ДП Бджілянський спиртовий завод в частині скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню №39903768 (№34239593) в частині накладення, в процесі виконання наказу господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі №902/1246/15, у межах суми 165 842,79 грн. арешту на рахунки Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" є обґрунтованою та підлягає задоволенню; вимоги скаржника щодо покладення на орган виконання обовязків із зняття арештів та відкликати з банківських установ постанову про арешт коштів боржника носять передчасний характер, оскільки стосуються процесу безпосереднього виконання державним виконавцем судового рішення про скасування оскаржуваної постанови; суд також виходив з того, що задоволення скарги в частині скасування постанови державного виконавця, якою накладено арешт вже є достатнім засобом порушених прав скаржника, тому, в задоволенні скарги в іншій частині слід відмовити.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.(а.с. 48-53)

У скарзі апелянт звертає увагу, що відповідно до ст. 1, ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції до 19.01.2013 р.) можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів, які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення; невиконання таких зобовязань є правопорушенням; тому нарахування санкцій, застосування заходів заходів забезпечення за невиконання зазначених зобовязань та грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів, а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Отже, враховуючи те, що ДП "Бджілянський спиртовий завод" не було виконано відповідне судове рішення на користь ТзОВ "Транс-Сервіс-1", а також те, що дія мораторію не застосовується до даних правовідносин, державний виконавець мав правові підстави здійснити заходи, що передбачені відповідними нормами ЗУ "Про виконавче провадження"; а тому, посилання господарського суду Вінницької області на те, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства є помилковим. Також під час розгляду справи господарським судом Вінницької області ігноруються правові позиції Європейського суду з прав людини, що є порушенням ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини".

Посилаючись на положення ст.ст. 74-1, 91-106 ГПК України, ст.ст. 1, 12, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакції до 19.01.2013 р.) скаржник просить суд повністю скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 р. у справі № 902/1246/15; залишити скаргу ДП "Бджілянський спиртовий завод" без задоволення; проводити судові засідання в режимі відеоконференції; судові витрати покласти на ДП "Бджілянський спиртовий завод".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 р. у справі № 902/1246/15 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 р. у справі № 902/1246/15; апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на "19" жовтня 2016 р. о 12:15 год.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 р. у справі № 902/1246/15 клопотання ТзОВ "Транс-Сервіс-1" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду Львівської області, розгляд скарги призначено на "19" жовтня 2016 р. о 12:15 год.

11.10.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТзОВ "Транс-Сервіс-1" надійшло клопотання, в якому скаржник просить про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

18.10.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ДП "Бджілянський спиртовий завод" надійшло клопотання, в якому боржник просить про відкладення розгляду справи на іншу дату.

19.10.2016 р. електронною поштою до Рівненського апеляційного господарського суду від Головного територіального управління відділу юстиції у Вінницькій області надійшло клопотання, в якому просить розгляд справи провести за відсутності представника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницької області.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника та представника виконавчої служби.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

29.07.2016 р. від Державного підприємства «Бджілянський спиртовий завод» надійшла скарга №191 від 25.07.2016 р. до господарського суду Вінницької області про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень правління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про арешт коштів боржника від 12.07.2016 р. по зведеному виконавчому провадженню № 39903768, до складу якого входить наказ господарського суду Вінницької області по справі № 902/1246/15, зняття арешту на кошти боржника та зобов'язання органу ДВС до відкликання з банківських установ постанови про арешт коштів боржника, на які було накладено арешт, яка розподілена судді Міліціанову Р.В.

Доводи скарги мотивовані тим, що накладаючи арешт на кошти боржника, державний виконавець не взяв до уваги обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у відповідності до положення п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував, що відносно ДП «Бджільнянський спиртовий завод» ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року порушено провадження у справі № 15/109-10 про банкрутство та здійснюється провадження у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній до 19.01.2013 року), норми якого забороняють здійснення примусових заходів з виконання судових рішень.

Тому, боржник вважає постанову державного виконавця протиправною, просить її скасувати, а також зобов'язати вчинити дії спрямовані на зняття арештів з банківських рахунків.

Рішенням господарського суду Вінницької області №902/1246/15 від 16.11.2015 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" 121 700,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення, 19 295 грн. - пені, 17 362,29 грн. витрат від інфляції, 4233,69 грн. -10% річних, 3251,81 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору, всього 165 842,79 грн.

На виконання рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2015р. у справі № 902/1246/15 22.02.2016 року видано відповідний наказ.

На підставі наказу господарського суду головним державним виконавцем відділу виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, ОСОБА_3, було винесено постанову ВП № 50600075 від 23.03.2016 року про відкриття виконавчого провадження.

12.07.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 у зведеному виконавчому провадженні №39903768 (№34239593) винесено постанову про накладення в межах суми 637 310,47 грн. арешту на кошти, що містяться на банківських рахунках Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" (код 05459140, 23840, Вінницька обл., Теплицький р-н, с. Бджільна, вул. Радянська, буд. 53), а саме: р/р № 26001010832394 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023; р/р № 26002310747921, № 60073107479 в ВФ ОУАТ «Ощадбанк», МфО 302076; р/р № 26007279471002, № 26008279471001, № 6045060123190 в ВФ ПАТ КБ «Приват Банк», МФО 302689; р/р № 26008010043090, № 26008010043090, № 26008010043090, № 26059000143090 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313; р/р №26004411187, № 26002411446 в АТ «Райффайзен банк Аваль» у м.Києві МФО 380805; р/р 26002411446 в АБ «Укргазбанк».

29.07.2016 р. від Державного підприємства «Бджілянський спиртовий завод» до суду надійшла скарга №191 від 25.07.2016 року на зазначену постанову.

Відповідно до ст.121(2) ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як встановлено місцевим господарським судом ДП «Бджілянський спиртовий завод» подано скаргу у десятиденний строк з моменту отримання оскаржуваної постанови, тому строк звернення до суду зі скаргою пропущено з поважних, об'єктивних причин, що дає підстави для його поновлення судом.

З приводу вирішення скарги по суті суд виходить з наступного.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.12.2010 року введено процедуру розпорядження майном ДП «Бджілянський спиртовий завод».

Відповідно до п.1(1) Прикінцевих та перехідних положень чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Статтею 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) передбачено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до частини 5 статті 5 закону положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб-підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Отже, чинним законодавством встановлено заборону здійснення банкрутства державних підприємств, приватизація яких заборонена законом, шляхом введення ліквідаційної процедури до виключення їх у встановленому порядку із переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі №04/05/10-01 -14-05 -08/4129).

Тобто, єдиною процедурою, яка може бути застосована до боржника - державного підприємства, яке не підлягає приватизації, є розпорядження майном або мирова угода.

Місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що оскільки, ДП «Бджілянський спиртовий завод» не виключено з переліку об'єктів, котрі не підлягають приватизації, то суд позбавлений можливості перейти до наступних судових процедур (санації або ліквідації). Що зумовлювало б можливість застосування положень чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оскільки, справа № 15/109-10 про банкрутство ДП «Бджілянський спиртовий завод» перебуває на стадії розпорядження майном, провадження розпочато до набрання чинності Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 19.01.2013 року, відсутні підстави для переходу до ліквідаційної процедури, то при вирішенні скарги підлягають застосуванню норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 19.01.2013 року.

Разом з цим, представники органу виконання та ТзОВ «Транс-Сервіс-1» помилково застосовують правові наслідки запровадження мораторію за нормами чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який дійсно не передбачає заборони задоволення вимог поточних кредиторів внаслідок введення мораторію.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що враховуючи юридичне становище ДП «Бджілянський спиртовий завод», введення мораторію за правилами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013 року має більш широке застосування.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013 року, процедура розпорядження майном боржника являє собою систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження і ефективного використання майнових активів боржника.

Суд виходить з того, що накладення арештів на всі рахунки боржника фактично унеможливлює здійснення ним поточної фінансово-господарської діяльності та має наслідком нарощування заборгованості перед кредиторами (в т.ч. по заробітній платі, з податків, зборів (обов'язкових платежів), що в подальшому може унеможливити вихід підприємства з банкрутства.

В силу ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 19.01.2013 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, хоча мораторій за правилами Закону про банкрутство у попередній редакції водиться відносно вимог конкурсних кредиторів, однак правові наслідки його введення забороняють стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства незалежно від строків виникнення заборгованості до (конкурсні вимоги) або після порушення провадження у справі про банкрутство (поточні вимоги).

Даний висновок підтверджено Верховним Судом України.

Відповідно до п. 41 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство», дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів. Тому не підлягає зупиненню лише виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами.

Положення ч.6 ст.12 Закону про банкрутство також передбачає вичерпний кредиторських вимог, на які не поширюється дія мораторію (виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Отже, вимоги поточних кредиторів не віднесені до категорії осіб на вимог яких не поширюється дія мораторію за правилами законодавства яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, кредитор може набути статусу поточного виключно визнання його таким господарським судом, термін розгляду заяв поточних кредиторів розпочинає свій перебіг після введення ліквідаційної процедури.

При цьому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відтак протиправним є вчинення заходів примусового стягнення, зокрема, накладення арешту на рахунки боржника.

Тобто, незважаючи на пряму заборону нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 19.01.2013 року здійснювати органом державної виконавчої служби виконавчих дій щодо примусового стягнення з боржника заборгованості, державним виконавцем протиправно накладено арешт на грошові кошти ДП «Бджілянський спиртовий завод».

Враховуючи, що з моменту порушення справи про банкрутство щодо боржника діє спеціальний режим і у регулюванні правовідносин норми Закону про банкрутство мають пріоритет перед іншим законодавством (позиція Вищого господарського суду України у справі №15/Б-1176), суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, що матиме наслідком зняття арешту з рахунків боржника з метою надання останньому можливості погашення заборгованості, на яку відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону про банкрутство не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок господарського суду Вінницької області, щодо посилання представника ТзОВ «Транс-Сервіс-1» на практику Європейського суду з прав людини щодо обов'язку держави належно організувати систему виконання судових рішень не обмежує застосування приписів 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року), які не були предметом розгляду міжнародної судової установи, у встановленому порядку неконституційними не визнавалися.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що скарга ДП «Бджілянський спиртовий завод» в частині скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконазчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 12.07.2016 року по зведеному виконавчому провадженню №39903768 (№34239593) в частині накладення, в процесі виконання наказу господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 року у справі №902/1246/15, у межах суми 165 842,79 грн. арешту на рахунки Державного підприємства "Бджілянський спиртовий завод" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимоги скаржника щодо покладення на орган виконання обов'язків із зняття арештів та відкликати з банківських установ постанову про арешт коштів боржника носять передчасний характер, оскільки стосуються процесу безпосереднього виконання державним виконавцем судового рішення про скасування оскаржуваної постанови.

Колегія суддів також виходить з того, що задоволення скарги в частині скасування постанови державного виконавця, якою накладено арешт вже є достатнім засобом порушених прав скаржника.

З огляду на викладене у задоволенні скарги в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята із врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 106, 121-2 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.09.2016 року у справі № 902/1246/15 залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.