Рішення № 62195202, 18.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2016 р. Справа № 918/908/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Кузнецовська міська рада

до відповідача 1 Управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради

до відповідача 2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення приміщення

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з"явився

від відповідача: представник Ружицька І.О.

від відповідача 2: ОСОБА_1, ОСОБА_3

від органу прокуратури : Маринич В.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кузнецовської міської ради звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (надалі Управління) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просить визнати недійсним договір оренди частини приміщення №25/13 від 10.07.2013, укладений між Управлінням освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (м-н Вараш, 41, м. Вараш, 34400, ЄДРПОУ 04590731) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1), про передачу у строкове платне користування окремо розташовану господарську будівлю (В-1), яка входить в об'єкт нежитлової будівлі Кузнецовської ЗОШ №2 загальною площею 43,3 м. кв. для розміщення стоматологічного кабінету та зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити та повернути приміщення Кузнецовської загальноосвітньої школи №2 загальною площею 43,3 м. кв., балансова вартість якого складає 68600,00 грн., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, Управлінню освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради шляхом його звільнення, та підписати акт прийому-передачі.

Недійсність договору оренди частини приміщення №25/13 від 10.07.2013, укладений між Управлінням освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Прокурор обґрунтовує тим, що останній не відповідає вимогам чинного законодавства України, яке діяло в момент укладення, зокрема Закону України «Про освіту», відповідно до ч. 5 ст. 63 якого об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Кузнецовська міська рада в судове засідання не з"явилася про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідачі надали відзиви на позов в яких проти вимог прокурора заперечили пославшись на те, що договір оренди частини приміщення №25/13 від 10.07.2013 укладений відповідно до вимог чинного на той момент законодавства України.

До винесення рішення зі спору ОСОБА_1 подала заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначає, що прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, так як договір укладено у 2013 році і про це було відомо позивачу з моменту його укладення.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

10.07.2013 Управлінням освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, як Орендодавцем укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого Майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовськ Рівненської області за №25/13 (надалі - Договір, Договір оренди) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Орендарем, яким передбачено передачу у строкове платне користування окремо розташованої господарської будівлі (В-1), яка входить в об'єкт нежитлової будівлі Кузнецовської ЗОШ №2, та розташована за адресою: АДРЕСА_2 області, загальною площею 43,3 м. кв. для розміщення стоматологічного кабінету.

На виконання умов Договору, між сторонами 10.07.2013 складено акт прийому-передачі майна, а саме господарської будівлі (В-1) Кузнецовської ЗОШ №2, скріплений підписами сторін, який підтверджує фактичну передачу зазначеного приміщення у строкове платне користування орендарю.

Договором про внесення змін і доповнень №1 від 23.09.2014 до договору оренди №25/13 п.1.3. діючого договору оренди уточнено та викладено в наступній редакції: «Орендар використовує орендовану площу для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики - розміщення стоматологічного кабінету (з проведенням безкоштовних лекцій на тему профілактики захворювань ротової порожнини для учнів ЗОШ №2)».

Договір укладено строком до 09.07.2018, а відтак він є таким, що діє на теперішній час.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо розташовану господарську будівлю (В-1), яка входить в об'єкт нежитлової будівлі Кузнецовської ЗОШ №2 і перебуває на балансі Управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, вартість якого визначена шляхом незалежної оцінки і становить - 68600,00 гривень.

Однак, вказаний договір укладено з порушенням вимог законодавства про освіту.

Зокрема, прокуратурою встановлено, що спірне приміщення є майном навчального закладу, тобто є об'єктом освіти, та перебуває у власності територіальної громади міста Кузнецовськ Рівненської області.

Так, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №56107768, окремо розташована господарська будівля (В-1), яка входить в об'єкт нежитлової будівлі Кузнецовської ЗОШ №2 (АДРЕСА_2), перебуває у комунальній власності, а саме у власності територіальної громади міста Кузнецовськ.

Вказане підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 28.12.2006, згідно якого окремо розташована господарська будівля школи за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради №641 від 28.12.2006 перебуває у власності територіальної громади міста Кузнецовськ і знаходиться в управлінні Управління освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, на правах оперативного управління.

Пунктом 5.2. Статуту Кузнецовської ЗОШ №2, затвердженого рішенням Кузнецовської міської ради №639 від 10.12.2009, зазначається, що майно школи належить їй на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і цього статуту.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 18 Закону України «Про освіту» навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти.

Згідно ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до ст. ст. 2, 5, 6 Закону України «Про освіту», завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально - економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою. Одними з основних принципів освіти є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою, рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку тощо.

Згідно ст. 63 Закону України «Про освіту», матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

У відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами.

Згідно з п. 3.19. Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-III ступенів, спеціалізовані школи І, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Частина 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» є нормою імперативного характеру, якою прямо заборонено використання об'єктів освіти і науки не за призначенням.

Натомість, ФОП ОСОБА_1 не використовує орендоване нею нежитлове приміщення в розрізі завдань, які ставляться перед законодавством про освіту в цілому та Законом України «Про освіту», зокрема, оскільки не надає освітніх послуг, пов'язаних з навчально-виховним процесом в орендованому приміщенні, а здійснює господарську діяльність з медичної практики, що визначено п. 1.3. Договору №25/13 від 10.07.2013.

Правова позиція щодо використання об'єктів освіти, навчальних закладів викладена у наступних постановах Вищого господарського суду України: від 26.04.2016 у справі №922/2687/15; від 23.03.2016 у справі №922/5128/15, від 20.04.2016 у справі №922/1805/15, від 21.03.2016 у справі №922/5066/15, від 15.03.2016 у справі №913/483/15, від 24.11.2015 у справі №907/323/15, а також від 04.09.2014 у справі № 910/4113/14, від 08.10.2014 у справі №906/213/14, від 15.10.2014 у справі №910/17883/13, від 06.08.2014 у справі №906/79/14, від 12.05.2014 у справі №910/4113/14, від 15.07.2014 у справі №910/9921/14, від 14.11.2012 у справі №8/5025/2227/11.

Згідно висновків суду касаційної інстанції у наведених постановах, об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, не підлягають приватизації і використанню не за призначенням, тобто, якщо їх мета використання не для навчального та наукового процесу, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним указаного договору, оскільки чинним законодавством встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Таким чином, вказаний договір укладено усупереч вимог ст. ст. 19, 53 Конституції України, ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту», пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01., ст. 32, п. п. 20, 27 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Однак до винесення рішення зі спору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності при вирішенні спору.

У відповідності до стаття 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Стаття 261 ЦКУ встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Договір оренди №25/13 між Управлінням освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено 10.07.2013 року, а з зазначеним позовом Керівник Сарненської місцевої прокуратури звернувся в господарський суд Рівненської області 13.08.2016 року, що зазначено на штемпелі відідлення зв"язку на поштовому конверті (а.с. 45), тобто більш як через три роки з моменту укладення.

Також суд зазначає, що про укладення Договору оренди №25/13 від 10.07.2013р. між Управлінням освіти виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було відомо і Позивачу - Кузнецовській міській раді, так як договір погоджено Виконавчим комітетом Кузнецовської міської, про що зазначено в Договорі, рішення про передачу приміщення ЗОШ №2 в м.Кузнецовськ ОСОБА_1 приймалося 19.03.2013 року комісією з проведення конкурсу на право оренди комунального майна (а.с.37, 38), яке затверджено Т.в.о. міського голови 25.03.2013 року.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Відповідачем - ОСОБА_1 заявлено про сплив позовної давності і господарським судом встановлено, що право та охоронюваний законом інтерес держави в особі Кузнецовської міської ради дійсно порушені, однак позовна давність спливла.

Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Приймаючи до уваги те, що позовна давність стосовно основної вимоги про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого Майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовськ Рівненської області №25/13 від 10.07.2013 р. спливла, то відповідно, позовна давність спливла і до додаткової вимоги - про застосування наслідків недійсності договору.

Пунктом 4 статті 267 ЦКУ передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищезазначене, за відсутності наведених позивачем поважних причин пропущення строків позовної давності, господарський суд застосовує позовну давність при вирішенні даного спору, і, відповідно, відмовляє в позові.

Крім того суд зазначає, що Договір оренди №25/13 від 10.07.2013 року у встановленому порядку судом недійсним не визнавався, а відтак, на підставі ст.204 Цивільного кодексу України є чинним, і відповідно, в даному випадку відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину, які встановлені ст.216 ЦКУ, і на які, як на підставу позову, посилається прокурор.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж Кодексу передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Всупереч наведеним нормам ні Керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, ні Позивач не довели належними доказами ті обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Повний текст рішення підписано 24 жовтня 2016 року.

Суддя Марач В.В.