Рішення № 62195168, 19.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2016 р.Справа № 916/1439/16

за позовом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

до відповідачів: 1) Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району

2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Альянссервіс

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Міністерство оборони України

про визнання недійсним договору

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області

до відповідачів: 1) Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району

2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Альянссервіс

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Міністерство оборони України

про визнання недійсним договору

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача-1: ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача -2: ОСОБА_3 за довіреністю; ОСОБА_4 за довіреністю

від третьої особи, із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_1 за довіреністю

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 за довіреністю

Суть спору: Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним договору №5-20015 від 17.04.2015р. про сумісну діяльність, який укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району (відповідач-1) та ТОВ „Агро-Альянссервіс (відповідач-2).

В якості підстав для визнання недійсним вищевказаного договору позивач посилається на те, що Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (надалі - Білгород-Дністровська КЕЧ) не є ані землевласником, ані землекористувачем земельної ділянки, оскільки не отримувала це право за Законом відповідно до вимог ст.ст.65,77, 116,122,123,124,125,126 Земельного кодексу України. В порушення вимог Закону України „Про землеустрій та Закону України „Про державний земельний кадастр відсутні право установлюючи документи на спірні земельні ділянки та технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок. В порушення вимог ст.4 Закону України „Про використання земель оборони Білгород-Дністровська КЕЧ не погоджувала з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади вирощування сільськогосподарських культур згідно спірного договору. Спірний договір порушує інтереси держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації та Веселодолинської сільської ради, а саме незаконні дії КЕЧ та ТОВ призвели до нецільового використання земельних ділянок, недоотримання доходів бюджету Веселодолинської сільської ради у розмірі 1,345 млн. грн. єдиного податку на земельну ділянку, орендної плати та інших бюджетних надходжень.

02.06.2016р. за вказаним позовом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області порушено провадження у справі №916/1439/16, про що тією ж датою господарським судом Одеської області винесено відповідну ухвалу.

У відзиві на позовну заяву Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що земельна ділянка, яка є обєктом оспорюваного позивачем договору знаходиться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, а її власником є держава в особі КМУ. Оспорюваний позивачем договір укладений КЕЧ району на виконання окремого доручення Міністра оборони України від 22.09.2015р. №18773/з та не являється договором оренди. Також відповідач -1 надав до суду клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі від 15.06.2016р. за вх.№2-3275/16.

Ухвалою суду від 15.06.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 залучено Міністерство оборони України та розгляд справи відкладений на 06.07.2016р.

Відповідач-2 надав до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу від 04.07.2016р. за вх.№16474/16, згідно з яким відповідач -2 просить суд стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000 грн., з посиланням при цьому на вимоги ст.ст.44,48 ГПК України, умови договору про надання правової допомоги від 14.06.2016р., який укладений між ТОВ „Агро-Альянссервіс і Адвокатським обєднанням „Юридична компанія „Лекс Ноледж, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2074 від 26.07.2011р., згідно з яким ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 14.06.2016р., яка видана ТОВ „Агро-Альянссервіс ОСОБА_3, та платіжне доручення №104 від 02.07.2016р., згідно з яким ТОВ „Агро-Альянссервіс здійснено оплату гонорару за правову допомогу за договором б/н від 14.06.2015р.

Також відповідач -2 надав до суду відзив на позов від 04.07.2016р. за вх.№16475/16, згідно з яким просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що в силу вимог ст.ст.17, 122 ЗК України до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації не належать повноваження щодо розпорядження землями державної власності, які належать до земель оборони або навіть земель сільськогосподарського призначення. Вирішення питання використання колишнього загальновійськового полігону, що належить до земель оборони, а також перевірка використання таких земель, не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації. Та обставина, що земельна ділянка загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради відноситься до земель оборони, власником яких є держава в особі КМУ, право постійного користування вказаною земельною ділянкою належить МОУ була встановлена також постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р., залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р. у справі №2-а-3436/08/1570. ОСОБА_6 Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р. було визнано незаконними та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 18.07.2012р. №468/А-2012 „Про облік та тимчасове використання земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради та від 04.01.2013р. №18/А-2013 „Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.07.2012р. №468/А-2012. Твердження позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства, за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки, відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України особа має право на захист свого наявного, а не уявного цивільного пава у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У запереченнях на позовну заяву від 06.07.2016р. за вх.№16743/16 третя особа (Міністерство оборони України) просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що спірна земельна ділянка, залучена до вирощування сільськогосподарської продукції за оспорюваним договором, що розташована на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району, є складовою частиною колишнього загальновійськового полігону та відноситься до земель оборони, належним користувачем якої є Міністерство оборони України, тоді як власником цих земель є держава в особі КМУ, який ними розпоряджається, а тому на момент укладення спірного договору права та охоронювані законом інтереси позивача не були і не могли бути порушеними оспорюваним договором.

У поясненнях до позовної заяви від 25.07.2016р. за вх.№18552/16 позивач вважає, що у Тарутинської районної державної адміністрації наявні усі правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання незаконним договору, з посиланням при цьому на те, що відповідно до ст.119 Конституції України місцеві державні адміністрації забезпечують виконання місцевих бюджетів та виконання прогарам соціально-економічного розвитку території.

Ухвалою від 25.07.2016р. строк вирішення спору у даній справі продовжений на 15 днів до 16.08.2016р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

05.08.2016р. судом прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Веселодолинської сільської ради, про що тією ж датою винесено відповідну ухвалу.

У позовній заяві третя особа, із самостійними вимогами на предмет спору, Веселодолиська сільська рада просить суд визнати недійсним договір про вирощування сільськогосподарських культур, який укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району (відповідач-1) та ТОВ „Агро-Альянссервіс (відповідач-2), з посиланням при цьому на те, що вказаний договір суперечить вимогам п.3 ч.5 ст.20, ч.2 ст.65, ч.4 ст.77 Земельного кодексу України, ст.ст.9,14 Закону України „Про збройні сили України, ч.1 ст.4 Закону України „Про використання земель оборони, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель, ст.ст.116,125,126 ЗК України, ст.ст.274,286 Податкового кодексу України та наказу МОУ від 22.12.1997р. №483 „Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні.

По-перше, відповідачами не сплачується до бюджету Веселодолинської сільської ради податок на землю та єдиний сільськогосподарський податок з часу укладання спірного договору відповідно до вимог ст.ст.274, 286.2 Податкового кодексу України. Згідно розрахунків третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору за період використання спірних земельних ділянок відповідачами до бюджету Веселодолинської сільської ради не сплачено податку за використання землі 462,03 тис. грн.

В силу вимог ч.1 ст.116, ст.ст.125, 126 ЗК України обовязковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним заняттям вказаної земельної ділянки.

В порушення вимог п.40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України 22.12.1997р. №483, Б-Дністровська КЕЧ району не зверталася до Веселодолинської сільської ради з заявою або клопотанням про погодження або прийняття рішення про використання спірних земельних ділянок в господарських цілях.

Під час розгляду справи позивачем (Тарутинська районна державна адміністрація) надано до суду лист від 15.08.2016р. за вх.№20009/16 з повідомленням про рішення Одеської обласної ради від 26.04.2012р. №445-VІ „Про оголошення природної території Веселодолиської сільської ради Тарутинського району ландшафтним заказником місцевого значення „Тарутинський степ, з посиланням при цьому на те, що частина земельних ділянок, а саме 373,0 га рілля, які використовуються відповідачами, є землями природно-заповідного фонду, а в силу вимог Закону України „Про природно заповідний фонд України використання земель природно-заповідного фонду в господарських цілях забороняється.

Також позивач надав до суду Охоронне зобовязання Тарутинської районної державної адміністрації, яке зареєстровано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області за №ЗМланд30-569 від 02.10.2012р., та згідно з яким Тарутинська районна державна адміністрація дає зобовязання в тому, що ландшафтний заказник місцевого значення „Тарутинський степ створений рішенням Одеської обласної ради від 26.04.2012р. №445- VІ в межах Веселодолинської сільської ради Тарутинського району загальною площею 5200 га буде охоронятися та утримуватися в належному стані згідно з вимогами Закону України „Про природно-заповідний фонд України та положення про ландшафтний заказник місцевого значення „Таруинський степ.

Окрім того, позивач надав до суду акт обстеження земельних ділянок, який складений комісією 25.08.2016р.. та згідно з яким за результатами обстеження комісія встановила накладення меж земельних ділянок, які фактично обробляються ТОВ „Агро-Альянссервіс, на межі ландшафтного заказника місцевого значення.

Ухвалою суду від 28.09.2016р. строк вирішення спору продовжений господарським судом на 15 днів у звязку із задоволенням відповідного клопотання третьої особи, із самостійними вимогами на предмет спору.

У судовому засіданні 19.10.2016р. представник третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору надав заяву про залучення до справи листа Одеської обласної державної адміністрації з додатком документів, згідно з яким Одеською обласною державною адміністрацією за результатами опрацювання листа Секретаріату КМУ №28389/2/1-16 розроблено проект розпорядження КМУ „Про передачу майнових комплексів військових містечок щодо передачі майнових комплексів військових містечок №11 та №5, розташованих на земельних ділянках загальною площею 23944 гектари (кадастровий номер відсутній) та 1450 гектарів (кадастровий номер відсутній) із сфери управління Міністерства оборони України у власність територіальних громад села ОСОБА_7 та села Красне Тарутинського району Одеської області.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.08.2016р., 12.09.2016р., 21.09.2016р., 29.09.2010р.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін та третіх осіб оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд встановив:

ОСОБА_6 народних комісарів УРСР „Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" від 18.12.1945р. № 2002/063 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах згідно схеми, що додається. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов'язано після затвердження ОСОБА_6 народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20000 га землі, встановити межі земельної ділянки, що відводиться в натурі.

ОСОБА_6 Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та Бюро обкому КП(б)У "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063" від 12.02.1946р. № 53/9-ОП затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв'язку з цим селянських господарств.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" № 7 від 10.06.1946р. затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу. До акту було додано схему фактичного відводу земель під артполігон та акти районних комісій встановлення меж в натурі.

05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації прийнято розпорядження № 101/А-2005 „Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради, яким, із врахуванням п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. „Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями, припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

ОСОБА_6 Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. в адміністративній справі № 2-а-3436/08/1570, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014р., вищевказане розпорядження від 05.05.2005р. №101/А-2005, із врахуванням п.1 розпорядження від 14.12.2005р. №368/А-2005 визнано протиправним та скасовано.

При цьому, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі № 2-а-3436/08/1570 встановлені наступні обставини, згідно з якими незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування зазначеними у розпорядженні Тарутинської рай адміністрації землями залишається за Міністерством оборони України, а тому вони відносяться до земель оборони, належать на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони України у користуванні, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Також, судом зазначено, що всупереч частини 5 статті 116, статті 149 Земельного кодексу України рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, а згода Міністром оборони України на її вилучення не надавалася. Таким чином, приймаючи оскаржувані розпорядження Тарутинська райдержадміністрація перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні вказаною земельною ділянкою, наданою свого часу для потреб оборони, чим порушила право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі.

Також постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі № 1570/7450/2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014р., визнано незаконними та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 18.07.2012 року №468/А-2012 „Про облік та тимчасове використання земель колишнього загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради та від 04.01.2013 року №18/А-2013 „Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 18.07.2012 року №468/А-2012, а також зобов'язано Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області повернути незаконно вилучену земельну ділянку загальновійськового полігону загальною площею 23253,17 га до належного користувача Міністерства оборони України.

При цьому, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі № 1570/7450/2012 встановлені обставини, згідно з якими відповідно до вимог ч. 5 ст. 20, ч. 4 ст. 77, ст. 84 ЗК України, ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони, землі оборони, які належать до державної власності, відносяться до земель, які не можуть бути передані у комунальну власність без зміни їх цільового призначення, з огляду на що, облік, тимчасове використання, а також перевірка використання земель колишнього загальновійськового полігону, що належать до земель оборони, не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказані обставини встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили, у справах, в яких брала участь Тарутинська районна державна адміністрація, а тому вони мають преюдиціальне значення для даної справи.

Наказом начальника Болградського гарнізону від 11.04.2011р. „Про закріплення за військовими частинами (закладами, установами та організаціями) ЗСУ, Болградського гарнізону казарменно - житлового фонду, комунальних споруд. інженерних мереж і земельних ділянок за Білгород-Дністровською КЕЧ району закріплено військове містечко №11 в с. Надеждовка Тарутинського району у складі земельної ділянки загальною площею 24229,5 га.

30.07.2010р. Департаментом фінансів Міністерства оборони України видано Білгород Дністровській квартирно експлуатаційній частині району свідоцтво про реєстрацію військової частини як субєкта господарської діяльності у Збройних Силах, реєстраційний № 158.

Згідно з протоколом наради з керівним складом органів військового управління Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України з питань, зокрема, використання земель оборони у сільськогосподарських цілях на полігонах ЗСУ від 24.09.2013р. №53 структурні підрозділи Міністерства оборони України зобов'язано, зокрема: Департамент економічної діяльності МОУ - в термін до 10.10.2013р. провести моніторинг вартості надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції у регіонах, де маються військові полігони; Головне КЕУ МОУ - в термін до 01.11.2013р. спільно з ГШ ЗСУ провести інвентаризацію земель, на яких є можливість вирощувати сільськогосподарську продукцію; в термін до 01.10.2013р. квартирно-експлуатаційними органами, які мають свідоцтва, укласти договори щодо надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції, тощо; ГШ ЗСУ - в термін до 01.10.2013р. військовими частинами, які мають свідоцтва, укласти договори щодо надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції; в термін до 01.11.2013р. спільно з ГоловКЕУ провести інвентаризацію земель полігонів ЗСУ, підготувати план-схеми сільськогосподарських дільниць, на яких є можливість вирощувати сільськогосподарську продукцію.

17.04.2015р. між Білгород-Дністровською КЕЧ району (сторона -1) і ТОВ „Агро-Альянссервіс (сторона -2) укладений договір про вирощування сільськогосподарських культур №5-2015, згідно з яким з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних сил України та відповідно до ст.4 Закону України „Про використання земель оборони від 27.11.2013р. №1345-ІV сторони за цим договором домовилися про вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 945 га, які надані стороні -1 в безстрокове користування та можливостей сторони -2 діяти, а саме: вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно з п. 3.1. даного договору сторона - 1 зобов'язується, зокрема, залучити для вирощування сільськогосподарської продукції, яка буде проводитися стороною -2 земельної ділянки, що надані стороні -1 в безстрокове користування, на підставі постанови ОСОБА_6 народних депутатів Української Радянської Соціалістичної республіки від 18.12.1945р., рішення Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 10.06.1946р. №7 та згідно акту прийму-передачі від 22.10.2014р. Тарутинського загальновійськового полігону. Розташовані на території Веселодолинської селищної ради Тарутинського району Одеської області терміном на сім сільськогосподарських років тобто до 30.08.2022р згідно індивідуальної картки обліку земельної ділянки №97.

Згідно з п. 4.1. договору сторона - 2 зобов'язується, зокрема, здійснювати господарську діяльність з використанням залучених земельних ділянок щодо вирощування сільськогосподарських культур; здійснювати виробничий процес, забезпечивши його необхідними машиннотракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно мастильними матеріалами та відповідними спеціалістами та працівниками; вести бухгалтерській облік майна, цінностей, зобовязань в тому числі платіжних та інших операцій, повязаних з виконанням цього договору.

Відповідно до п.5.1. договору сторони домовилися, ціна договору складає 700 (сімсот) грн. за 1 га на один календарний рік а саме: не менш 3 відсотка із нормативної грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнтів індексації, що складає по Веселодолинської селищної ради Тарутинського району на час укладення договору 231190,59 грн. за 1 га.

Згідно з умовами п.9.2. договору цей договір укладений строком на сім сільськогосподарських років тобто до 30.08.2022р.

Також судом встановлено, що 15.10.2015р. між відповідачами укладено додаткову №1 до договору, якою внесені зміни у п.1.1. договору, абзац 1 п.3.1. договору, п.3.2. договору, абз.3 п.4.2. договору, п.5.1. договору, п.5.2. договору, п.9.1. договору, п.9.2. договору, а саме встановлено, що цей договір укладений строком на один сільськогосподарський рік, тобто до 30.10.2016р., та розділ 9 договору доповнений п.9.11., а саме, встановлено, що у разі внесення змін до законодавства щодо використання земель оборони у господарських цілях, сторони вносять відповідні зміни до умов договору.

Визнання недійсним вищевказаного договору, з підстав невідповідності цього договору вимогам законодавства, і є предметом позову як Тарутинської районної державної адміністрації, так і третьої особи, із самостійними вимогами на предмет спору Веселодолинської сільської ради.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з розясненнями, що містяться у п.5 постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з розясненнями, що встановлені у п. 2.10. постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р.№11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору позивач, не будучи стороною договору зобовязаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, в силу вимог ст.33 ГПК України саме позивач зобовязаний довести (підтвердити) суду в установчому законом порядку наявність факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Як вище встановлено господарським судом, в обґрунтування порушення своїх прав та законних інтересів укладеним між відповідачами договором позивач посилається на те, що незаконні дії Білгород-Дністровської КЕЧ району призвели до недоотримання доходів місцевого бюджету в розмірі 1 345 000 грн. податку на землю, орендної плати та інших бюджетних платежів.

Ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.7 ч.1 ст.13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України належить вирішення питання, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. В силу п.2 ст.21 вказаного Закону місцева державна адміністрація розпоряджається землями держаної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин встановлені главою 3 Земельного кодексу України, а саме в силу вимог п. „а, п. „є ст.13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом та вирішення інших питань у галузі земельних відносин. В силу вимог п. „а, п. „є ст.13 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом та вирішення питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

В силу вимог ч.ч.1,2,4 ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За змістом ст..2 Закону України „Про використання земель оборони військовиим частинами для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні обєкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать вище встановлені обставини справи, земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного позивачем договору про вирощування сільськогосподарських культур, входить до земель колишнього загальновійськового полігону, що належить до земель оборони які належать до державної власності, відносяться до земель, які не можуть бути передані у комунальну власність без зміни їх цільового призначення, з огляду на що, облік, тимчасове використання, а також перевірка використання земель колишнього загальновійськового полігону, що належать до земель оборони, не входить до повноважень Тарутинської районної державної адміністрації.

При цьому такі обставини встановлені у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2013р. у справі № 1570/7450/2012, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, а тому в силу вимог ч.1 ст.35 ГПК України не потребують доказування.

Таким чином виходячи з того, що спірна ділянка, яка є предметом оспорюваного позивачем договору є складовою частиною колишнього загальновійськового полігону та відноситься до земель оборони, належним користувачем якої є Міністерство оборони України, а власником цих земель є держава в особі КМУ, господарський суд вважає, що на момент укладення спірного договору права та охоронювані законом інтереси позивача не були і не могли бути порушеними оспорюваним договором.

Отже, невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого договору недійним в судовому порядку, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України особа має право на захист свого наявного, а не уявного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Посилання позивача на те, що частина земельних ділянок, а саме 373,0 га рілля, які використовуються відповідачами, є землями природно-заповідного фонду, а в силу вимог Закону України „Про природно заповідний фонд України використання земель природно-заповідного фонду в господарських цілях забороняється, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Так, рішенням Одеської обласної ради від 26.04.2012р. №445-VІ оголошено ландшафтним заказником місцевого значення „Тарутинський степ природну територію Веселодолинської сільської ради Тарутинського району загальною площею земель 5200 га, які не надані у власність або користування, в тому числі сільськогосподарських - 4800 га, лісів та інших лісових площ 400 га.

При цьому, Одеською обласною радою вирішено, що Тарутинська районна державна адміністрація забезпечить розробку проектної документації з організації та встановлення меж зазначеної природно-заповідної території і виносу її в натурі, позначення на планово-картографічних матеріалах, встановлення охоронних знаків та інформаційних аншлагів.

Отже, в силу вимог ст.34 ГПК України, якою встановлено, що належними доказами, які підтверджують посилання позивача на те, що частина земельних ділянок, а саме 373,0 га рілля, які використовуються відповідачами, є землями природно-заповідного фонду, є наявність проектної документації з організації та встановлення меж зазначеної природно-заповідної території і виносу її в натурі, позначення на планово-картографічних матеріалах, встановлення охоронних знаків та інформаційних аншлагів.

Між тим, таких доказів позивач до суду не надав, а із врахуванням того, що земельна ділянка полігону, яка є предметом оспорюваного позивачем договору, починаючи з 1945 року належить до земель оборони і не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, то вона не може бути включена до складу ландшафтного заказнику.

Поряд з цим, за відсутності проектної документації з організації та встановлення меж зазначеної природно-заповідної території і виносу її в натурі, позначення на планово-картографічних матеріалах, встановлення охоронних знаків та інформаційних аншлагів, обставини щодо накладення меж земельних ділянок, які встановлені комісією в акті перевірки, також не приймаються до уваги господарським судом.

За таких же обставин не приймається до уваги господарським судом і викопіювання з плану землекористування Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області з нанесенням меж земельної ділянки загальною площею 5200 га ландшафтного заказника місцевого значення „Тарутинський степ.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області.

За таких же мотивів господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Веселодолинській сільській раді Тарутинського району Одеської області.

Як вище встановлено господарським судом, порушення прав та охоронюваних законом інтересів укладеним між відповідачами договору, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору обґрунтовує недоотриманням доходів бюджету, внаслідок недоплати до бюджету земельного податку, з посиланням при цьому на довідку виконавчого комітету Веселодолиської сільської ради від 29.07.2016р. №452, згідно з якою у 2016 році від Білгород-Дністровської КЕЧ району надходить щомісячно 3123,12 грн., з якого розрахунку і за які земельні ділянки досконально не відомо.

Відповідно до п.36.1. ст.36 Податкового кодексу України податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та /або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку несе платник податків згідно вимог п.36.5 ст.36 ПК України.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах згідно положень пп.47.1.1. п.47.1. ст..47 ПК України несуть юридичні особи, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

У п.61.1., п.61.2. ст.61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.54.3. ст.54 ПК України Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.54.3.2.).

Отже, доводи третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про несплату відповідачем -1 земельного податку в повному обсязі, є підставою для самостійного визнання контролюючим органом суми грошових зобовязань платника податку та її стягнення у встановленому порядку, а не підставою для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору.

За таких обставин господарський суд вважає, що третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору не доведено суду, яким чином укладений між відповідачами договір порушує її права та законні інтереси.

Посилання відповідача -2 на те, що позов третьої особи має бути залишений без розгляду господарським судом на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України не приймаються до уваги господарським судом, з огляду на те, що під розгляду справи особисто сільський голова Веселодолинської сільської ради ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердив наявність у її представника повноважень на звернення до суду з даним позовом, а також з огляду на виправлення недоліків довіреності, яка була надана до позовної заяви третьої особи.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру.

Згідно з ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.15 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатське обєднання є юридичною особою, створеною шляхом обєднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське обєднання. Від імені адвокатського обєднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського обєднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського обєднання.

У ч.1 ст.26 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У ст.30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію адвокатського обєднання №488 від 14.02.2006р. проведено державну реєстрацію Адвокатського обєднання „Юридична компанія „Лекс Ноледж (Компанія), яким 14.06.2016р. укладений договір про надання правової допомоги з відповідачем -2 (Клієнт), за умовами якого Компанія за дорученням Клієнта та в його інтересах, зобовязується надати останньому правову допомогу, а Клієнт зобовязується сплатити гонорар.

Згідно з п.1.2. договору правова допомога надається Компанією відносно захисту прав та представництва інтересів Клієнта під час розгляду справи №916/1439/16 за повозом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до Білгород-Дністровської КЕЧ району та Клієнта про визнання недійсним договору №5-2015 від 17.04.2015р. про вирощування сільськогосподарських культур.

Для представництва інтересів Клієнта перед третіми особами Клієнт надає адвокатам компанії відповідні довіреності (п.3.4. договору).

Відповідно до умов п.5.2. договору Клієнт сплачує Компанії гонорар у розмірі 4000 грн. на протязі пяти днів з моменту виставлення Компанією рахунку.

14.06.2016р. відповідачем -2 видана довіреність адвокату юридичного обєднання Юридична компанія „Лекс Ноледж ОСОБА_3, наявність права якої на зайняття адвокатською діяльністю посвідчується відповідним Свідоцтвом №2074 від 26.07.2011р.

Платіжним дорученням №104 від 02.07.2016р. відповідачем-2 здійснено оплату гонорару за правову допомогу в сумі 4000 грн.

Згідно з розясненнями, що містяться у п.6.2. постанови пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №13 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

З огляду на вищевикладене, клопотання відповідача -2 про стягнення витрат на правову допомогу задовольняється господарським судом.

На підставі ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та третю особу із самосійними вимогами на предмет спору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити Тарутинській районній державній адміністрації Одеської області у задоволенні позову.

2.Відмовити третій особі, із самостійними вимогами на предмет спору Веселодолинській сільській раді Тарутинського району Одеської області у задоволенні позову.

3.Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Котовського, 1, ідентифікаційний код 04056894) на користь ТОВ „Агро-Альянссервіс (66442, Одеська область, Ананівський район, с. Долинське, вул. К.Маркса, буд. 111, ідентифікаційний код 34280742) витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку

Повне рішення складено 24 жовтня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець