Ухвала суду № 62195098, 24.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"24" жовтня 2016 р.Справа № 916/1979/13

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мостепаненко Ю.І., судді: Петренко Н.Д., Бездоля Д.О.,

отримавши 19.10.2016р. позовну заяву (вх. № 3023/16)

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя"

до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про визнання недійсними рішень та державного акту,-

встановив:

В провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа №916/1979/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України до відповідача - Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя", товариства з обмеженою відповідальністю „3Т" про визнання недійсними рішень Затоківської селищної ради:

- від 09.03.2004р. №930 „Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.",

- від 30.12.2004р. №1312 „Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу",

- від 18.11.2005р. №1749 „Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України „Тополя" у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу".

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що спірними рішеннями, зокрема, надано згоду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на складання проекту відведення земельної ділянки у довгострокову оренду, затверджено проект відведення земельної ділянки, надано зазначену земельну ділянки у довгострокову оренду, а також передано у постійне користування Медичному реабілітаційному центру ВВ МВС України „Тополя" іншу земельну ділянку у постійне користування. При цьому, надана в оренду ФОП ОСОБА_1 земельна ділянка площею 1,2 га є складовою земельної ділянки площею 3,8га, яку у 1988році надано у постійне користування Головному управлінню внутрішніх військ УРСР згідно Державного акту НОМЕР_2.

19.10.2016р. до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. №3023/16) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя" до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, в якій третя особа просить суд:

- визнати недійсними рішення Затоківської селищної ради: №930 від 09.03.2004р., №1312 від 30.12.2004р., №1749від 18.11.2005р.,

- визнати недійсним державний акт на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

В обґрунтування позовної заяви, медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ МВС України „Тополя" зазначає, що Затоківська селищна рада, виходячи за межі своїх повноважень, прийняла рішення: від 09.03.2004р. №930 „Про розгляд листа суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.", від 30.12.2004р. №1312 „Про надання земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу", від 18.11.2005р. №1749 „Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України „Тополя" у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу". На підставі рішення Затоківської селищної ради від 18.11.2005р. №1749 заявнику було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 від 20.04.2006р. площею 2,455га, при цьому, враховуючи, що земельна ділянка, надана в довгострокову оренду ОСОБА_1 площею 1,2 га, - є складовою земельної ділянки площею 3,8га, яку у 1988році надано у постійне користування Головному управлінню внутрішніх військ УРСР згідно Державного акту НОМЕР_2, - не відокремлювалась та не передавалась до земель комунальної власності Затоківської селищної ради, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 від 20.04.2006р., виданий медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України „Тополя", має бути визнаний недійним разом з переліченими рішеннями Затоківської селищної ради.

Ознайомившись з поданою позовною заявою, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - це ймо вірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.

Під час розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між пози вачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Відповідно до п.1.5. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вступ третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК).

Відповідно до положень ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

В силу вимог ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку.

Таким чином, належним доказом надіслання стороні копії заяви та доданих до неї документів є опис вкладення до поштового відправлення та розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням.

Дослідивши наданий медичним реабілітаційним центром внутрішніх військ МВС України „Тополя" опис вкладення документів від 07.10.2016р., суд встановив, що він не містить номеру поштового відправлення, що, в свою чергу, унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданими документами відповідачу з описом вкладення, при цьому, до позовної заяви взагалі не додано розрахункового документу, виданого поштовим відділенням, що мав би бути доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, та, таким чином, доказом направлення відповідачу - Затоківській селищній раді копії цієї заяви.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016 р. становить 1378 грн.

В силу положень ч. 3 ст. 6 Закону України „Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З огляду на те, що в позовній заяві медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя" об'єднано чотири вимоги немайнового характеру, за пред'явлення даного позову позивач мав сплатити в дохід державного бюджету судовий збір в загальній сумі 5 512 грн.

Однак, як вбачається з наданої заявником до позову квитанції № ПН173331 від 05.10.2016р., за подання данного позову медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ МВС України „Тополя" сплатив в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 1 450 грн., що є на 4 062 грн. меншим за суму збору, що підлягає сплаті за пред'явлення даного позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Серед іншого, п.1.5. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що якщо третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Ознайомившись з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя", суд вважає, що вимога, заявлена в зазначеному позові щодо визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1 від 20.04.2006р., виданого медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ МВС України „Тополя", не спрямована на предмет спору між позивачами та відповідачем, що є підставою для повернення позову третьої особи згідно п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК .

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя" підлягає поверненню без розгляду на підставі п. п. 4, п. 5, п. 6 ч.1 ст.63 ГПК України.

Згідно ч.3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Керуючись п. 4, п. 5, п. 6 ч.1 ст. 63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив:

1. Позовну заяву (вх.№3023/16 від 19.10.2016р.) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ МВС України „Тополя" до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання недійсним недійсними рішень та державного акту - повернути без розгляду.

Додаток: позовна заява на 10 (десяти) аркушах з додатками до неї на 32 (тридцяти двох) аркушах.

Головуючий - Ю.І. Мостепаненко

Суддя Н.Д. Петренко

Суддя Д.О. Бездоля