Рішення № 62194896, 18.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.16 Справа № 904/6387/16За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпро

про стягнення 960 502,35 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 11 серпня 2016 року, представник

Від відповідача: Кірічек О.В., довіреність від 05 липня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" заборгованість у розмірі 960 502,35 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 500 000,00 грн.;

- 3 % річних у розмірі 20 512,67грн.;

- пеня у розмірі 168 796,09 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 60 115,60 грн.

- штраф у розмірі 211 077,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки лікарських засобів, фармацевтичної продукції № 12-100/11 від 01 січня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару та договору № 1 від 05.05.2015 про відступлення права вимоги. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 12.05.2015 по 25.06.2016 у сумі 20 512,67 грн. та інфляційні збитки за період з травня 2015 року по червень 2016 року.

На підставі пункту 7.2 договору поставки позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 168 796,09 грн. за загальний період з 12.05.2015 по 12.11.2015.

Нарахування штрафу у розмірі 10% від неоплаченої у строк партії товару обґрунтовано посиланням на п.7.4 договору поставки.

Також, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про відступлення права вимоги № 1 від 05 травня 2015 року в частині повної та своєчасної оплати.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що:

- договір про відступлення права вимоги від 05.05.2015, укладений між ТОВ "Стиролбіофарм" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, не може містити печатку із зазначенням м. Одеса, що скріплює підпис ФОП ОСОБА_1, а тому наданий позивачем договір не підписний відповідачем, оскільки такого договору, предметом якого є відступлення права вимоги на суму 2 000 000,00 грн., відповідачу 05.05.2015 на ознайомлення та підписання не надавалося;

- відповідачем підписано та він ознайомлений з договором про відступлення права вимоги від 05.05.2015, укладеного між ТОВ "Стиролбіофарм" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, предметом якого є відступлення права вимоги на 1 500 000,00 грн. Ця сума сплачена відповідачем позивачу 06.05.2015 та 23.06.2016;

- договором про відступлення права вимоги від 05.05.2015 не встановлено строк виконання відповідачем обов'язку по сплаті позивачу 2 000 000,00 грн. (на якій наполягає позивач), тому і порушення цього зобов'язання з боку відповідача не відбулося.

Таким чином, застосування позивачем положень п.п. 7.2.-7.4. договору поставки № 12- 100/11 від 01.01.2012 та застосування санкцій за ч.2 ст. 625 ЦК України є безпідставним.

18 жовтня 2016 року відповідач надав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача про нарахування інфляційних втрат, пені та штрафу.

Розгляд справи був відкладений з 29 серпня 2016 року на 20 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 20 вересня 2016 року оголошено перерву до 30 вересня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів по 18 жовтня 2016 року.

Розгляд справи був відкладений з 03 жовтня 2016 року на 13 жовтня 2016 року.

У судовому засіданні 13 жовтня 2016 року оголошено перерву до 18 жовтня 2016 року.

У судовому засіданні 18 жовтня 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (покупець) був укладений договір поставки №12-100/11 (а.с. 11-14), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов договору.

Предметом поставки є: лікарські засоби, фармацевтична продукція (п. 1.2. договору поставки).

Загальна кількість партії товару, що підлягає поставці за цим договором, асортимент, номенклатура тощо визначаються сторонами у видаткових або транспортних накладних (п. 1.3. договору поставки).

Товар, що є предметом поставки, поставляється покупцю партіями. Накладна складається на кожну партію товару і є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.4. договору поставки).

Відповідно до п.8.1 договору цей договір вступає в дію з дати підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2012 до договору №12-100/11 від 01.01.2012 сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2013.

Додатковою угодою №35 від 16.12.2013 до договору №12-100/11 від 01.01.2012 сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2014.

На виконання умов договору поставки №12-100/11 від 01 січня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "БаДМ" продукцію на загальну суму 2 110 779,97 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 26-36):

№ РН-0000007 від 12.03.2015 на суму 931 761,60 грн.,

№ РН-0000010 від 27.03.2015 на суму 491 748,91 грн.,

№ РН-0000011 від 27.03.2015 на суму 4 643,53 грн.,

№ РН-0000012 від 27.03.2015 на суму 75 397,67 грн.,

№ РН-0000014 від 27.03.2015 на суму 607 228,26 грн.

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" повернуло товариству з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" продукцію на загальну суму 231 868,34 грн. поворотними накладними (а.с. 64-69):

№ 57659836 від 23.03.2015 на суму 62 695,79 грн. (повернення товару за видатковою накладною № РН-0000007 від 12.03.2015),

№ 57884998 від 26.03.2015 на суму 100 841,58 грн. (повернення товару за видатковою накладною № РН-0000007 від 12.03.2015),

№ 58651390 від 15.04.2015 на суму 4 643,53грн. (повернення товару за видатковою накладною № РН-0000011 від 27.03.2015),

№ 58698075 від 12.06.2015 на суму 2 022,30 грн. (повернення товару за видатковою накладною № РН-0000007 від 12.03.2015),

№ 60290077 від 12.06.2015 на суму 1 179,68 грн. (повернення товару за видатковою накладною № РН-0000007 від 12.03.2015),

№ 58651105 від 12.06.2015 на суму 60 485,46 грн. (повернення товару за видатковою накладною № РН-0000012 від 27.03.2015).

Таким чином, загальна сума поставленого товару складає 1 878 911,63 грн. (2 110 779,97грн.-231 868,34грн.).

05 травня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №1 (а.с. 23), відповідно до умов якого п. 1.1 первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором № 12-100/11 від 01 січня 2012 (далі основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за основним договором.

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язанні за п.1.1. цього договору, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 1.2 договору).

З урахуванням п. 1.1. цього договору боржник зобов'язаний на умовах основного договору сплатити новому кредитору суму заборгованості у розмірі 2 000 000,00 грн. (два мільйони гривень 00 коп.) (п. 1.3. договору).

Згідно п. 5.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Оплата та порядок розрахунків сторін викладений у розділі 2 договору.

За передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор не сплачує первісному кредитору грошових коштів (п. 2.1 договору).

Первісний кредитор зобов'язується протягом 3 робочих днів після підписання цього договору передати новому кредитору оригінали документів, що стосуються предмету цього договору (п. 2.2. договору).

Вищезазначений договір відступлення права вимоги №1 від 05.05.2015 підписаний та скріплений печатками товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (боржником) цей договір не було підписано.

Позивач посилається на обставини не виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №12-100/11 від 01.01.2012 та договором відступлення права вимоги №1 від 05.05.2015 року у сумі 500 000,00 грн., що і є причиною спору.

Загальні правила щодо заміни сторони в зобов'язанні встановлені статтями 512-520 Цивільного кодексу України. Цими правилами визначений перелік випадків, внаслідок яких кредитор у зобов'язанні може бути замінений, у тому числі, в інших випадках, встановлених законом. При цьому, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Щодо заміни боржника у зобов'язанні, діє правило про те, що таке можливо лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Так, статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги яка існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01 квітня 2015 року № 3-30гс15.

З огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, договір про відступлення права вимоги є чинним. Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 24 червня 2015 року у справі №3-231гс15.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525,526 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з отриманням від товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" (постачальник) товару на загальну суму 2 110 779,97грн. у відповідача (як боржника) виник обов'язок щодо його оплати, а у зв'язку з укладанням між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" договору про відступлення права вимоги, у позивача виникло право вимагати від відповідача виконання його обов'язку в межах відступленої суми.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Пунктом 2.4. договору поставки встановлено зобов'язання покупця щодо оплати замовленої та/або отриманої партії товару за сорок п'ять календарних днів з дати підписання видаткових накладних.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, строк оплати вартості товару, поставленого відповідачу за договором поставки, є таким, що настав.

Позивач просить стягнути заборгованість за договором про відступлення права вимоги у сумі 500 000,00 грн.

Вимога позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Загальна сума поставленого товару за спірними накладними № РН-0000007 від 12.03.2015, № РН-0000010 від 27.03.2015, № РН-0000011 від 27.03.2015, № РН-0000012 від 27.03.2015, № РН-0000014 від 27.03.2015 складає 2 110 779,97грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" повернуло товариству з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" продукцію на загальну суму 231 868,34грн. поворотними накладними (а.с. 64-69).

Також, товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" частково розрахувалося за поставлену товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" продукцію, перерахувало на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму 1 500 000,00 грн., що підтверджується кредитними виписками №252569 від 06.05.2015 на суму 500 000,00 грн. та №298676 від 23.06.2015 на суму 1 000 000,00 грн. (а.с. 62,63), залишок несплаченої суми складає 500 000,00 грн. Зазначені платіжні доручення містять призначення платежу: оплата згідно договору №1 від 05.05.2015 (основний договір №12-100/11 від 01.01.2012).

Отже, сума, що залишається несплаченою за спірними видатковими накладними складає 378 911,63грн. (2 110 779,97грн. (загальна сума поставки) - 231 868,34грн. (вартість повернутого товару) - 1 500 000,00грн. (оплата згідно з платіжними дорученнями)).

Разом з тим, сума 378 911,63грн. включає в себе суму 110 779,97грн., яка не була відступлена за спірним договором про відступлення права вимоги.

Таким чином, сума заборгованості, строк оплати якої настав, складає 268 131,66грн. (378 911,63грн. - 110 779,97грн.), доказів оплати вартості товару на вказану суму відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 268 131,66 грн.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути: 3 % річних у розмірі 20 512,67грн.; пеню у розмірі 168 796,09 грн.; втрати від інфляції у розмірі 60 115,60 грн. та штраф у розмірі 211 077,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2. ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. договору поставки передбачено, що за прострочення строків оплати партії товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення, за кожен день затримки в оплаті партії товару.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за прострочку виконання зобов'язань за період з 12.05.2015 по 12.11.2015 у сумі 168 796,09 грн. та штраф у сумі 211 077,99 грн.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (скорочена позовна давність) (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до господарського суду в період розгляду ним даної справи заяву про застосування позовної давності відносно заявленої вимоги про стягнення втрат від інфляції, пені та штрафу.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Відповідно до п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З урахуванням наведених положень та пункту 2.4. договору поставки строк оплати поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000014 від 27.03.2015 на суму 607 228,26 грн. є таким, що настав 11.05.2015 (залишок несплаченої за цією накладною суми складає 268 131,66грн.). Загальний період нарахування пені - з 12.05.2015 по 12.11.2015. Позивач звернувся з позовом до суду 01.08.2016. Отже, в межах позовної давності знаходиться період з 01.08.2015 по 12.11.2015, стягненню за вказаний період підлягає пеня у сумі 87 973,23грн. (607 228,26грн. х104дн).

Вимога про стягнення штрафу задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом пункту 7.4 договору поставки покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від неоплаченої у визначений строк партії товару, у випадку, якщо затримка в оплаті партії товару склала більше 15 календарних днів. Враховуючи, що строк оплати поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000014 від 27.03.2015 на суму 607 228,26 грн. настав 11.05.2015, затримка в оплаті товару складає більше 15 календарних днів, тобто право нарахувати штраф у позивача виникло з 27.05.2015, та, відповідно, звернутися з вимогою до суду виходячи з приписів частини першої ст. 254 ЦК України, про стягнення суми штрафу у строк по 27.05.2016 включно. Однак, позивач звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою лише 01.08.2016, відтак, на дату звернення позивача з позовом позовна давність до вимоги про стягнення штрафу за наведеною видатковою накладною спливла.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 20 512,67 грн. та втрати від інфляції у сумі 60 115,60 грн. за загальний період прострочки з 12.05.2015 по 25.06.2016.

Оскільки при проведенні розрахунку позивачем не враховано, що відповідач сплатив на рахунок позивача 23.06.2016 суму 1 000 000,00грн, вимога про стягнення трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково у сумі 20 405,14грн., виходячи з наступного розрахунку:

за період прострочки з 12.05.2015 по 22.06.2016 на суму заборгованості 607 228,26грн. х3%:100х408дн.= 20 339,21грн.;

за період прострочки з 23.06.2016 по 25.06.2016 на залишок несплаченої суми 268 131,66грн.х3%:100х3дн. = 65,93грн., всього три відсотки річних складають - 20 405,14грн. (20 339,21грн. + 65,93грн.).

Також частковому задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення втрат від інфляції. Розрахунок втрат від інфляції за видатковою накладною №РН-0000014 від 27.03.2015: 607 228,26 грн. х 109,68083575% (сукупний індекс інфляції за період прострочки з травня 2015 року по червень 2016 року) = 666 013,03 грн. - 607 228,26 грн. = 58 784,77грн.

Суд не вбачає підстав застосувати позовну давність до вимоги про стягнення втрат від інфляції, оскільки до цієї вимоги не застосовується позовна давність в один рік.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлюється самостійний вид відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, до якого застосовується загальна позовна давність в три роки.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у сумі 268 131,66грн., пеня у сумі 87 973,23грн.. три відсотки річних у сумі 20 405,14грн., втрати від інфляції у сумі 58 784,77грн., а всього - 435 294,8грн.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє посилання відповідача на договір про відступлення права вимоги від 05.05.2015, за умовами якого відступлено право вимоги на суму 1 500 000,00грн.

Під час розгляду справи, судом досліджено два договори про відступлення права вимоги: договір від 05.05.2015 на суму 2000 000,00грн., наданий позивачем, та договір від 05.05.2015 на суму 1 500 000,00грн., наданий відповідачем.

Дійсно, договір про відступлення права вимоги від 05.05.2015, оригінал якого наданий відповідачем для огляду суду, містить печатку позивача із зазначенням м. Донецьк, що відповідає місцезнаходженню фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, судом досліджено оригінал договору про відступлення права вимоги від 05.05.2016, наданий позивачем, підписаний ОСОБА_1 та скріплений печаткою із зазначенням м. Одеса. Між тим, позивач змінив місце проживання з м. Донецька на м. Одеса у травні 2015 року, державна реєстрація цих змін відбулася 27.05.2015, що не відповідає даним, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, зазначення в договорі про відступлення права вимоги іншої, ніж в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреси не спростовує обставини укладення договору про відступлення права вимоги в редакції наданій позивачем.

Як вбачається з наданого відповідачем акту звірки взаємних розрахунків за договором поставки за період з 01.01.2010 по 04.10.2016, у відповідача існувала заборгованість у сумі 2 000 000,00грн. станом на 05.05.2016 і розрахунки проводились відповідно з урахуванням цієї суми, а не 1 500 000,00грн. Тобто, фактичні обставини та виконання відповідачем умов договору, свідчать про відступлення права вимоги у сумі 2 000 000,00грн.

Щодо відсутності на договорі про відступлення права вимоги, наданого позивачем, підпису боржника, слід зазначити, що обов'язковість згоди боржника на передачу (відступлення) права вимоги договором не передбачена.

Суд відхиляє доводи відповідача, що оскільки договором про відступлення права вимоги не встановлений строк виконання зобов'язання, тому порушення строків його виконання не відбулося, у зв'язку з чим застосування санкцій позивачем є неправомірним.

За змістом пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором №12-100/11від 01.01.2012, а новий кредитор приймає право вимоги, належне первісному кредитору за основним договором.

З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язанні за п.1.1 цього договору, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п.1.2. договору).

Отже, позивач, як новий кредитор, набув право вимоги за договором про відступлення права вимоги на умовах, що виникають з основного договору та існують на момент укладення договору.

Згідно з частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 6 529,42 грн. (судовий збір обчислено пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, ідентифікаційний код 31816235) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 268 131,66 грн., пеню у сумі 87 973,23 грн., 3% річних у сумі 20 405,14 грн., інфляційні втрати у сумі 58 784,77 грн., судовий збір у сумі 6 529,42 грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 24.10.2016.