Ухвала суду № 62194805, 24.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 жовтня 2016 року Справа № 910/28686/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Контракт"на рішення та на постановугосподарського суду міста Києва від 02.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№ 910/28686/15Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Банку "Контракт"доТовариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз"треті особи, які не на стороні позивача прозаявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2.Національний банк України застосування наслідків нікчемності правочину та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Так, постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Пунктом 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Всупереч вищезазначеному, в доданому до касаційної скарги платіжного доручення № 747 (#1403225701) від 22.09.2016 в графі "Призначення платежу" зазначено "*;101;19361746; 22030104 Судовий збір, за подання касаційної скарги на постанову (ухвалу) Київського госп.суду від ПАТ Банк "Контракт", Вищий госп. суд України", а відтак не може бути визнано судом належним доказом сплати судового збору за оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 910/28686/15, оскільки не зазначено дату оскаржуваного документа у Вищому господарському суді України та в якій саме справі.

Враховуючи те, що до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому порядку, це є підставою для повернення скарги на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 86, п. 4 ст.1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банку "Контракт" на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 910/28686/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Л.А. Гольцова

Судді Л.Б. Іванова

Т.П. Козир