Ухвала суду № 62194530, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/12377/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Єрьоміна А .В., Кравцова О. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства фірми "Юнікс Трейд Ко" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Приватне підприємство фірма "Юнікс Трейд Ко" (далі - ППФ "Юнікс Трейд Ко") звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000030/2 від 02 липня 2015 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00053.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, Миколаївською митницею ДФС відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00053.

Застосувавши інший метод визначення митної вартості товарів ніж заявлений ППФ "Юнікс Трейд Ко", відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000030/2 від 02 липня 2015 року.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення орган доходів і зборів вважає те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути прийнятий у зв'язку із наданням декларантом або уповноваженою ним особою документів, які містять неповні відомості, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Вважаючи, що такі дії та рішення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товарів та застосування методів визначення митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови контролюючого органу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000030/2 від 02 липня 2015 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00053.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 182,70 гривень.

У своїй касаційній скарзі орган доходів і зборів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2012 року між позивачем та компанією Ferdinand Bilstein GmbH+Co. KG (Німеччина) укладено зовнішньоекономічний контракт № 3/12 щодо поставки автозапчастин, автомобільних мастил, автохімії, тощо, у відповідності до якого позивач придбаває товар за кількістю, асортиментом, вартістю та умовами поставки відповідно до виставлених продавцем рахунків, які становлять його невід'ємну частину.

Додатковою угодою № 3 від 06 січня 2014 року до договору поставки № 3/12 від 01 березня 2012 року завантаження товару на транспортний засіб покупця продавець здійснює власними силами та своїм коштом.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту згідно з інвойсом № 10589351 від 15 червня 2015 року до контракту № № 3/12 від 01 березня 2012 року на адресу позивача надійшов товар у вигляді сорока видів автомобільних запчастин.

З метою здійснення митного оформлення товару ввезеного на територію України, 01 липня 2015 року ППФ "Юнікс Трейд Ко" подано вантажну митну декларацію № 504070000/2015/003084, в якій митна вартість задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору на загальну суму 26666,85 доларів США, що виходячи з офіційного курсу НБУ, який станом на момент подання декларації становив 23,50 грн. за 1 долар США, в національній валюті склала - 626744,0410 гривень.

На підтвердження вартості товару декларантом подано зовнішньоекономічний контракт № 3/12 від 01 березня 2012 року, лист про сертифікацію продукції № 1.20-11/418 від 28 квітня 2015 року, картку обліку ППФ "Юнікс Трейд Ко" № 504/2012/0000055, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 0011691 від 26 червня 2015 року, інвойс № 10589351 від 15 червня 2015 року, довідку про транспортні витрати ТОВ "Текіс плюс" вих. № 53 від 26 червня 2015 року, митну декларацію країни відправлення MRN 15DE810119717588E6 від 18 червня 2015 року, договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 29/12/2014 від 29 грудня 2014 року, лист ППФ "Юнікс Трейд Ко" № 340 від 25 червня 2015 року.

Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у вищезазначеній декларації, контролюючим органом запропоновано додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000030/2 від 02 липня 2015 року, відповідно до якого митну вартість одного із сорока видів автомобільних запчастин визначено за резервним методом.

Таким чином, прийняття Миколаївською митницею ДФС оскаржуваного рішення слугувало збільшенням митних платежів, внаслідок чого митну вартість товару, а саме "комплект гальмівних колодок з 4 шт. дискових гальм легкового автомобіля, артикули, що вказані в інвойсі. Розфасовано для оптової та роздрібної торгівлі. Країна виробництва - CN (Китай). Торговельна марка - BLUE PRINT. Фірма виробник - AUTOMOTIVE DISTRIBUTORS LIMITED. Країна виробництва - CN (Китай)", скориговано з 10054,57 доларів США до 10645,52 доларів США.

Зі змісту оскаржуваного рішення контролюючого органу вбачається, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) у зв'язку з відсутністю інформації щодо транспортних витрат, а також відсутність документів, які містять відомості про страхування товару продавцем та експедитором, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00053.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що органом доходів і зборів необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки подані ППФ "Юнікс Трейд Ко" документи підтверджують числові значення складових митної вартості комплектів гальмівних колодок.

Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Згідно із статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур"" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналізуючи вищезазначені положення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що орган доходів і зборів має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З матеріалів справи вбачається, що вартість задекларованого товару підтверджується рахунком-фактурою № 10589351 від 15 червня 2015 року, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0011691 від 26 червня 2015 року, митною декларацією країни відправлення MRN 15DE810119717588E6 від 18 червня 2015 року, довідкою про транспортні витрати ТОВ "Текіс плюс" вих. № 53 від 26 червня 2015 року.

Відповідно до поданої ППФ "Юнікс Трейд Ко" декларації поставка товару ввезеного на митну територію України здійснювалася на умовах FCA DE HELMSTEDT згідно з Incoterms 2010, що відповідає укладеному зовнішньоекономічному контракту № 3/12 від 01 березня 2012 року.

Слід зауважити, що надані декларантом документи для митного оформлення товару не містять розбіжностей, та мають всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (ціну, яка була фактично сплачена декларантом за товар, кількість, ціна за одиницю товару, найменування товару, вагу тощо).

Разом з цим, на вимогу контролюючого органу позивачем з метою підтвердження митної вартості додатково надано прайс-листи Ferdinand Bilstein GmbH+Co. KG від 01 січня 2015 року, митну декларацію 504070000/2013/002879 від 23 квітня 2013 року (товар 38), митну декларацію 504070000/2013/002149 від 02 квітня 2013 року (товар 41), митну декларацію 504070000/2013/001005 від 26 лютого 2013 року (товар 42), за якими визначено митну вартість таких же товарів та погоджено органом доходів і зборів.

З оскаржуваного рішення вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про те, що використані декларантом відомості не є достатньо підтвердженими документально, зокрема відсутня інформація щодо транспортних витрат в частині, пов'язаних з подачею транспортного засобу до місця навантаження та відсутні документи, що містять інформацію про страхування товару продавцем та експедитором.

Так, зазначаючи про відсутність інформації щодо вартості транспортних витрат при подачі транспортного засобу до місця завантаження як складової митної вартості товару та неправильність проведеного розрахунку, контролюючий орган посилався на статтю 58 Митного кодексу України та Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень на (робіт, послуг) транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05 лютого 2001 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант надає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Однак, слід зазначити, що додатковою угодою № 3 від 06 січня 2014 року до договору поставки № 3/12 від 01 березня 2012 року передбачено, що завантаження товару на транспортний засіб покупця продавець здійснює власними силами та своїм коштом.

За такого правового врегулювання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що надані декларантом документи ідентифікують оцінюваний товар, є достатніми для дійсного розрахунку витрат та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню і підтверджують ціну товарів за ціною договору у відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді А. В. Єрьомін

О. В. Кравцов