Ухвала суду № 62194497, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/12532/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участю представника позивача: Яненка О.Ю.,

представників третьої особи: Козирицького А.С., Алюніної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина Тарашевських» до державного реєстратора Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Сагайдак Ірини Володимирівни, державного реєстратора Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Підгородецької Надії Володимирівни, державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни, за участі третьої особи - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Родина Тарашевських» (діла - ТОВ «Родина Тарашевських») звернулося до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Сагайдак Ірини Володимирівни (далі - державний реєстратор), державного реєстратора Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Підгородецької Надії Володимирівни (далі - державний реєстратор), державного реєстратора департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни (далі - державний реєстратор), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що державна реєстрація права власності за ПАТ «ВТБ Банк» нерухомого майна за адресою м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, вул. Подільська, 38а та вул.15 Квітня, 6 проведена відповідачем без дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17 жовтня 2013 року, в зв'язку з чим просив визнати дії державних реєстраторів протиправними та скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень: № 24996022 від 2 жовтня 2015 року, № 24915166 від 30 вересня 2015 року, № 24911081 від 30 вересня 2015 року, № 24996313 від 2 жовтня 2015 року, № 24996184 від 2 жовтня 2015 року, № 24958699 від 1 жовтня 2015 року, № 24914472 від 30 вересня 2015 року.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 5 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року позов задовольнив.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996022 від 02 жовтня 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24915166 від 30 вересня 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24911081 від 30 вересня 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996312 від 02 жовтня 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24996184 від 02 жовтня 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24958699 від 01 жовтня 2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24914472 від 30 вересня 2015 року.

У своїй касаційній скарзі представник третьої особи ПАТ «ВТБ Банк» посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Диво» укладено кредитні договори від 29 грудня 2010 року № 16/10-К та від 20 червня 2011 року № 23/11-К.

З метою виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами були укладені іпотечні договори між ТОВ «Родина Тарашевських» та ПАТ «ВТБ Банк».

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору від 29 грудня 2010 року та пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору № 307 від 20 червня 2011 року ТОВ «РодинаТарашевських» (іпотекодавець) передало в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- складське приміщення по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі, зазначене в плані під літ. «Е», загальною площею 635,3 кв. м.;

- адміністративно-складське приміщення по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі, зазначене в плані під літ. «А» та приміщення по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі, зазначене в плані під літ. «Б», «В-1», «Д-1», гараж, зазначений в плані під літ. «Ж», загальною площею 5502,2 кв. м.;

- склад загальною площею 345,4 кв. м., металевий склад загальною площею 359,2 кв. м. по вулиці Подільська, 38 а в м. Тернополі.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору від 29 грудня 2010 року, та пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору № 3003 від 20 червня 2011 року ТОВ «Родина Тарашевських» передало банку в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 1874,3 кв. м.;

- нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 376,8 кв. м., зазначене в плані під літ. «А»;

- нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 541,5 кв. м.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору від 29 грудня 2010 року та пунктів 1.1., 2.1. Іпотечного договору № 3005 від 20 червня 2011 року ТОВ «Родина Тарашевських» передало в іпотеку нерухоме майно, а саме приміщення корпусу № 41, зазначений в плані під літ. «А», що знаходиться по вулиці 15 Квітня, 6 в м. Тернополі, загальною площею 2349,1 кв. м.

Згідно п. 6. Іпотечних договорів звернення стягнення на заставлене за цим Договором майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: за рішенням суду; за виконавчим написом нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання за домовленістю сторін на підставі цього договору згідно з договором про задоволення вимог, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у формах, порядку та на умовах, викладених в п.п. 6.2.3.1 та 6.2.3.2 цього пункту Договору у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.п 6.2.3.1 передача права власності здійснюється на таких умовах.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є застереженням викладене у п.п. 6.2.3 договору, яке є договором про задоволення позовних вимог іпотекодержателя і яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження та докази письмового повідомлення іпотекодавцю є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

В порушення умов кредитних договорів ТОВ «Диво» не було погашено по сплаті суми кредиту та не сплачено відсотки за користування грошовими коштами.

В зв'язку з чим, 30 вересня 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України із заявами про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (щодо права власності) на об'єкт нерухомого майна, визначеного в Іпотечних договорах та надало заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, кредитний договір, договір іпотеки від 29 грудня 2010 року, лист-вимогу від 02 березня 2012 року № 285/1700-2 до TOB «Диво» та повідомлення про вручення поштового відправлення цього листа, лист-вимогу від 02 березня 2012 року № 291/1700-2 до TOB «Родина Тарашевських» та повідомлення про вручення поштового відправлення цього листа, розрахунок, звіт про оцінку майна.

За результатом розгляду вищезазначених заяв та доданих до неї документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко А.Л. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 30 вересня 2015 року № 24911081 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, складське приміщення під літ. «Е» по вулиці Подільська, 38а в м. Тернополі загальною площею 635,3 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта 334142961101);

від 30 вересня 2015 року № 24915166 щодо об'єкта нерухомого майна: будівлі, загальною площею 704,6 кв. м., складові частини об'єкта нерухомого майна: приміщення, капітально-збудоване складське приміщення, загальною площею 345,4 кв.м.; будівля, металевий склад, загальною площею 359,2 кв.м. по вулиці Подільська, 38а в м. Тернополі (реєстраційний номер об'єкта 334069361101);

від 30 вересня 2015 року № 24914472 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлові приміщення по вулиці Подільська, 38а в м. Тернополі загальною площею 5502,2 кв.м., складові частини об'єкта: приміщення, адміністративно - складський корпус під літ. «А», площею 4005,1 кв.м.; приміщення, магазин під літ. «Б», площею 129 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. «В-1», площею 867,5 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. «Д-1», площею 355,9 кв.м.; приміщення, склад металевий під літ. « 3-1», площею 252,2 кв.м.; гараж під літ. «Ж», площею 144,7 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 335537461101);

від 01 жовтня 2015 року № 24958699 щодо об'єкта нерухомого майна: будівля, корпус № 41 під літ. «А» по вулиці 15 Квітня, 6 в м. Тернополі загальною площею 2349,1 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 334891761101);

від 2 жовтня 2015 року № 24996184 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення, під літ. «А» за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45, загальною площею 376,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 334549861101);

від 2 жовтня 2015 року № 24996312 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45 загальною площею 1874,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 334466761101);

від 2 жовтня 2015 року № 24996022 щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 45 загальною площею 541,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта 333787061101).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того що, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень об'єктів нерухомого майна було прийняте відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 від 17 жовтня 2013 року.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними та такими що зроблені на підставі неповного з'ясування обставин справи.

Так, положеннями статей 546, 573, 575 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 18 Закону України «Про іпотеку» врегульовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Різновидом застави є іпотека, яка виникає на підставі нотаріально посвідченого договору.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Підстави для державної реєстрації прав визначені у статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема у пункті 1 частини першої вказано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняті державним реєстратором при наявності ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 2 жовтня 2015 року про накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки в межах кримінального провадження, при цьому судом не була врахована та обставина, що за ПАТ «ВТБ Банк» право власності було зареєстровано на 3 (три) об'єкти нерухомого майна 2 жовтня 2015 року, реєстрація права власності на інші об'єкти нерухомого майна відбулась 30 вересня 2015 року та 1 жовтня 2015 року, чи існували обмеження (арешт або будь-які інші обтяження) на момент вчинення реєстрації дії щодо реєстрації права власності станом саме на ці дати судами не перевірялись.

Безпідставним є також посилання суду першої інстанції, що державним реєстратором не було встановлено безспірності суми заборгованості, оскільки державний реєстратор законодавством не вповноважений встановлювати безспірність суми заборгованості перед іпотекодержателем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки набуває лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів, які, в свою чергу, необхідно перевірити не тільки на наявність, а й на зміст та повноту поданих документів, зокрема, наявність застереження, про яке домовились сторони договору.

З наявних у матеріалах справи листів-вимог (а.с.143-144,146-147) вбачається, що банком адресовано ТОВ «Родина Тарашевських» та ТОВ «Диво» іпотечне повідомлення з вказівкою на загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань за кредитним договором № 23/11-К, в матеріалах справи також наявне повідомлення про вручення поштового відправлення цього листа, однак суд першої інстанції належної оцінки цим обставинам не дав, також не були належним чином досліджені обставини того чи направлялось іпотечне повідомлення за іншим кредитним договором, не перевірено надходження іпотечного повідомлення до позивача як іпотекодавця від іпотекодержателя.

Слід зауважити, що в матеріалах справи таке повідомлення відсутнє.

Крім того, як вбачається із позовної заяви позивач ставив вимогу щодо визнання дій державних реєстраторів неправомірними і як наслідок скасування прийнятих ними рішень, однак приймаючи рішення щодо скасування оскаржуваних рішень вимоги щодо не правомірності дій відповідачів судами не вирішено.

Статтею 159 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права щодо неповного з'ясування усіх обставин справи, призвели до неправильного її вирішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, винесені судові рішення підлягають скасуванню, а сама справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід витребувати від сторін усі документи, необхідні для з'ясування дійсних обставин справи, перевірити обґрунтованість заявлених у матеріалах справи зауважень скаржника та з урахуванням цього прийняти рішення щодо законності дій відповідачів.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

О.В. Кравцов