Ухвала суду № 62194480, 21.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 жовтня 2016 року м. Київ К/800/27809/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Державної екологічної інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Сумській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - ДЕІ у Сумській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати накази ДЕІ у Сумській області від 29 лютого 2016 року № 41-о про звільнення його з посади та від 25 березня 2016 року № 67-о про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1; поновити його на посаді головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області; стягнути з відповідача різницю між середнім заробітком за час вимушеного прогулу та допомогою по безробіттю, виплаченою Глухівським міськрайонним центром зайнятості.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, позов ОСОБА_1 було задоволено: скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Сумській області №41-0 від 29 лютого 2016 року "Про звільнення з посади", №67-о від 25 березня 2016 року "Про внесення змін до наказу про звільнення з посади ОСОБА_1 від 29 лютого 2015 року №41-о"; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області; стягнуто з Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2515,34 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області при скороченні штату, як такого, що не має переважного права перед іншими працівниками, не довів факту дотримання ним вимог ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України під час звільнення позивача с посади.

У касаційній скарзі скаржник не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та прийняти в справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та враховано результати роботи кадрової комісії по розгляду кандидатур по скороченню штатної чисельності.

Вважає, що судами не було надано правової оцінки тій обставині, що рішення про скорочення посади позивача було прийнято комісійно (колегіально) з врахуванням вимог ст. 42 Кодексу законів про працю України в частині переваг у залишенні на посаді про скорочення штатної чисельності працівників.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та не враховано результати роботи кадрової комісії по розгляду кандидатур по скороченню штатної чисельності у складі Інспекції та не було належним чином надано правової оцінки тієї обставини, що рішення про скорочення посади позивача було прийнято комісійно (колегіально) з врахуванням вимог ст.42 КЗпП в частині переваг у залишенні на посадах при скороченні штатної чисельності працівників ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Сумській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Суддя М.М. Заїка

Вищого адміністративного

суду України