Ухвала суду № 62194398, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Київ К/800/8012/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Апеляційного суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року,

встановив:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суд з позовом до Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Апеляційного суду Миколаївської області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо виконання пункту 2 частини 13 Розділу XIII (Перехідні положення) Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-УІІ, в частині вирішення питання про збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів, у розмірі не меншому за передбачені статтею 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-УІ в редакції чинній з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року; визнання неправомірними дій Апеляційного суду Миколаївської області щодо нарахування в період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року позивачу заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу 1218 грн.; зобов'язання Апеляційного суду Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати позивача відповідно до "Про судоустрій і статус суддів" статті 144 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-УІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин), тобто за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, з урахуванням підвищення посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплаті праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року № 268 (далі - постанова від 09 березня 2006 року № 268), щомісячної премії, а всього, з урахуванням фактично отриманих сум (без урахування відрахування податків та зборів), у розмірі 61719,07 грн, шляхом списання державних коштів з єдиного казначейського рахунку; зобов'язання Міністерства фінансів України та ДСА України профінансувати та виділити Апеляційному суду Миколаївської області кошти для проведення перерахунку заробітної плати позивача шляхом нарахування з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року заробітної плати з урахуванням вищевказаних складових.

Позов обґрунтовано тим, що новою редакцією Закону України "Про прокуратуру" внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-УІ, які набрали чинності 26 жовтня 2014 року, згідно з якими посадовий оклад працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, а посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року позов задоволено частково: зобов`язано Апеляційний суд Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати позивача відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

У запереченні на касаційну скаргу Апеляційний суд Миколаївської області зазначив про необґрунтованість її доводів, просить залишити судове рішення апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працює в Апеляційному суді Миколаївської області на посаді помічника заступника голови Апеляційного суду Миколаївської області та має 8 ранг державного службовця, який віднесено до 4-ї категорії посад державних службовців.

У період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснюється з урахуванням розміру посадового окладу 1218 грн, доплати за ранг 90 грн, надбавки за вислугу років 261,60 грн, щомісячної премії (у певному відсотку від розміру посадового окладу), щомісячної надбавки згідно з постановою від 09 березня 2006 року № 268 (у певному відсотку від розміру посадового окладу, рангу та вислугу років), індексації доходів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок щодо внесення на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо практичної реалізації нової редакції закону, тобто реалізація визначених змін в частині зміни складової частини (окладу) розміру заробітної плати працівника апарату суду відповідної категорії можлива лише за умови розроблення Кабінетом Міністрів України необхідних актів та подання таких на розгляд Верховної Ради України, проте Кабінетом Міністрів України не внесено відповідних пропозицій, спрямованих на збільшення видатків, та не змінено постанову від 09 березня 2006 року №268, а тому іншими органами державної влади, зокрема Мінфіном, ДСА та відповідним судовим органом - виплачено позивачу заробітну плату, у розмірі який визначено чинними нормативно-правовими актами.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), яким внесено зміни до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VІ), зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VІІІ) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК) (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою від 09 березня 2006 року № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 БК, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 БК, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 09 березня 2006 року № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, управління Державної судової адміністрації як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року (справа № 21-1726а16), від 13 липня 2016 року (справи №№ 818/3372/15 та 820/4653/15 відповідно).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що нарахування та виплату заробітної плати позивачу, виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн, здійснено відповідачем відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону № 80-VІІІ, Закону № 3723-XII та постанови від 09 березня 2006 року № 268, тому відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Загородній А.Ф. Заїка М.М.