Ухвала суду № 62194317, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 жовтня 2016 року м. Київ К/800/27674/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – ФСС) на судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» до ФСС про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

18 жовтня 2016 року представник ФСС звернувся з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, якими позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ФСС від 15 жовтня 2015 року №65.

Ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову в позові. Вказується на те, що працівники підприємства працювали неповний робочий день, отже оплата листків непрацездатності повинна бути оплачена залежно від відпрацьованого часу.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані.

Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Спір виник щодо оплати Фондом допомоги по вагітності і пологах деяких працівників підприємства. Оскільки ці працівники працювали неповний робочий день, то ФСС нарахував зайво витрачені кошти Фонду, оскільки відпустки оплачувались роботодавцем у повному обсязі.

Відповідно до статті 26 Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно із пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням <...> (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №439) (далі - Порядок №1266) середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Пунктом 28 Порядку №1266 визначено: якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

В свою чергу пунктом 5 Порядку №1266 передбачено, що у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 28 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) або її частини (у разі коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня) на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко