Постанова № 62194162, 19.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5843/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретаря судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Кинали Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

11.04.2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 3829-17, яким ФО ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, виходячи з положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідний контролюючий орган наділений правом на формування транспортного податку лише починаючи з 2016 року. Крім того, на думку позивача, дія закону в частині нарахування транспортного податку розповсюджується на власників транспортних засобів, які підпадають під вимоги п.п.267.2.1.п.267.2 ст.267 ПК України та придбані після 01.01.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 р. у цій справі позов задоволено частково: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 3829-17 прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням в частині відмови позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 р. у частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення як такої, що не підлягає задоволенню та постановити іншу, в якій позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків щодо застосування пп.60.1.1 ст. 60 ПК України та п. 57.3 ст. 57 ПК України, оскільки зазначені норми закону стосуються відкликання податкової вимоги, а не повідомлення-рішення.

В судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки LEXUS RX 350, державний номерний знак НОМЕР_2, об'єм двигуна 3456 куб. см., первинна державна реєстрація 24.11.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 №3829-17, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25 000,00 грн.

Не погодившись з повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду для його оскарження.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Отже, з 01.01.2015, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Однак, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.

Так, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить транспортний податок (статті 267).

Статтею 12 ПК України передбачені повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.

Згідно положень названої статті встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4).

Згідно пункту 12.5 офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як було зазначено, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а транспортний податок встановлено в місті Києві 28.01.2015 Положенням про транспортний податок, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629", у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічну правову позицію висловлено й Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.01 2016 року у справі № К/800/46951/15.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Враховуючи вищезазначене та висновки Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 3829-17.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що сплата боргу по спірному податковому повідомленню-рішенню не дає підстав для скасування такого рішення, хоча й визнано протиправним з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 25 000 грн. грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб, відповідно до податкового повідомлення рішення від 19.06.2015 №3829-17, що підтверджується квитанцією від 18.08.2015 №0.0423664199.1 (а.с.12).

Проте, зазначене не дає підстав вважати оскаржуване податкове повідомлення-рішення відкликаним та таким, що не порушує права та свободи позивача.

В силу вимог пп. 60.1.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, зокрема, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Однак, підпункт 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначає коло осіб, які є платниками транспортного податку, а саме: фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

В свою чергу, ПК України не відносить транспортний податок до загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК України). При цьому, п. 9.4. ст. 9 ПК України забороняє установлювати загальнодержавні податки та збори, не передбачені цим Кодексом.

Отже, з урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що до даних правовідносин судом першої інстанції помилково застосовано положення пп. 60.1.1. ст. 60 ПК України, оскільки дане податкове повідомлення-рішення стосується сплати транспортного податку, що регулюється ст. 267 ПК України.

Водночас, колегія суддів вважає, що для повного захисту та відновлення прав та свобод позивача протиправне повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 3829-17 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Водночас, в силу положень ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача суд присуджує судові витрати у розмірі 1157 грн. 52 коп. (одна тисяча сто п'ятдесят сім грн. 52 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39469994).

Повний текст постанови виготовлено 24.10.2016 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 р., задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 3829-17 від 19.06.2015 р.

Присудити на користь ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1157 грн. 52 коп. (одна тисяча сто п'ятдесят сім грн. 52 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39469994).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.