Ухвала суду № 62194112, 20.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 729/814/16 Головуючий у 1-й інстанції: Киреєв О.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області щодо відмови у перерахунку та виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, в розмірі 90% заробітної плати працюючого на даний час на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру, на підставі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області № 03-36/981 від 23 червня 2016 року;

- зобов'язати УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області здійснити перерахунок його довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області № 03-36/981 від 23 червня 2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 1 вересня 2015 року та з перерахунком станом на 1 травня 2016 року і з урахуванням суми, яка була виплачена;

- зобов'язати УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області при подальшій зміні суддівської винагороди та подачі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області проводити перерахунки та виплату його довічного грошового утримання, як судді у відставці;

- стягнути з УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, в розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на даний час на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, на підставі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області № 03-36/981 від 23 червня 2016 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області здійснити перерахунок ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, довічного грошового утримання, як судді у відставці, на підставі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області № 03-36/981 від 23 червня 2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 30 грудня 2015 року із урахуванням суми, яка була виплачена. Присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач працював на посаді судді Бобровицького районного суду Чернігівської області та має стаж роботи на посаді судді 34 роки 8 місяців 12 днів.

Постановою Верховної Ради України № 2764-У1 від 2 грудня 2010 року ОСОБА_2 звільнений з посади судді Бобровицького районного суду Чернігівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Позивач перебуває на обліку в УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області та отримує щомісячне грошове утримання у розмірі 90% від заробітної плати судді.

30 червня 2016 року позивач звернувся до УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав довідку про заробітну плату судді, який працює на відповідній посаді, необхідну для проведення перерахунку, що підтверджується відомостями, зазначеними у листі УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області № 2456/04 від 7 липня 2016 року.

Листом від № 2456/04 від 7 липня 2016 року УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області позивачу повідомлено про відмову у проведенні перерахунку пенсії, мотивуючи це тим, що з 1 червня 2015 року пенсії/щомісячне довічне грошове утримання у порядку та на умовах визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не призначаються. Раніше призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не перераховуються, а продовжують виплачуватися в раніше установленому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у зв'язку зі збільшенням щомісячного довічного грошового утримання судді, працюючого на аналогічній посаді.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (чинного на час призначення утримання) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В подальшому правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07 2010 року.

Аналогічні положення містилися у статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно ч. 4 ст. 138 цього Закону у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання суддів у відставці безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати працюючих суддів відповідних судів.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р. №192-VІІІ Закон України «Про судоустрій і статус суддів викладено у новій редакції, у зв'язку з чим питання призначення і виплати пенсії або щомісячного довічного грошового утримання стала регулювати стаття 141 (а не 138) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ у разі неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Таким чином, змінами, внесеними до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Законом №213-VІІІ, встановлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці порівняно з тим, яке було запроваджено законодавством до внесення таких змін та існувало на час набуття позивачем права на відставку - 80 відсотків від розміру суддівської винагороди працюючого судді, зі збільшенням на 2% за кожний рік роботи та не більше 90% суддівської винагороди працюючого судді, а приписами п. 5 Прикінцевих положень Закону України №213-VІІІ від 02.03.15 р. фактично скасовано конституційно закріплений інститут відставки судді.

Проте, відповідно до ст. 126 Конституції України до основоположних принципів здійснення правосуддя в Україні віднесено принципи незалежності та недоторканності суддів.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні по справі про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 р. №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема, від 24.06.1999 р. №6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 р. №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 р. №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошував, що частина 3 статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зокрема зменшення розміру довічного щомісячного грошового утримання суддів, що пов'язано із особливістю правового статусу суддів, як конституційних гарантій їх незалежності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що новий розмір 60-відсотковий щомісячного грошового утримання судді у відставці від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та обмеження розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, що були встановлені Законом №213-VІІІ, не можуть застосовуватись до щомісячних грошових утримань суддів у відставці, призначених до набрання чинності Законом №213-VІІІ.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивач, маючи право на відставку станом на законодавче визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та збільшення цього утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 %, і це право не може бути звужене або скасоване при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №4-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII; пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, у п. 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що при зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також при виключенні положення, згідно з яким за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки від розміру його заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відбулося зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці і як наслідок - гарантій незалежності такого судді, що може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом. Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів.

Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (пункти 5, 7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону N2453.

Таким чином, положення частини третьої статті 141 Закону N 2453 у редакції Закону N 213 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності судді, а тому суперечить частині першій статті 55, частині першій статті 126 Основного Закону України.

Здійснюючи аналіз положень першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону N 2453 в редакціях Закону N 213, Закону N 911 на предмет їх відповідності Основному Закону України, Конституційний Суд України виходив з того, що він уже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.

Крім того, Конституційний Суд України в п.6 мотивувальної частини вищезазначеного рішення констатував, що передбачене у пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону N 213 скасування щомісячного довічного грошового утримання нівелює сутнісний зміст права судді на відставку та суперечить пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Отже, відмова відповідача в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 90% суми заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді є протиправною.

Доводи апелянта про те, що з 01.06.2015 р. на підставі пункту 5 розділу ІІІ Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не призначається, а призначене не перераховується, колегія суддів вважає не обґрунтованими, безпідставним і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, по-перше, вказане законодавча норма не стосується раніше призначених соціальних виплат, а по-друге, відповідно до п. 4 Рішення КСУ від 08.06.2016 р № 4-рп/2016 вона у вказаній частині взагалі визнана неконституційною і такою, що не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 606,32 (1378 * 0,4 * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2016 року - без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 606 грн. (шістсот шість) 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.10.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.