Ухвала суду № 62193989, 25.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2016 року

справа № П/811/3467/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №811/3467/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УкрПродДонСервіс” до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

09 грудня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю “УкрПродДонСервіс” звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 30.09.2015 року №0000352201 та №0000362201.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки податкової перевірки є хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв’язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав. Позивач наголошує на тому, що правомірність формування податкової звітності за наслідками господарських відносин у перевіряємий період підтверджується складеними належним чином документами первинного бухгалтерського обліку, а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами передачі виконаних робіт. Також, позивач зазначає, що ним належним чином доведено факт понесення витрат та зміни в складі майна, натомість відповідачем не доведено умислу ТОВ “УкрПродДонСервіс” на укладення нікчемних правочинів.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року адміністративний позов ТОВ “УкрПродДонСервіс” задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення – рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 30 вересня 2015 року, яким збільшено суму грошових зобов’язань з податку на додану вартість на 210814 грн. та накладено штрафну фінансову санкцію 105407 грн., в частині визнання грошового зобов’язання – 129064 грн та застосованої штрафної санкції – 84969.50 грн.; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення – рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 30 вересня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 189733 грн. та накладено штрафну санкцію – 94867 грн., в частині визначення грошового зобов’язання на суму 116156 грн. та застосування штрафної санкції – 76473.25 грн.. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між позивачем та ТОВ «Центр-ТК» було укладено договір поставки, який не є підтверджений первинними документами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, на підтвердження факту поставки товару та здійснення витрат на його транспортування позивачем до перевірки не було надано ТТН. Водночас, до Кіровоградської ОДПІ надійшли матеріали акту щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «Центр-ТК» , згідно якого останній має стан 9 – відсутність за місцем знаходження, у товариства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, та можливості для здійснення будь-якого виду господарської діяльності. Відтак, на думку заявника, між позивачем та ТОВ «Центр-ТК» було укладено договір поставки без реальних наслідків ним обумовлених, лише формування штучного податкового кредиту.

Від позивача на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 08.09.2015 року по 14.09.2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “УкрПродДонСервіс” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Агматіс Трейд” за період з 01.02.2014 року, з ТОВ “Бьюті Профі” за період з 28.02.2014 року по 31.03.2014 року, з ТОВ “Промі Лайт” за період з 01.03.2014 року по 31.05.3014 року, з ТОВ “Центр-ТК” з період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт № 79/11-23-22-01/37383711 від 21.09.2015 року.

Перевіркою встановлено наступне:

1 Відомості, викладені у поданих до Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області податкових деклараціях за квітень, травень 2014 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ “Промі Лайт” та ТОВ “Центр-ТК” за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року не відповідають дійсності;

2 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 210814 грн., в тому числі:

- за квітень 2014 року на суму 78178 грн.;

- за травень 2014 року на суму 132636 грн.;

3 п. 138.2, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 189733 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ “Промі Лайт” та ТОВ “Центр-ТК”.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

№0000362201 від 30.09.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість всього на суму 316221 грн., в тому числі за основним платежем на суму 210814 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 105407 грн..

№0000352201 від 30.09.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток всього на суму 284600 грн., в тому числі за основним платежем на суму 189733 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 94867 грн..

Не погодившись з вказаними податковими повідомлення – рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до перевірки документи, на підставі яких сформовано податкові зобов’язання за рахунок коштів сплачених за придбання послуг у перевіряємий період не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в своїй сукупності не вказують на реальний характер здійснення господарських операцій та не розкривають сам зміст та індивідуальну специфіку операцій з експедирування товару, зокрема, за відсутності ТТН. Водночас первинні документи складені за наслідками господарських операцій з поставки товарів свідчать про реальний характер здійснення господарських операцій та є достатніми для визнання задекларованих позивачем за їх наслідками податкових зобов’язань.

Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та вважає їх необґрунтованими, в своїй апеляційній скарзі наголошує на тому, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Центр-ТК» направлені лише на мінімізацію податкових платежів.

Постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «УкрПродДонСервіс» - залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд вважає за необхідне розглянути справу в межах доводів апеляційної скарги.

Вирішуючи спір між сторонами суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв’язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв’язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 13 травня 2014 року між ТОВ «УкрПродДонСервіс» (покупець) та ТОВ «Центр-ТК» (постачальник) укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити та передати покупцю продукти харчування (продукція), а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті за цінами, викладеними у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору.

На підтвердження факту поставки продукції на адресу позивача, ТОВ «УкрПродДонСервіс» надано видаткові накладні, та податкові накладні, виписані ТОВ «Центр-ТК» на користь позивача. (т. 1 а.с. 177-228)

Оплата товару на суму 550335.13 грн. була здійснена ТОВ «УкрПродДонСервіс» на користь ТОВ «Центр-ТК» в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявних в матеріалах справи. (т. 1 а.с.229-230)

01 жовтня 2014 року між ТОВ «Центр-ТК» (Цедент) та ТОВ «Альянсінвесті» (Цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого Цедент передає Цесарію своє право вимоги по договору поставки харчових продуктів від 13 травня 2014 року, який було укладено між позивачем та ТОВ «Центр-ТК». (т.1 а.с. 231-232)

Відповідно до листа директора ТОВ «Альянсінвесті» позивача повідомлено, що у зв’язку з відступленням права вимоги по договору поставки продукції від 13 травня 2014 року ТОв «УкрПродДонСервіс» зобов’язаний перерахувати кошти у розмірі 224051.48 на рахунок ТОВ «Алянсінвесті». В свою чергу, згідно довідки від 25.03.2016 року між позивачем та ТОВ «Альянсінвесті» - відсутня заборгованість.

Рух коштів на рахунках, а також зміни в складі майна позивача у зв’язку з провадженням господарської діяльності підтверджується оборотно-сальдової відомості по рахунку№281, за періоди березень – травень 2014 року.

Придбану у ТОВ «Центр-ТК» продукцію позивачем було реалізовано на користь інших контрагентів, на підтвердження чого надано до суду копії відповідних господарських договорів.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем аналізованих сум податку на додану вартість у податковій звітності за перевіряємий період.

Проте, як вбачається з акту перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за рахунок правовідносин з ТОВ «Центр-ТК» з огляду на акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 03.07.2014 року №346/10-04-22-10/36577386 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр-ТК» щодо підтвердження господарських правовідносин з постачальниками та покупцями за період травень 2014 року, в якому зазначено: «.. ТОВ «Центр-ТК за адресою реєстрації, а саме: м. Бориспіль, вул. Пархоменка 2 – не знаходиться, Стан платника – « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження. Інформація щодо приміщень, які використовував ТОВ «Центр-ТК» у своїй діяльності, станом на час перевірки – відсутня, відповідно до податкової звітності підприємства не встановлено об’єкт оподаткування збору на забруднення навколишнього природного середовища, на підставі чого зроблено висновок, що на ТОВ «Центр-ТК» відсутні будь-які транспортні засоби. На ТОВ «Центр-ТК» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.»

На підставі чого, податківцями зроблено висновок, що відсутні справжні джерела первинного походження продуктів харчування, відтак не існувало дійсної можливості набуття їх у власність, а тому відсутній факт володіння відповідними активами та розпорядження ними у даних господарських відносинах ТОВ «Центр-ТК» - ТОВ «УкрПродДонСервіс».

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

В свою чергу, невідповідність окремих документів складених відносно товару постачальником по ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту оскільки Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов’язань.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), а саме: «… коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Крім того, у відповідності до правових висновків Верховного суду України, викладених в Постанові від 22.09.2015 року, «Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства у зв’язку з його господарською діяльністю».

Так, згідно акту перевірки встановлено, що позивачем було сплачено грошові кошти за господарськими зобов’язаннями перед ТОВ «Центр-ТК», понесені витрати у зв’язку з провадження господарської діяльності підтверджуються й оборотно-сальдовими виписками по рахунку позивача.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставними є доводи відповідача з приводу не підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Центр-ТК» з огляду лише на відсутність ТТН, оскільки відсутність або певна невідповідність товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов’язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, відсутність ТТН не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі – продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем належним чином та в повному обсязі підтверджено правомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та сформовано податок на прибуток за наслідками господарських операцій з придбання харчової продукції у ТОВ «Центр-ТК» в перевіряємий період.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення в цій частині позовних вимог, у зв’язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №811/3467/15 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова