Ухвала суду № 62193975, 25.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2016 рокусправа № 808/1918/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі №808/1918/16 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області про скасування припису, -

в с т а н о в и в :

16 червня 2016 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: скасувати припис головного державного інспектора з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ващиліної І.В. від 07.06.2016 року №08-05-089/0371-0214, складений за результатами проведення позапланової перевірки дотримання територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області вимог законодавства України про працю.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуваним приписом зобов'язано позивача усунути порушення трудового законодавства в частині невчасного надання ОСОБА_2 трудової книжки після її звільнення, зобов'язано утриматись від таких порушень в майбутньому, а також надати письмові пояснення про виконання припису. Так, відповідно до наказу від 14.03.2-13 року №25-ос керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 було звільнено з посади 14.03.2013 року. Із табелю обліку робочого часу за березень 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 14.03.2013 року перебувала на робочому місці, а згідно запису в особовій картці ОСОБА_2 трудова книжка була отримана нею 15.03.2016 року, що підтверджує і запис у Книзі трудових книжок до них. Позивач зазначає, що територіальне управління Державної судової адміністрації знаходиться на значній відстані від Токмацького районного суду Запорізької області, робочого місця ОСОБА_2, відтак позивач не міг забезпечити видачу трудової книжки саме 14.03.2013 року, проте вчасно повідомив працівника про необхідність отримання трудової книжки, у зв'язку з чим, 15.03.2013 року ОСОБА_2 15,03.2013 року особисто прибула до територіального управління та отримала трудову книжку. Також, позивач зазначає, що під час розгляду судами справи за позовом ОСОБА_2 про скасування рішення голови суду та наказу про звільнення, зміну формулювання причин та дати звільнення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди судом апеляційної інстанції було встановлено правомірність та своєчасність дій по видачі ОСОБА_2 трудової книжки саме 15.03.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис головного державного інспектора з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ващиліної І.В. від 07.06.2016 року №08-05-089/0371-0214, складений за результатами проведення позапланової перевірки дотримання територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області вимог законодавства України про працю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач є роботодавцем в розумінні законодавства про працю, а відтак він зобов'язаний був вжити заходів щодо забезпечення отримання ОСОБА_2 її трудової книжки незалежно від структури судових органів та територіальної віддаленості робочого місця працівника від територіального управління. За такі порушення, як невчасна видача трудової книжки, управління Держпраці уповноважені примати приписи, які є обов'язковими для виконання, в приписі зазначається вимога про усунення порушень та зобов'язання утриматись від їх вчинення в майбутньому, підчас прийняття припису діяв у межах повноважень та підставі норм визначених Конституцією та Законами України.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 31.05.2016 по 07.06.2016 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці у Запорізькій області Ващиліною І.В. була проведена перевірка додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування у ТУ ДСА України в Запорізькій області, за результатами якої складений відповідний акт №08-05-089/0371-0214.

За змістом Акту перевірки посадовими особами позивача порушено вимоги ч. 1 ст. 47 КЗпП України в частині порушення зобовязання власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Так, відповідно до наказу від 14.03.2013 №25-ос керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади 14.03.2013. Із табелю обліку робочого часу за березень 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 14.03.2013 перебувала на робочому місці, а згідно запису в особовій картці ОСОБА_2 трудова книжка була отримана 15.03.2013, що підтверджується записом у Книзі обліку та руху трудових книжок та вкладишів до них.

Не погоджуючись із висновками викладеними в Акті позивачем надано заперечення щодо проведення перевірки та складання акта перевірки, що мають місце з боку ТУ ДСА України в Запорізькій області.

На підставі висновків Акту та вказаного порушення відповідачем 07.06.2016 було винесено припис № 08-05-089/0371-0214, яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України у подальшому не допускати порушення чинного трудового законодавства, в день звільнення видавати працівникові належно оформлену трудову книжку, у строк до 07 липня 2016 року письмово проінформувати відповідача з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису даного припису.

Правомірність та обґрунтованість припису Головного управління державної служби з питань праці в Запорізькій області є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що припис прийнятий у відношення позивача є таким, що не зрозумілий для виконання, оскільки містить в собі вимоги про усунення порушення та надання з цього приводу пояснень, які неможливо здійснити, оскільки вчасне видання трудової книжки можливе саме під час виникнення спірних відносин та не може мати місце станом на час розгляду справи, в свою чергу зобов'язання позивача утриматись від порушення законодавства є також неправомірним оскільки відсутні підстави вважати, що позивач має намір порушувати вимоги законодавства. Також, суд зазначив, що під час судового розгляду справи 808/3693/13-а за позовом ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції було надано оцінку правомірності видачі ОСОБА_2 трудової книжки 15.03.2013 року, та зроблено висновок про відсутність порушення трудового законодавства з боку позивача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огяду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 7 Положення).

Підпунктом 3 пункту 4 Положення визначено, що Держпраці України відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

У відповідності до пункту 6 Положення Держпраці України для виконання покладених на неї завдань мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За визначенням, наведеним у частині восьмій статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, припис, який є обов'язковим для виконання видається в разі виявлення незначного порушення вимог закону, та має на меті усунення підконтрольною установою порушення, допущене в сфері трудової діяльності та недопущення його у майбутньому.

Тобто, виходячи з аналізу зазначених норм права видання припису має конкретну мету, а саме обов'язкове усунення порушення, про що підконтрольна установа зобов'язана повідомити контролюючий орган письмово у визначені строки. З цього слідує, що припис має містити конкретну та зрозумілу вимогу, яка може бути виконана підконтрольною установою у визначений термін.

Так, під час перевірки фахівець ГУ Держпраці у Запорізькій області за вказаних обставин дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини першої статті 47 КЗпП України в частині порушення зобовязання власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, у звязку з чим 07.06.2016 ним було винесено припис № 08-05-089/0371-0214, яким позивача зобовязано усунути порушення вимог частини першої статті 47 КЗпП України у подальшому не допускати порушення чинного трудового законодавства, в день звільнення видавати працівникові належно оформлену трудову книжку, у строк до 07 липня 2016 року письмово проінформувати відповідача з наданням підтверджуючих документів про виконання вимог припису даного припису.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на час проведення перевірки позивачем вже було видано ОСОБА_2 трудову книжку, дія по видачі трудової книжки має одноразовий характер, тобто, трудову книжку можливо видати особі лише один раз і це відбулось а саме 15.03.2013 року відтак, вимога про усунення порушення в термін до 07 липня 2016 року є неможливою для виконання підконтрольною установою, вона не направлення на усунення порушення та не передбачає за собою реальної можливості її виконання. В свою чергу, вимога відповідача на майбутнє в частині зобов'язання територіального управління ДСА в Запорізькій області утриматись від вчинення порушень Закону є недопустимою, оскільки відсутніми є підстави вважати, що позивач має намір порушувати Закон, водночас чинне трудове законодавство саме по собі є загальнообов'язковим та підлягає вимоканню всіма особами, підприємствами та організаціями на території України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування законодавства наслідки, що відповідають принципам законності.

Відтак, з урахуванням фактичної неможливості виконання позивачем виданого припису у зв'язку з його незрозумілістю та недотриманням балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямований даний припис, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було невірно розтлумачено та застосовано норму закону та прийнято припис, якій не відповідає вимогам законності, та є таким, що ставить позивача в завідомо несприятливе становище.

Вказане, є підставою для скасування припису № 08-05-089/0371-0214, яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог частини першої статті 47 КЗпП України у подальшому не допускати порушення чинного трудового законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обставини звільнення ОСОБА_2 були предметом дослідження в адміністративній справі № 808/3693/13-а за позовною заявою ОСОБА_2 про скасування рішення зборів суддів, скасування подання голови суду та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини та дати звільнення, зобов'язання відповідача внести зміни до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. За наслідками розгляду справи судами не встановлено порушень щодо видачі ОСОБА_2 трудової книжки.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ТУ ДСА в Запорізькій області та скасування припису Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області № 08-05-089/0371-0214.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а підстави для зміни або скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби з питань праці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі №808/1918/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів у відповідності до ст. 212 КАС України.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко