Постанова № 62193796, 24.10.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/947/16

24 жовтня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Хребетко І.І.

за участю:

представника позивача Саламандра Г.М.

представника відповідача Федорів Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні аптеки" до Головне управління ДФС в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002551403 від 03.08.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соціальні аптеки" (надалі-позивач, ТзОВ "Соціальні аптеки") звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області (надалі - відповідач, Головне управління ДФС у Тернопільській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Тернопільській області від 03.08.2016 року №0002551403.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі. Пояснили, що відповідно до ст.250 Господарського кодексу України (надалі ГК України) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Вказали, що вони не заперечують факт порушення норм з регулювання обігу готівки, однак наголосили, що дане порушення мало місце в квітні 2015 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, винесено 03.08.2016 року, тобто після закінчення річного строку з моменту вчинення порушення. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 08.03.2016 року №0002551403 винесене відповідачем протиправно та підлягає до скасування.

20.10.2016 року, після початку судового розгляду справи по суті, представники позивача розширили підстави позову та зазначили, що кошти, які були отримані під звіт повернуті в касу ТзОВ "Соціальні аптеки" вчасно, оскільки вони отримувались під звіт під час відрядження осіб, яким видавались, а тому просять врахувати, що якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. При цьому зазначили, що дані доводи не вважають зміною підстави позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі та пояснила, що ст. 250 ГК України в даному випадку не підлягає до застосування, оскільки у рішенні Конституційного суду України від 096.07.1998 року 312-рп/1998 (справа про тлумачення терміну «законодавство») вказано, що у термін «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а відтак податкові органи, як контролюючі органи, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки.

Крім цього, просить врахувати, що під час проведення перевірки жодних документів про відрядження осіб, яким видані кошти під звіт, не подавалось. Вважає, що при розгляді спору можуть братись до уваги лише ті документи, які представлялись для перевірки, а не ново- виявлені документи, тим паче, що всі документи, які стосуються осіб, яким видавались кошти під звіт, є внутрішніми документами позивача і не можуть слугувати доказами реальності відряджень осіб, яким видавались кошти під звіт.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд прийшов до переконання, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Головним управління ДФС у Тернопільській області проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Соціальні аптеки», результати якої оформлено Актом від 06.07.2016 р. №272/14-04/37943884 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Соціальні аптеки» (код ЄДРПОУ 37943884) з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 17.10.2011 р. по 31.12.2015 р. та валютного законодавства за період з 17.10.2011 р. по 31.12.2015 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки позивачем порушено п.п.2.11 гл.2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320, а саме порушення працівниками товариства термінів використання готівки підзвітом, яку було видано на господарські потреби в сумі 800000,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз.5 ст.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Головним управління ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 р. №0002551403, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно до п.п.2.11 п.2 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України 2.11., затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р., Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз.5 ст.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Визначаючись із твердженням позивача, щодо того, що до даних спірних правовідносин повинна застосовуватись ст. 250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Однак, у ч. 2 даної статті вказано, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Так, згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки ( крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари ( послуги).

У рішенні Конституційного суду України від 09.07.1998 року №12-рп/1998 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") вказано, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Таким чином, суд вважає, що Указ Президента України « Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України є законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, а тому до даних спірних правовідносин не застосовуються вимоги ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України, а відповідач, як. органи державної податкової служби, має право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки ( крім банків).

Крім того, суд враховує, що у відповідності до п. 114.1 ПК України граничні строки застосування штрафних ( фінансових) санкцій ( штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених ст.102 ПК України, тобто 1095 днів.

Оскільки факт перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки мав місце у квітні 2015 року, а штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки застосовані податковим органом 03.08.2016 року, відповідно, суд прийшов до переконання, що відповідачем дотримано строків давності для нарахування податкових зобов'язань 1095 днів.

Щодо твердження представників позивача, що кошти, які були отримані під звіт повернуті в касу ТзОВ "Соціальні аптеки" вчасно, оскільки вони отримувались під звіт під час відрядження осіб, яким видавались, а тому враховуючи, що якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження, суд зазначає наступне.

Дане твердження, на думку суду, є зміною підстави позову після початку розгляду справи по суті.

У відповідності до ч.1.ст. 51КАС України, позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки позивач не скористався своїм правом подачі письмової заяви про зміну підстави позову до початку судового розгляду справи по суті, суд дане твердження не приймає до уваги.

Вирішуючи спір по суті, суд не приймає до уваги ряд документів, які не надавались та не досліджувались під час проведення планової виїзної перевірки позивача, що вбачається з Акту перевірки, а саме:

- наказ ТзОВ «Соціальні аптеки» № 1 від 08.04.2015 року про відрядження ОСОБА_3 для вирішення виробничих ( господарських) питань в м. Київ терміном на 12 календарних днів, видатковий касовий ордер від 08.04.2015 р., прибутковий касовий ордер № 657 від 10.04.2015 р., звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1 від 10.04.2015., посвідчення про відрядження №1 від 08.04.2015р.

- наказ ТзОВ «Соціальні аптеки» № 2 від 10.04.2015 року про відрядження ОСОБА_3 для вирішення виробничих ( господарських) питань в м. Київ терміном на 12 календарних днів, видатковий касовий ордер від 10.04.2015 р., прибутковий касовий ордер № 665 від 15.04.2015 р., звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №2 від 15.04.2015., посвідчення про відрядження №2 від 10.04.2015р.

- наказ ТзОВ «Соціальні аптеки» №3 від 28.04.2015 року про відрядження ОСОБА_4 для вирішення виробничих (господарських) питань в м. Київ терміном на 15 календарних днів, видатковий касовий ордер від 28.04.2015 р., прибутковий касовий ордер № 745 від 30.04.2015 р., звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №3 від 30.04.2015., посвідчення про відрядження №3 від 28.04.2015р.

- наказ ТзОВ «Соціальні аптеки» №4 від 30.04.2015 року про відрядження ОСОБА_4 для вирішення виробничих (господарських) питань в м. Київ терміном на 15 календарних днів, видатковий касовий ордер від 30.04.2015 р., прибутковий касовий ордер № 754 від 07.05.2015 р., звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №4 від 07.05.2015., посвідчення про відрядження №4 від 30.04.2015р.

При цьому суд зазначає, що у всіх посвідченнях про відрядження відсутній запис «найменування підприємства, установи, організації» куди відряджався працівник позивача, у посвідченні про відрядження №1 від 08.04.2015 року не скріплено печаткою прибуття у м. Київ та вибуття з м. Київ, а тому суд не має можливості встановити достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Також слід підкреслити, що відповідно до ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний подати посадовим ( службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 року №0002551403, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що було ним доведено в ході судового розгляду.

За наведених обставин, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними в справі доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не є обґрунтованими, а відтак позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні аптеки" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002551403 від 03.08.2016року - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 жовтня 2016 року

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.