Ухвала суду № 62193715, 21.10.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1572/16Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С.,

перевіривши матеріали адміністративного позову

позивача Кременчуцької міської ради Полтавської областідо відповідачів треті особи: 1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України 2. Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області) 1. Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1про скасування рішення, скасування реєстрації декларації, визнання недійсним свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2016 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області), треті особи: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, у якій просить:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації - будівництво магазину роздрібної торгівлі в м. Кременчуці Полтавської області за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 07 жовтня 2014 року за № ПТ 142142800212;

- скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19330451 від 13 лютого 2015 року, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції, та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 33605532, видане 13 лютого 2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з ненаданням до суду документа про сплату судового збору у розмірі 2756,00 грн; документа, що підтверджує повноваження особи, якою ОСОБА_2 видано довіреність від 28 грудня 2015 року № 249.

10 жовтня 2016 року позивач надав суду визначені ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду документи, чим усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 22 вересня 2016 року.

Стосовно позовних вимог до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області) про скасування рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19330451 від 13 лютого 2015 року, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції, та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 33605532, виданого 13 лютого 2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 4 цього Кодексу правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19330451 від 13 лютого 2015 року, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції, та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 33605532, видане 13 лютого 2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, маючи намір оскаржити право власності на нерухоме майно № 33605532, власником якого є ФОП ОСОБА_1, указуючи на порушення інтересів Кременчуцької міської ради, як власника земельної ділянки.

Суд зазначає, що у разі вчинення дій та/або прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про набуття/відмову в набутті фізичною чи юридичною особою права власності на нерухоме майно спір має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції (у залежності від складу сторін за позовом), оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2015 року в справі № 21-34а15.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у частині позовних вимог до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області) про скасування рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19330451 від 13 лютого 2015 року, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції, та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 33605532, виданого 13 лютого 2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, натомість може бути розглянутий судом загальної юрисдикції згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України (з огляду на суб'єктний склад).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 17, 109, 158 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (Управління державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області), треті особи: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19330451 від 13 лютого 2015 року, прийнятого державним реєстратором Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції, та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 33605532, виданого 13 лютого 2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького міського управління юстиції.

Роз'яснити позивачу право на звернення до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з такою самою позовною вимогою не допускається.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.С. Канигіна