Постанова № 62193690, 20.10.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Полтава Справа № 816/1522/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Кисличенко О.В.,

за участю:

представника Публічного акціонерне товариство "Дельта Банк" - Горбаня С.В.,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк", про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13188488 від 21 травня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний запис внесено з явним та грубим порушенням законодавства. Позивач, в порушення статті 24 Закону України "Про іпотеку", не отримував будь-яких повідомлень про відступлення прав за іпотечним договором №07/29/101/06-с від 10.10.2006. В якості підстави для внесення спірного запису до реєстру вказується договір купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013, в той час як згідно зі статтею 21 Закону України "Про іпотеку" права за іпотечним договором не продаються, а відступаються. Крім того, з відомостей про відступлення прав, зазначених у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.09.2016 слідує, що видавником договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013, серія та номер 1441, є приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., при цьому, державна реєстрація купівлі-продажу права вимоги проводилася приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.

Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 68).

Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, поштове відправлення разом з судовою повісткою повернулося до суду з відміткою відділу поштового зв'язку "адресат вибув" (а.с. 28-39).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, а також в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" та Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк".

Представник третьої особи - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію позивача, просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 повністю.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 з підстав, викладених у письмових заперечення на адміністративний позов (а.с. 42-46).

Третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечило, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомило.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників третіх осіб, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.10.2006 між ВАТ "Кредитпромбанк" (Банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №07/29/06-С, на підставі якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 400000,00 грн, а позичальник, в свою чергу, зобов'язувався повернути кредитні кошти у строки, визначені кредитним договором, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором (а.с. 52-56).

10.10.2006 з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором №07/29/06-С від 10.10.2006 між ВАТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №07/29/101/06-С (а.с. 57-60). Предметом іпотеки за цим договором є: 1) домоволодіння, що складається з двох житлових будинків з господарськими будівлями, знаходить за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2006, зареєстрованого у КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 19.09.2006 в реєстраційній книзі №43 за номером запису 4764, РПВН - 1116933; 2) земельна ділянка площею 0,0568 га, на якій розташоване домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Автозаводською районною радою м. Кременчука 01.06.2006 на підставі рішення 23 сесії 4 скликання Автозаводської районної ради від 14.12.2005 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_3.

У подальшому, 26.06.2013 між ВАТ "Кредитпромбанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1441 (а.с. 61-66). Згідно з умовами вказаного договору ВАТ "Кредитпромбанк" продав (відступив), а ПАТ "Дельта Банк" купив всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) у ВАТ "Кредитпромбанк" в якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги ВАТ "Кредитпромбанк" до осіб, які надали забезпечення за договорами забезпечення.

Згідно акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 до ПАТ "Дельта Банк" передано право вимоги за кредитним договором №07/29/06-С від 10.10.2006, укладеним між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4, а також право вимоги по іпотечному договору №07/29/101/06-С від 10.10.2006, укладеному між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 (а.с. 67).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №67484200 від 07.09.2016 ОСОБА_4 стало відомо про те, що 21.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно індексний номер 13188488 (а.с. 8-9).

Не погоджуючись з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно індексний номер 13188488 від 21.05.2014 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Як встановлено частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється у разі їх порушення.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Інтересом особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на приписи пункту 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі фізичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 6 цього ж Закону здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для звернення позивача з даним позовом до суду слугувало здійснення 21.05.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а саме, домоволодіння, що складається з двох житлових будинків з господарськими будівлями, знаходить за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0568 га, на якій розташоване домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що право власності на вказане майно належить не ОСОБА_4, а ОСОБА_2 (а.с. 72-73).

Враховую вищевказану обставину, суд доходить висновку, що в спірному випадку оскаржуване рішення індексний номер 13188488 від 21.05.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2, жодним чином не порушує прав чи інтересів ОСОБА_4 у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає позов ОСОБА_4 таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко