Постанова № 62193579, 10.10.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 жовтня 2016 року (16 год. 10 хв.) Справа № 808/961/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест Торг»

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

17.03.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест Торг» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки»; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

11.03.2016 відповідачем було прийнято три накази про проведення фактичної перевірки магазинів, що належать позивачу, а саме: від 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки». Позивач 11.03.2016 не допустив працівників відповідача до перевірки. Так, на переконання позивача, оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки фактична перевірка відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) може проводитись зокрема, за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п.п. 80.2.3); у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5).

Позивач вважає, що на момент прийняття оскаржуваних наказів у відповідача були відсутні будь-які звернення споживачів з приводу виявлених порушень у магазинах, що належать позивачу, які б відповідали вимогам ст. 5 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР). Крім того, на думку позивача, відповідачем не було та не могло бути отримано будь-яку інформацію щодо порушень в роботі магазинів, адже відносно позивача взагалі не проводились перевірки, в ході яких були б виявлені порушення в частині обліку, зберігання або обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Із урахуванням викладених вище обставин, позивач вважає, що накази відповідача від 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки» є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2016 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків до 11.04.2016.

Позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2016 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні відповідачем подані заперечення на адміністративний позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки 23.02.2016, 25.02.2016 ним було отримано письмові звернення від громадян, в яких вони зазначали про порушення позивачем законодавства в сфері обліку алкогольних напоїв. Крім того, 03.03.2016 на адресу відповідача надійшов лист ДФС України про направлення на розгляд аналогічних звернень. Відповідач зазначає, що отримані ним звернення від громадян відповідали всім вимогам, передбаченим Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР, та містять інформацію про порушення позивачем законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв. Таким чином, на підставі п.п. 80.2.3 та п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України відповідач прийняв рішення провести фактичну перевірку господарських одиниць, що належать позивачу, за адресами: м. Запоріжжя, вул. Деповська, буд. 68; м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 2; м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 1. З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що накази відповідача від 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки» є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У ході попереднього судового засідання представниками сторін надані додаткові докази, а також додаткові пояснення та заперечення на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2016 закінчено підготовче провадження та за письмовою згодою сторін призначено справу до судового розгляду у той самий день, а саме 10.10.2016.

10.10.2016 судом було отримано клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача зареєстровано як юридичну особу 11.11.2013 (а.с. 24). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 16.09.2014 (а.с. 57).

До видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (47.11); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52); дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (73.20) (а.с. 18-23).

23.02.2016 та 25.02.2016 на адресу відповідача надійшли скарги громадян ОСОБА_2 (вх. № С/151 від 23.02.2016), ОСОБА_3 (вх. № С/154 від 23.02.2016), ОСОБА_4 (вх. № Б/162 від 25.02.2016), в яких вони зазначали про порушення позивачем законодавства в сфері обліку алкогольних напоїв та тютюнових виробів (а.с. 41-47). 03.03.2016 відповідачем також отримано лист ДФС України від 03.03.2016 № 7704/7/99-99-21-06-17 «Про розгляд скарги», в якому зазначено про необхідність здійснення організаційних заходів щодо перевірки викладених у скаргах громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 фактів у частині реалізації позивачем алкогольних напоїв без застосування РРО з наданням відповіді заявнику (а.с. 48).

11.03.2016 відповідачем було прийнято накази про проведення фактичної перевірки трьох магазинів (за адресами: м. Запоріжжя, вул. Деповська, буд. 68; м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 2; м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 1), що належать позивачу, а саме: від 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки» (а.с. 57, 60, 63). Перевірці підлягав період з 09.01.2015 по 23.03.2016 в частині дотримання позивачем вимог законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, свідоцтв.

На підставі наказів від 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки» відповідачем було складено шість направлень на проведення фактичної перевірки а саме: від 11.03.2016 № 132 (а.с. 58), від 11.03.2016 № 133 (а.с. 58), від 11.03.2016 № 134, від 11.03.2016 № 135 (а.с. 61), від 11.03.2016 № 136 (а.с. 64), від 11.03.2016 № 137 (а.с. 64), починаючи з 14.03.2016 тривалістю 10 діб.

Позивач, вважаючи оскаржувані накази відповідача протиправними, не допустив працівників відповідача до перевірки на всіх об'єктах, про що уповноваженими особами відповідача складено акти їх не допуску до перевірки від 15.03.2016 № 0006/08/01/40/38972701 (а.с. 59), від 15.03.2016 № 0009/08/01/40/38972701 (а.с. 62), від 15.03.2016 № 0010/08/01/40/38972701 (а.с. 65).

Оцінюючи наявність підстав для проведення відповідачем фактичної перевірки дотримання позивачем законодавства в сфері обліку алкогольних напоїв і тютюнових виробів та, відповідно, правомірність оскаржуваних наказів, суд виходить із такого.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки регламентований ст. 80 ПК України.

Так, за приписами п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (80.2.1);

2) у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (80.2.2);

3) письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (80.2.3);

4) неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (80.2.4);

5) у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (80.2.5);

6) у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (80.2.6);

7) у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (80.2.7).

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян».

Так, законодавець у ст. 5 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР визначив, що звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Судом встановлено, що 23.02.2016, 25.02.2016 відповідачем було отримано письмові звернення від громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 41-47), в яких вони зазначали про порушення позивачем законодавства в сфері обліку алкогольних напоїв та просили вжити відповідних заходів. У цих зверненнях містяться прізвища, ім'я, по батькові, місце проживання скаржників. Крім того, у скаргах детально викладено суть порушених питань. Відтак, отримані відповідачем звернення про порушення позивачем законодавства в сфері обліку алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на переконання суду, відповідали всім вимогам, передбаченим Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Отже, відповідач був зобов'язаний прийняти накази від 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки», як того вимагає ст. 80 ПК України, а відтак, на переконання суду, вони є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав достатніх та переконливих доказів на підтвердження відсутності у відповідача підстав для проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивача та, як наслідок, не довів протиправність наказів відповідача 11.03.2016 № 229 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 230 «Про проведення фактичної перевірки», від 11.03.2016 № 231 «Про проведення фактичної перевірки».

У свою чергу, відповідачем, на переконання суду, надано докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест Торг» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус