Постанова № 62193521, 19.10.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 р. Справа №805/3070/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 12 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., при секретарі судового засідання Пидоненка Д.А., за участю: позивача - особисто, представника відповідачів - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) про стягнення одноразової грошової допомоги, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) (відповідач 2) про:

- стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50560,12 грн.;

- стягнення грошового забезпечення за два місяці в розмірі 12399,38 грн.;

- стягнення грошового забезпечення за період з 06.11.2016 по 12.04.2016 під час вимушеного прогулу в розмірі 29598,52 грн.;

- зобов'язання виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 по момент проведення остаточного розрахунку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2016 позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за два місяці в розмірі 12399,38 грн. залишено без розгляду.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2014 наказом МВС України ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ. 16.07.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2016 скасовано, позов задоволено, внаслідок чого позивача було поновлено та стягнуто грошове забезпечення в розмірі середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12.08.2014 по день фактичного поновлення на посаді. Лише 12.04.2016 наказом ГУМВС в Донецькій області № 23 о/с лк ОСОБА_2 поновлено на посаді з 13.08.2014 та звільнено з ОВС 06.11.2015. Внаслідок не виконання рішення суду з боку ГУМВС в Донецькій області вимушений прогул продовжувався з 06.11.2015 по день фактичного виконання наказу, таким чином стягненню підлягає сума 29 598,52 грн. Крім того, позивач зазначив, що приймаючи наказ про поновлення відповідач повинен був одночасно прийняти рішення про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на день прийняття відповідного рішення, однак цього зроблено не було.

Також позивач зазначив, що на п. 10 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 грошова допомога при звільненні своєчасно виплачена не була, а виплачена лише у серпні 2016 року частково в розмірі 14529,38 грн.

Крім того, відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України відповідач повинен виплати середнє грошове забезпечення за час затримки всіх виплат при звільненні позивача.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Слов'янського міського відділу у судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що вимогу про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за період з 06.11.2015 по 12.04.2016 в розмірі 29 598,52 грн. слід залишити без розгляду у зв'язку з тим, що рішенням були задоволені позовні вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу включно по 13.01.2016.

Стосовно вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50560,12 грн. представник зазначила, що виплата додаткових видів грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу ОВС здійснюється відповідно до їх особистого вкладу за загальними результатами роботи протягом місяця, про що зазначається в наказі про встановлення премії та надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, який затверджується начальником (заступником начальника) органу. В наказі № 23 о/с від 12.04.2016 щодо поновлення позивача не було встановлено конкретного розміру окладів, надбавок, доплат, преміювання тощо.

Щодо вимоги про зобов'язання Слов'янського МВ виплатити позивачу середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 по момент проведення остаточного розрахунку представник зазначила, що порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС та умови грошового забезпечення цих осіб встановлені спеціальними нормативно-правовими актами, тому положення ст. 117 КЗпП не поширюються на це спірне питання. Також пояснила, що Слов'янський МВ не є головним розпорядником бюджетних коштів згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України, а тому Слов'янський МВ надсилає головному розпорядником бюджетних коштів в особі МВС України відповідний кошторис. Тому затримка виплати грошового забезпечення при звільненні осіб рядового та начальницького складу ОВС не є з вини Слов'янського МВ, а тому вимога стосовно виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та заперечення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 20.09.1995.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 у справі № 808/7295/14, яка набрала законної сили, за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлено, що ОСОБА_2 (М-1128834) проходив службу в ОВС з 20.09.1995, а з 26.06.2013 обіймав посаду начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району).

Пунктом 17 наказу МВС України від 29.07.2014 №805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях». Згідно зазначеного наказу за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом від 12.08.2014 №1535 о/с МВС України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 у справі № 808/7295/14 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними і скасовано накази МВС України №805 від 29.07.2014 та № 1535 о/с від 12.08.2014 в частині звільнення начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського МВ Головного управління МВС України в Донецькій області з 12.08.2014. Зобов'язано Слов'янський МВ ГУМВС України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням отриманого доходу в цей період. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУМВС в Донецькій області № 333 о/с від 05.09.2014 в частині обчислення вислугу років ОСОБА_2 на день незаконного звільнення 12.08.2014.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 у справі № 808/7295/14 набрала законної сили 13.01.2016.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №23 о/с лк від 12.04.2016 майора міліції ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) з 13.08.2014.

Пунктом 2 цього наказу зазначено, що згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ вважати звільненим з органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_2 начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) з 06.11.2015 (а.с.73).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 27.05.2016 №29 о/с лк внесено зміни до наказу Головного управління МВС в Донецькій області від 12.04.2016 №23 о/с лк в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району). Вважати вислугу років на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 21 рік 06 місяців 21 день. Вважати невикористану частину відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 38 діб (а.с.71).

Щодо позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за період з 06.11.2016 по 12.04.2016 під час вимушеного прогулу в розмірі 29598,52 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч. 2 ст. 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

З позовної заяви вбачається, що позивач крім іншого просить стягнути зі Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області грошове забезпечення за період з 06.11.2015 по 12.04.2016 під час вимушеного прогулу 29 598,52 грн.

Як вже зазначалось судом вище, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 у справі № 808/7295/14, яка набрала законної сили 13.01.2016, зокрема, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського МВ Головного управління МВС України в Донецькій області з 12.08.2014 та зобов'язано Слов'янський МВ ГУМВС України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням отриманого доходу в цей період.

Зазначену постанову Головним управлінням МВС України в Донецькій області в частині поновлення позивача на посаді виконано 12.04.2014, про що свідчить наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 12.04.2016 № 23 о/с лк.

Крім того, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом вже зроблено висновок щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням отриманого доходу в цей період.

Також судом встановлено, що відповідно до дубліката трудової книжки ОСОБА_2 серії АЕ № 868955 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 1097/1 від 22.05.2015 з 25.05.2015 позивача призначено на посаду державного виконавця ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції, як такого, що успішно пройшов конкурс. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 2377/1 від 30.10.2015 звільнено з займаної посади, за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.14-18).

В матеріалах справи наявна довідка Донецького зонального відділу військової служби правопорядку Міністерства оборони України від 17.10.2016 № 408, відповідно до якої, ОСОБА_2 працює у Донецькому зональному відділу ВСП, та отримав дохід за період з січня 2016 року по вересень 2016 року в розмірі 87 936,42 грн., з січня 2016 року по квітень 2016 року - 34111,40 грн. (січень 2016 року - 6210,89 грн., лютий 2016 року - 10447,49 грн., березень 2016 року - 8672,22 грн., квітень 2016 року - 8780,80 грн.).

Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (606-14).

Статтею 258 КАС України передбачене звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання. Так відповідно до якої, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. Виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 5 цього Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушених прав, оскільки його права вже поновлено ухвалою Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 13.01.2016 у справі № 808/7295/14 та не потребують додаткового судового захисту. У разі невиконання боржниками судового рішення, позивач повинен звернутися до органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд вважає зазначити, що у відповідності до ч.ч. 9, 10 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50560,12 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому згідно абз. 8 цього ж пункту строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Відповідно до п.п. «є» та «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 2 наказу Головного управління МВС України в Донецькій області №23 о/с лк від 12.04.2016 згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_2 начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) з 06.11.2015 (а.с.73).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 27.05.2016 №29 о/с лк внесено зміни до наказу Головного управління МВС в Донецькій області від 12.04.2016 №23 о/с лк в частині звільнення майора міліції ОСОБА_2 начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району). Вважати вислугу років на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 21 рік 06 місяців 21 день. Вважати невикористану частину відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 38 діб (а.с.71).

Згідно довідки Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області від 04.10.2016 № 11765/303/07-2016, ОСОБА_2 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 14 529,38 грн. (а.с.72). Зазначена обставина також підтверджується листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.07.2016 № Х-286/26/01-2016 (а.с.50).

Відповідно до довідки Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області від 04.10.2016 № 11765/303/07-2016, середнє грошове забезпечення на час звільнення за останні два місяці (червень 2014 року - 5502,83 грн., липень 2014 року - 6696,51 грн.) складало 6099,67 грн., середньоденне грошове забезпечення на час звільнення складало 199,99 грн. (а.с.72).

Отже, для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні судом враховується довідка відповідача 2 від 04.10.2016 № 11765/303/07-2016.

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 складає 64046,54 грн. (6099,67 грн. / 2 х 21 рік).

За таких обставин, з урахуванням нарахованої та виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 14529,38 грн. (без урахування податку), відповідачу 2 необхідно до нарахувати та виплати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 49 517,16 грн.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 49 517,16 грн., з огляду на що суд частково задовольняє позовні вимоги в цій частині позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_2 середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 по момент проведення остаточного розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 КЗпП України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 КЗпП України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За приписами до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день Фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.

Також, з аналізу наведеної норми вбачається, що право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в разі, якщо працівник в день звільнення не працював, виникає за наявності звернення звільненого працівника з вимогою щодо проведення такого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у день звільнення не працював, з вимогою про проведення з ним розрахунку у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України з моменту винесення наказу про його поновлення та звільнення з органів внутрішніх справ 12.04.2016 до відповідача 2 звернувся 16.05.2016 та 24.06.2016, про що свідчать заяви позивача від 16.05.2016 (а.с.51), від 24.06.2016 (а.с.48-49).

25.05.2016 Слов'янським МВ Головного управління МВС України в Донецькій області надано відповідачу довідку про розрахунок нарахованого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. При цьому, позивачу роз'яснено, що в наказі при звільненні не була вказана вислуга років для виплати грошової допомоги, тому вона не нараховувалась (а.с.53). Наказ Головного управління МВС України в Донецькій області № 29 о/с лк про внесення змін та доповнень до наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 23 о/с лк від 12.04.2016 в частині звільнення ОСОБА_2, яким встановлено вислугу років позивачу винесено лише 27.05.2016.

Відповідно до відповіді управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.07.2016 №Х-286/26/01-2016, відповідно до якої позивача повідомлено, що ОСОБА_2 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 14529,38 грн. При цьому, роз'яснено, що ГУМВС України в Донецькій області є державною установою та фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. Розрахунок одноразової грошової допомоги був наданий до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України для належного фінансування та після фінансування з Державного бюджету України, одноразова грошова допомога буде виплачена (а.с.50).

Суд вважає за необхідним врахувати роз'яснення управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Донецькій області викладене у листі від 07.07.2016 року за №Х-286/26/01-2016 та роз'яснення Слов'янського МВ Головного управління МВС України в Донецькій області, яке викладене в довідці від 04.10.2016 № 11765/303/07-2016, стосовно того, що відповідачі зверталися до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України для належного фінансування, в тому числі на виплату одноразової грошової допомоги на користь позивача.

Також суд звертає увагу на те, що для затвердження кошторису та виділення необхідних для проведення виплат звільненим працівникам коштів необхідно певний час, оскільки ані Слов'янський МВ, ані ГУМВС України в Донецькій області не є головними розпорядниками бюджетних коштів в системі органів внутрішніх справ.

Тобто, не проведення остаточного розрахунку з позивачем в день звільнення фактично сталось в розумінні вищезазначених приписів КЗпП України не з вини роботодавця, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування відповідальності згідно вимог ст. 117 цього Кодексу, з огляду на що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) про стягнення одноразової грошової допомоги, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії.

Повний текст постанови виготовлений 24.10.2016.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8-11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) про стягнення одноразової грошової допомоги, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 49 517,16 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені 19.10.2016 у присутності позивача та представника відповідачів. Повний текст постанови буде виготовлений у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Крилова М.М.