Вирок № 62193057, 25.10.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/4299/16-к

провадження № 1-кп/415/490/16

ВИРОК

Іменем України

25.10.16 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Сухіна Д.В.

захисника ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2

ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016130240001210 від 14.05.2016 року у відношенні

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянська Донецької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, інвалідом не являється, не працюючого, раніше судимого:1) 30.06.2006 року Приморським районним судом міста Одеси за ч. 3 ст. 185, ст. 69, 15, ч. 2 ст. 186, 69, 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 19.05.2008 року Соломенським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 3) 24.10.2013 року Лисичанським міським судом за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 4) 28.11.2013 року Лисичанським міським судом за ст. 186 ч.1, 70 ч. 4 КК України до 4-х років 1 місяця позбавлення волі, ухвалою Жданівського міського суду Донецької області від 15 липня 2014 року строк невідбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду від 28.11.2013 року, скорочено наполовину на підставі ст.6 Закону України «Про амністію», звільнений з місць позбавлення волі 25.01.2016 р. за відбуттям строку покарання; 5) 30.06.2016 р. Лисичанським міським судом за ч. 2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.187 ч.1, ст.190 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2016 року о 15 годині ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, розбивши віконне скло, через віконний отвір проник до будинку АДРЕСА_3, звідки повторно таємно викрав наступне майно: системний блок марки: «Impression computers», моделі: Hom Box C4310W, в корпусі з полімерного матеріалу чорного кольору зі вставками сріблястого кольору, вартістю 3200 гривень, монітор марки «LG», моделі: «M237WDL», в полімерному корпусі чорного кольору з вставками червоного кольору, вартістю 1990 гривень, клавіатуру марки: «Sven», моделі: «Сomfort 3935», в корпусі з полімерного матеріалу чорного кольору, вартістю 150 гривень, мікрохвильову піч марки: «Alezi», моделі: Е 8027, в металевому корпусі білого кольору, вартістю 1000 гривень, мобільний телефон марки: «Nokia-200», в корпусі з полімерного матеріалу блакитного кольору, вартістю 400 гривень, які належать ОСОБА_2, чим заподіяв йому майнову шкоду на загальну суму 6740 гривень.

В кінці травня 2016 року, більш точна дата під час досудового розслідування не встановлена, приблизно о 22 годині, ОСОБА_4, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, розбивши віконне скло, через віконний отвір проник до квартири АДРЕСА_4, звідки повторно таємно викрав наступне майно: телевізор марки «Samsung» моделі «LE40B550A» 5SERIES, діагоналлю 40 дюймів, вартістю 7000 гривень, фотоапарат марки «Nikon Cool Pix», моделі «L320», вартістю 3665 гривень, мобільний телефон «iPhone 5s White, 64 Gb» китайського виробництва, вартістю 2100 гривень, плед вартістю 150 гривень, два комплекту постільної білизни, вартістю 590 гривень кожний та гроші в сумі 25000 російський рублів, які належать ОСОБА_5, чим заподіяв їй майнову шкоду на загальну суму 13505 гривень та 25000 російських рублів.

29 травня 2016 року приблизно о 12 годині 20 хвилин, ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужого майна шляхом обману, знаходячись на вул. Комсомольська м. Новодружеськ, попросив у ОСОБА_3 його мобільний телефон марки «HUAWEL», моделі: « Ascend Y511» вартістю 770 гривень, для того щоб подзвонити та зайняв грошові кошти у сумі 90 гривень, які до теперішнього часу не повернув, чим спричинив ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 860 гривень.

05 червня 2016 року приблизно о 12 годині, ОСОБА_4, знаходячись за адресою: АДРЕСА_4, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, взяв на кухні зі столу кухонний ніж та увійшовши в залу, погрожуючи ОСОБА_5 застосуванням ножа, став вимагати надати йому належні останній гроші. ОСОБА_5, реально сприймаючи погрозу ОСОБА_4, побоюючись за своє життя та здоров'я, віддала останньому свій гаманець з якого ОСОБА_4 витяг та заволодів грошима в сумі 5000 гривень та 6000 російських рублів, які належать ОСОБА_5, чим заподіяв їй майнову шкоду. Після чого ОСОБА_4, продовжуючи погрожувати ножем, наказав останній залишатися в кімнаті, а сам вистрибнув через вікно на вулицю та зник з місця злочину, розпорядившись викраденими грошима на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ст.187 ч.1, ст.190 ч.2 КК України визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився, відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4, його вина у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень за вищевикладених обставин, повністю доведена та підтверджується усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 13 травня 2016 року у денний час, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 разом з ОСОБА_4, розпивав спиртні напої, а коли спиртне закінчилось - розійшлись кожен у своїх справах. Приблизно о 15 годині він повернувся додому, при цьому коли підходив до будинку побачив вдалині силует ОСОБА_4. Прийшовши додому ліг спати, а коли прокинувся побачив, що у будинку розбите віконне скло й відсутнє майно, яке зазначено в обвинувальному акті на загальну суму 6740 гривень. На даний час майнових претензій до обвинуваченого він не має, оскільки викрадене майно йому повернуто співробітниками поліції. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснив, що 29 травня 2016 року приблизно об 11 годині 30 хвилин, він знаходився у бесідці на вул. Комсомольська м. Новодружеськ, до нього звернувся раніше не знайомий йому ОСОБА_4 й попросив у нього мобільний телефон марки «HUAWEL», для того щоб подзвонити та грошові кошти у сумі 96 гривень. Він погодився та власноруч передав обвинуваченому телефон і гроші, які обвинувачений обіцяв повернути наступного дня на цьому ж місці. Однак до теперішнього часу телефон і грошові кошти обвинуваченим не повернуто. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, в письмовій заяві до суду просила розглянути справу за її відсутністю і призначити ОСОБА_4 покарання на розсуд суду. Учасники процесу не заперечували проти розгляду даного кримінального провадження за відсутністю потерпілої ОСОБА_5

Крім того вина обвинуваченого підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- висновком товарознавчої експертизи від 10.06.2016 року № 135, згідно якого залишкова вартість вказаних об'єктів, а саме: системного блоку марки: «Impression computers», моделі: Hom Box C4310W, в корпусі з полімерного матеріалу чорного кольору зі вставками сріблястого кольору, монітору марки «LG», моделі: «M237WDL», в полімерному корпусі чорного кольору з вставками червоного кольору, клавіатури марки: «Sven», моделі: «Сomfort 3935», в корпусі з полімерного матеріалу чорного кольору, мікрохвильової пічки марки: «Alezi», моделі: Е 8027, в металевому корпусі білого кольору, мобільного телефону марки: «Nokia-200», в корпусі з полімерного матеріалу блакитного кольору, на момент скоєння кримінального правопорушення, за умови вільного ціноутворення на території України, з технічної точки зору складає 6740 гривень, розрахунків дійсної вартості майна та фото таблиць до нього (т. 1 а.с. 48-56).

- висновком товарознавчої експертизи від 14.07.2016 року № 203, згідно якого залишкова вартість указаних об'єктів: телевізору марки «Samsung» моделі «LE40B550A» 5SERIES, діагоналлю 40 дюймів, фотоапарату марки «Nikon Cool Pix», моделі «L320», мобільного телефону «iPhone 5s White, 64 Gb» китайського виробництва, пледу, двох комплектів постільної білизни на момент скоєння кримінального правопорушення, за умови вільного ціноутворення на території України, з технічної точки зору складає 13505 гривень, розрахунків дійсної вартості майна та фото таблиць до нього (т. 1 а.с. 116-125).

- висновком товарознавчої експертизи від 14.07.2016 року № 202, згідно якого залишкова вартість указаного об'єкту мобільного телефону марки «HUAWEL» на момент скоєння кримінального правопорушення, за умови вільного ціноутворення на території України, з технічної точки зору складає 770 гривень, розрахунків дійсної вартості майна та фото таблиць до нього ( т. № 2 а.с. 36-47).

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку що винуватість ОСОБА_4 у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Доведеною в судовому засіданні суд вважає винуватість ОСОБА_4 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), а його дії суд кваліфікує ч.1 ст.187 КК України.

Також знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, а його дії суд кваліфікує ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості ( ч. 2 ст. 190 КК України) та тяжких (ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України) злочинів;

- особу винного, який не працює, інвалідом не являється, одружений, раніше судимий ( том 1 а.с. 168-170), за місцем останнього мешкання характеризується задовільно (том 1 а.с. 175), під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога не числиться (том 1 а.с. 173, 178);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів.

Суд також не визнає у якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відшкодування в повному обсязі майнової шкоди потерпілому ОСОБА_2, оскільки повернення останньому викраденого майна відбулось не в результаті добровільних дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, а в ході проведення відповідних слідчих дій.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи суспільну небезпеку вчинених злочинів та кількість епізодів злочинної діяльності, а також наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочинів не працював, єдиного джерела доходів не має, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисні злочини проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості ( ч. 2 ст. 190 КК України) та тяжких (ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України) злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст. ст. 190 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.1 КК України.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які повністю викривають його у вчинених злочинах, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінальних правопорушень та з'ясуванню обставин вчинення даних злочинів, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілих, які щодо призначення покарання обвинуваченому посилалися на розсуд суду,а також те, що за місцем проживання обвинувачений характеризується задовільно, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185 КК України та найближче приближене до мінімальної міри покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 187 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення викладені в даному вироку, до ухвалення попереднього вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 30 червня 2016 року, яким останнього було засуджено до 1 року 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, - за сукупністю злочинів: застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Запобіжний захід - у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно до ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 09.06.2016 року до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 25 жовтня 2016 року.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту - з 09.06.2016 року до моменту постановлення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не пред'явлені, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження дактилоскопічних експертиз, що згідно довідок НДЕКЦ складає 439 грн. 80 коп. ( т. 1 а.с.36), 880 грн. 40 коп. ( т. 1 а.с.102), 351 грн. 84 коп. (т. 1 а.с.157) на загальну суму 1672 гривні 04 копійки, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) .

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази :

- аркуш паперу зі слідами пальців рук та первинна упаковка до висновку дактилоскопічної експертизи від 09.06.2016 року № 19/113/6-1/342е (т. 1 а.с. 46),

- аркуш паперу зі слідами пальців рук та первинна упаковка до висновку дактилоскопічної експертизи від 22.06.2016 року № 19/113/6-1/344е (т. 1 а.с. 110),

- 2 сліди рук та первинна упаковка до висновку дактилоскопічної експертизи від 16.06.2016 року № 19/113/6-1/346е (т.1 а.с.164), які відповідно до постанови слідчого від14.05.2016 року знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - необхідно залишити у матеріалах даного кримінального провадження.

Керуючись ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 1 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяця.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяця.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду від 30 червня 2016 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 25 жовтня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту взяття під варту - з 09 червня 2016 року до дня ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

-дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/342е від 09.06.2016 року у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок,

- дактилоскопічної експертизи від 22.06.2016 року № 19/113/6-1/344е у сумі 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 40 копійок.

- дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/346е від 16.06.2016 року у сумі 351 (триста п'ятдесят одна) гривні 84 копійки, а всього на загальну суму 1672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) гривні 04копійки (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Речові докази:

- аркуш паперу зі слідами пальців рук та первинна упаковка до висновку дактилоскопічної експертизи від 09.06.2016 року № 19/113/6-1/342е, аркуш паперу зі слідами пальців рук та первинна упаковка до висновку дактилоскопічної експертизи від 22.06.2016 року № 19/113/6-1/344е, 2 сліди рук та первинна упаковка до висновку дактилоскопічної експертизи від 16.06.2016 року № 19/113/6-1/346е - залишити у матеріалах даного кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілим в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова