Ухвала суду № 62192848, 19.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1249/16 Справа № 201/14014/16-к Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді: Піскун О.П.

суддів: Коваленка В.Д., Васецької В.В.

при секретарі- Гичка Л.Ю.

за участю підозрюваного- Кучеренка Р.С.

захисника- адвоката ОСОБА_2

прокурора- Сакоренка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі матеріали за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 та прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 06 жовтня 2016 рокупро обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 травня місяця 17 дня, громадянина України, який народився в місті Дніпропетровську, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3 - Данченко, 30/2, працюючого тимчасово виконуючим обовязки начальника сектору патрульної поліції Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпропетровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого ,-

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 06 жовтня 2016 року та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 до 03 грудня 2016 року;визначено відносно підозрюваного ОСОБА_3 заставу у кримінальному провадженні у розмірі 413400 гривень, з покладанням обовязків прибувати за кожною вимогою суду, слідчого чи прокурора, які проводять досудове розслідування; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора, повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання, з подальшим розясненням підозрюваному ч.8 ст.182 КПК України.

Свої висновки слідчий суддя, обґрунтовує як встановленими органом досудового розслідування обставинами, відповідно до яких в провадженні слідчого прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч.3 ст.368 КК України, відомості яких внесено до ЄРДР 30 серпня 2016 року за № 42016040000000750 за фактом одержанням ОСОБА_3 та встановленою слідством особою неправомірної вигоди, так і встановленими ризиками, передбаченими п.п.1,3-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя погодився з клопотанням слідчого та встановив, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Крім вказаного, слідчий суддя при прийнятті рішення, оцінив та врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному провадженні, у вчиненні якого він підозрівається, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру та прийшов до висновку, що застосування мяких запобіжних заходів до нього не є доцільним. Визначаючи розмір застави, суддя прийшов до висновку, щодо необхідності застосування застави у розмірі, передбаченому для застосування у виключних випадках, тобто більше 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим слідчим суддею, захисником - адвокатом ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_3; відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід, або для забезпечення покладених на ОСОБА_3 обовязків визначити заставу в сумі від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що клопотання прокурора, яке в подальшому підтримано слідчим суддею є необґрунтованим, а виключно базується на припущеннях з боку обвинувачення, що не може бути підставою для його задоволення.

Погоджуючи з доводом прокурора про тяжкість кримінального правопорушення повязаного з корупцією, слідчий суддя не прийняв до уваги, що сам по собі факт тяжкості злочину, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечить презумпції невинуватості.

Також, апелянт не погоджується і з тим, що займана посада ОСОБА_3 суттєво збільшує суспільну небезпеку кримінального правопорушення, оскільки дану підставу стороною обвинувачення не було нічим обґрунтовано, як і не були доведені інші ризики.

Погоджуючись з даним клопотанням слідчий суддя не прийняв до уваги висновки Європейського суду з прав людини, який зазначив, що суди не наводять у своїх рішеннях доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного (обвинуваченого) на процес доказування. Звертає увагу, що в клопотанні про обрання запобіжного заходу прокурором не наведено обставин, які унеможливлюють застосування інших, більш мяких заходів, що свідчить про неупередженість з боку обвинувачення до підозрюваного.

Вважає, що слідчий суддя безпідставно не прийняв до уваги те, що особа підозрюваного є єдиним годувальником у родині, оскільки має двоє неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства, у звязку з чим дружина підозрюваного не працює, а також те, що він має виключно позитивні характеристики з місця проживання.

Акцентує увагу, що суд першої інстанції в порушення п.2) ч.5 ст.182 КПК України застосував до ОСОБА_3 заставу у розмірі 300 мінімальних заробітних плат (413400 гривень), тобто застосував положення п.3) ч.5 ст.182 КПК України, що є порушенням норм процесуального права, не зазначивши в ухвалі підстав застосування саме такої застави, не взявши до уваги можливість внесення зазначеної застави з урахуванням матеріального стану підозрюваного та його родини, розміру незаконної винагороди, яка йому інкримінується, та інших обставин, в скоєнні яких він підозрюється.

В апеляційній скарзі прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 просить ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у приміщенні Дніпропетровської УВП № 4, встановити що у разі внесення підозрюваним чи іншою особою застави у розмірі 2000 мінімальних заробітних плат він підлягає звільненню з під варти.

В обґрунтування своїх вимог сторона обвинувачення стверджує про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, відповідальність за який передбачена від 5 до 10 років позбавлення волі, тобто у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, повязаного з корупцією.

Вказує, що підозрюваний вчинив злочин, будучи тимчасово виконувачем обовязки начальника сектору патрульної служби ВНД ВП ДВП ГУ НА в області, тобто службовою особою правоохоронного органу, керівником підрозділу.

Не може залишити без уваги апелянт й те, що ОСОБА_3 тривалий час працює в органах внутрішніх справ та володіє навичками розшуку осіб за вчинення кримінального правопорушення, значить може їх застосувати для приховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Акцентує, що особа підозрюваного отримав 04 жовтня 2016 року від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 2000 гривень, після помічення співробітниками СБУ та прокуратури, кинув біля входу до свого кабінету.

Крім зазначеного прокурор вказує, що наразі не встановлено всіх причетних осіб до скоєння злочину осіб, у тому числі з числа керівництва Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, що свідчить про можливість ОСОБА_3, знищити важливі докази чи вплинути на осіб, яким відомо про його незаконну діяльність.

З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання та обставин вчинення злочину сторона обвинувачення вважає за доцільне встановити 2000 розмірів мінімальної заробітної плати, як у виключному випадку, оскільки, застава у встановленій п.2) ч.5 ст.182 КПК України, межі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього обовязків, вважаючи, що застава у розмірі 300 розмірів мінімальних заробітних плат, а саме 413400 гривень, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обовязків, у звязку з чим вважає що в цій частині необхідно скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, встановивши заставу у розмірі 2000 мінімальних заробітних плат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, обґрунтовуючи її доводами, викладеними в ній, та просили скаргу прокурора залишити без задоволення, думку прокурора, який просив збільшити розмір застави у вказаному кримінальному провадженні щодо підозрюваного, обґрунтовуючи свої доводи ризиками, зазначеними у клопотанні, вказавши, що скаргу адвоката потрібно залишити без задоволення, вивчивши надані судом першої інстанції та органом досудового розслідування матеріали провадження, обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з наданих матеріалів судового і кримінального провадження, досліджених в суді першої інстанції та перевірених в суді апеляційної інстанції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України за фактом неправомірної винагороди за вирішення питання, яке входить до кола їх службових обовязків стосовно ОСОБА_3, були внесені відповідно до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 серпня 2016 року /а.с.п.8/.

05 жовтня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України /а.с.п.21-25/, про те, що останній своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної винагороди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб.

В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону ним були дотримані у повному обсязі.

Так слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.193 КПК України, ст.194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні і дійшов до висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначивши при цьому заставу у розмірі 300 мінімальних заробітних плат з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави певних обовязків, оскільки останній, як зазначено в ухвалі, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та дослідивши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, задовольнив останнє.

Також в межах своєї компетенції слідчий суддя перевіряв і наявність ризиків, зазначивши при цьому, з посиланням на п.1), п.3)-п.5 ч.1 ст.177 КПК України, в оскаржуваній ухвалі, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином /а.с.п.57-58/.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею обґрунтовано визначені мета та підстави обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, з урахуванням вимог ч.4, абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України, яка на думку колегії не є завідомо непомірною для підозрюваного, як на те вважає сторона захисту.

Приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що витікає з досліджених в тому числі в суді апеляційної інстанції матеріалів, доданих до клопотання прокурора, а саме: заявою від ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення /а.с.п.12-13/, протоколу допиту свідків ОСОБА_6 /а.с.п.14-16/, ОСОБА_5 /а.с.п.17-20/, протоколу обшуку /34-37/, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 процесуальних обовязків, запобігання таким ризикам, як переховування від органів розслідування або суду; незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на що вказують як обставини інкримінованого ОСОБА_3 у підозрі кримінального правопорушення /а.с.п.21-25/ та тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого злочину, яке становить строк до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, з конфіскацією майна і розуміючи наслідки цього підозрюваний може переховуватися від вказаних органів, так і ролі підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, за попередньою змовою зі співучасником, що вказує на такий ризик, як можливість впливати на свідків кримінального правопорушення, враховуючи вік підозрюваного та стан його здоровя, виходячи з розумності строків застосування запобіжного заходу, колегія суддів приходить до висновку, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст.177 КПК України і тримання ОСОБА_3 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в контексті вимог вищевикладених норм кримінального процесуального закону, підозрюваному ОСОБА_3 слід залишити винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 грудня 2016 року.

Щодо доводів захисника про порушення слідчим суддею ст.182 КПК України, колегія суддів вказує, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно, а тому й вірно прийшов до висновку у відповідностівимог ч.3 ст.183 КПК України, а також врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного ОСОБА_3, інших даних про особу підозрюваного, в тому числі стану здоровя членів родини, ризиків, передбачених п.1), п.3) п.5) ч.1 ст.177 цього Кодексу, встановлених у суді апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ч.4, абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України, що саме такий розмір застави підозрюваному ОСОБА_3 - трьохсот мінімальних заробітних плат, тобто 413 400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) гривень, є достатньою та помірною для підозрюваного, з чим й погоджується колегія суддів.

Посилання ж захисника на недопустимість доказів, які обґрунтовують підозру, з посиланням на висновки Європейського суду з прав людини, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки слідчий суддя, суд, на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Інші обставини апеляційної скарги захисника в частині того, що підозрюваний є єдиним годувальником у родині, має двох неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства, у звязку з чим дружина підозрюваного не працює, наявність позитивної характеристики з місця проживання останнього, хоча й мають місце, однак самі по собі, та за наявності вищенаведених ризиків, не можуть бути підставою для обрання більш мякого запобіжного заходу, так якне ставлять під сумнів висновки колегії суддів, щодо наявності обґрунтованої в ухвалі мети та підстав для обрання саме зазначеного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення відповідного розміру застави.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо необхідності збільшення розміру застави встановленої рішенням суду першої інстанції, є такими, що не заслуговують на увагу. Слідчий суддя, з урахуванням вимог ч.5 ст.182 КПК України, визнавши, що випадок із застосуванням міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 є виключним, враховуючи, що підозра останньому предявлена у вчиненні тяжкого злочину, визначив розмір застави більше 80 мінімальних заробітних плат, а саме 300 мінімальних заробітних плат.

Чому саме прокурором ставиться питання про збільшення розміру застави саме до 2000 мінімальних заробітних плат, є незрозумілим, в суді апеляційної інстанції, прокурор свою позицію також не пояснив. Всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, були враховані слідчим суддею при винесенні рішення, саме з урахуванням вказаних обставин, випадок по вказаній справі судом був визнаний виключним. Застосування ж судом розміру застави, про який просить прокурор, буде суперечити вимогам ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до якої розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для цього.

Отже рішення слідчого судді щодо визначення розміру застави в межах 300 розмірів мінімальних заробітних плат, є обґрунтованим, оскільки відповідає вимогам ст.182 КПК України.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.176 КПК України-ст.178 КПК України, ст.183 КПК України, ст.184 КПК України, ст.193 КПК України, ст.194 КПК України, ст.196 КПК України-ст.198 КПК України, ст.309 КПК України, ч.2 ст.376 КПК України, ст.405 КПК України, п.1) ч.3 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, ст.422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 06 жовтня 2016 рокупро обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обраний щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 03 грудня 2016 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

О.П.ОСОБА_7 ОСОБА_8Васецька