Ухвала суду № 62191309, 24.10.2016, Святошинський районний суд міста Києва

Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/375/16

ун. № 759/997/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Жмудь В.О.,

за участю секретаря Самчик І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві під час судового розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002574, питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Володарка Володарського р-ну Київської обл., громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 262; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, а також клопотання захисника ОСОБА_2 про припинення тримання під вартою ОСОБА_1,

сторони кримінального провадження: прокурор - Ганілов О.А., обвинувачені - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1; захисники - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, інші учасники провадження: представник цивільного позивача - ОСОБА_11, цивільні відповідачі - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

ВСТАНОВИВ:

На даний час судовий розгляд кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 не завершено, а строк дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою спливає 29.10.2016 року.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Також через канцелярію суду 07.10.2016 надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 в порядку ч. 1 ст. 331 КПК України про припинення тримання під вартою ОСОБА_1

Таким чином, на виконання вимог вказаної частини ст. 331 КПК України судом на обговорення учасників судового провадження поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, а також клопотання захисника ОСОБА_2 про припинення тримання під вартою ОСОБА_1

Прокурор Ганілов О.А. вважав за доцільне продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про припинення тримання під вартою ОСОБА_1, з тих підстав, що факти наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неодноразово встановлювалися судами і вони не відпали та продовжують існувати. Так, ОСОБА_1 може ухилитися від суду та подальшого відбуття покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів; зброя не знайдена, відтак, він зможе самостійно або сприяти іншим особам знищити або переховати її. Клопотання захисника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не аргументоване.

Представник цивільного позивача ОСОБА_11 не заперечував щодо заявленого клопотання захисника ОСОБА_2 з огляду на зміст клопотання та вважав за доцільне змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_8, яких підтримали обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, також заперечили щодо доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. Клопотання захисника ОСОБА_2 підтримали та просили задовольнити.

Захисник ОСОБА_2, якого підтримали захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_1, заперечив щодо доцільності тримання ОСОБА_1 під вартою та просив задовольнити клопотання про припинення тримання під вартою ОСОБА_1, з тих підстав, що прокурором не наведено ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не надано жодного документу на їх підтвердження. ОСОБА_1 не збирався та не збирається переховуватися від суду, навпаки заінтересований проживати зі своєю сім'єю, кількість членів якої збільшилася; не збирався та не збирається знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; також не збирається впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів у даному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, які йому інкримінуються. Крім того, розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має бути помірним, враховуючи те, що ОСОБА_1 є пенсіонером. Також обвинувачений ОСОБА_1 запевнив суд, що буде з'являтися на кожне судове засідання. Крім того, оцінити докази, які стали підставою для підозри та пред'явлення обвинуваченому ОСОБА_1, якщо вони існують, можливо під час розгляду по суті, який судом вже протягом тривалого часу, з моменту затвердження обвинувального акта, ніяк не розпочнеться.

Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши як доводи прокурора, так і доводи захисників, яких підтримали обвинувачені, а також наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 слід продовжити, відтак, клопотання захисника ОСОБА_2 про припинення тримання під вартою ОСОБА_1, задоволенню не підлягає. При цьому, суд виходить з такого.

На даний час судовий розгляд кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 лише розпочато (стадія клопотань), відтак, суд не має можливості перевірити наявність зазначених у клопотанні захисника ОСОБА_19 підстав недоцільності тримання під вартою ОСОБА_1

Відтак, продовжує залишатися достатньо підстав для продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, враховуючи те, що раніше оцінені судом фактичні обставини, які обґрунтовують існування такого ризику як ухилення від суду та не виконання його процесуальних рішень (ризик переховування), не втратили свою актуальність. Також суд вкотре наголошує на те, що дії, що ставляться ОСОБА_1 у провину, носять суспільно небезпечний характер, безпосередній зв'язок таких дій із подіями, що мають надзвичайно резонансний характер для всього суспільства, наявний ризик можливого протиправного впливу як на очевидців подій з його боку, так і щодо нього самого з боку сторонніх, зацікавлених у результатах даного кримінального провадження осіб. Висунуте ОСОБА_1 обвинувачення на даний час обґрунтоване прокурором.

Також на даний час залишається велика ймовірність того, що ОСОБА_1 зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Крім того, суд на виконання вимог ст. 178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, які викладені в ухвалі суду від 13.04.2016 і на даний час частково змінилися - збільшення кількості членів сім'ї (народження онуки). Дані обставини суд оцінює виключно у сукупності з іншими наведеними вище даними.

Таким чином, за сукупності вище наведених обставин, суд вважає за доцільне продовжити раніше обраний та продовжений стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того, за змістом п.п. «b» та «с» ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року особа може бути позбавлена свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

На даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, а також строки даного судового провадження такими, що виходять за рамки розумних, необхідних і достатніх для досягнення визначеного процесуальним законом завдання кримінального провадження, враховуючи його складність та поведінку учасників кримінального провадження.

Разом з тим, суд, керуючись правилами ч. 5 ст. 182; ч. 3 ст. 183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначені розміру застави суд враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому суд вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави керуючись абзацом 4 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи за межі максимального розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з огляду на кількість зброї та боєприпасів, які є предметом кримінального правопорушення, а саме в розмірі 5000 мінімальних заробітних плат. При цьому, доводи захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_2 про визначення помірного розміру застави їх підзахисному суд не бере до уваги з наведених вище підстав.

Крім того, на твердження захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_10 про те, що судовий розгляд даного кримінального провадження ніяк не розпочнеться, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Судом вживаються всі можливі заходи, передбачені КПК України, щодо розгляду даного кримінального провадження у розумні строки. Однак, більшість судових засідань (8 з 14), час, день, місяць, рік і місце прибуття, яких призначалися та завчасно узгоджувалися зі стороною захисту, не відбулися та були відкладені саме у зв'язку з неприбуттям захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (зайнятість в інших судових засіданнях, участь у з'їздах (конференціях), тощо).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, п.п. «b» та «с» ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про припинення тримання під вартою ОСОБА_1 відмовити.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 грудня 2016 року включно, і утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 5000 (п'яти тисяч) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 6 890 000 (шість мільйонів вісімсот дев'яносто тисяч) грн 00 коп., після внесення якої ОСОБА_1 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 2 (два) місяці, тобто до 22 грудня 2016 року включно, обов'язки, передбачені п.п. 1-4 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами у даному кримінальному провадженні, не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, а також надіслати до Київського слідчого ізолятора № 13 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: