Рішення № 62190825, 24.10.2016, Оболонський районний суд міста Києва

24.10.2016 Справа № 756/4694/15-ц

Унікальний номер 756/4694/15-ц

Провадження № 2/756/266/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існувала усна домовленість з приводу виконання роботи, пов'язаної зі створенням програмного забезпечення. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, відповідач зі свого боку не сплатив погоджену вартість виконаних робіт. У травні 2014 року відповідач підписав розписку, відповідно до якої зобов'язався сплатити позивачу грошові кошти у сумі 1500 доларів США за створення на замовлення програмного забезпечення до 31 грудня 2014 року. Проте своїх зобов'язань по сплаті суми заборгованості відповідач не виконав.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг у розмірі 35 171,27грн., три проценти річних у розмірі 280,41 грн., вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, у своїх запереченнях зазначив, що відповідач не пригадує зміст розписки, а також того, що він взагалі підписував таку розписку. Представник відповідача підтвердив, що між сторонами велися переговори щодо створення програмного забезпечення в майбутньому, однак результати робіт позивачем на користь відповідача передані не були. Крім того, відповідач посилається на те, що для договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності законом передбачена обов'язкова письмова форма. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, такий договір є нікчемним, про що прямо вказано у ст. 1107 ЦК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до розписки від 15 травня 2014 року відповідач ОСОБА_3 зобов'язався у строк до 31 грудня 2014 року сплатити ОСОБА_1 1500 доларів США за створення на замовлення програмного забезпечення. (а.с. 7)

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положеннями статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом під час її розгляду, між сторонами існувала домовленість з приводу виконання робіт по розробці програмного забезпечення.

За розпискою від 15 травня 2014 року відповідач ОСОБА_3 зобов'язався у строк до 31 грудня 2014 року сплатити на користь позивача грошові кошти у сумі 1500 доларів США за створення на замовлення програмного забезпечення. (а.с. 7)

В тексті розписки також наявний підпис відповідача та напис, що робота виконана.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що він не є автором результатів робіт з розробки програмного забезпечення, він організовував та координував виконання таких робіт. Спору з приводу набуття авторських прав на результат виконання робіт між сторонами не існує.

Позивач надав суду належний письмовий доказ існування між сторонами домовленості з приводу оплати вартості виконаних робіт. При цьому, відповідач своїм власним підписом підтвердив свої зобов'язання перед позивачем по оплаті боргу на користь позивача, а також те, що такі роботи виконані позивачем.

За таких обставин, суд доходить висновку, що правочин щодо виконання робіт на замовлення відповідача між сторонами вчинений у письмовій формі, оскільки підписана відповідачем розписка у розумінні ст. 207 ЦК України є достатньою для підтвердження письмової форми правочину. Відтак, посилання представника відповідача на нікчемність вчиненого правочину не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 280,41 грн. Розрахунок позивача є обґрунтованим.

Суму основного боргу позивач просить стягнути в національній валюті України по курсу НБУ станом на 07 квітня 2015 року, що також відповідає вимогам закону в частині валюти виконання зобов'язань згідно з ст. 533 ЦК України.

Отже, суд доходить висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 354,52 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 35 171 (тридцять п'ять тисяч сто сімдесят одна) гривень 27 копійок, три проценти річних від простроченої суми боргу у сумі 280 (двісті вісімдесят) гривень 41 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 354 (триста п'ятдесят чотири) гривень 52 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Луценко