Рішення № 62190288, 06.10.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2737/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 61195,39 долар США, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 грудня 2015 року складає 1435031,90 гривень за кредитним договором № K2HCAE00007384 від 20 серпня 2007 року; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 20 серпня 2007 року уклали кредитний договір K2HCAE00007384. Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 18445,70 долар США на термін до 16 серпня 2012 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язання за договором K2HCAE00007384 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3, між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 були укладені договори поруки. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 18445,70 долар США. В порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 станом на 16 грудня 2015 року має заборгованість - 61195,39 долар США, яка складається з наступного: 11409,44 долар США - заборгованість за кредитом; 12917,35 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1722,19 долар США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 35146,41 долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Пояснив суду, що кредитний договір діяв до 16 серпня 2012 року. Останній платіж відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором був здійснений: по тілу кредиту - 27 липня 2010 року у розмірі 1413,72 долар США, по відсоткам - 27 липня 2010 року у розмірі 468,73 долар США, по комісії - 27 липня 2010 року у розмірі 269,21 долар США, по пені - 27 липня 2010 року у розмірі 99,21 долар США, при цьому останнє списання по рахунку було здійснено 01 лютого 2011 року. Зазначив, що відсотки за користування кредитом були нараховані банком за період до кінця дії договору, комісія була нарахована за цей же період, а пеня за весь період дії до моменту подачі позову до суду. Також, пояснив суду, що дійсно банк звертався до суду з позовом про звернення стягнення на автомобіль ОСОБА_2 за договором застави, який був укладений в рахунок забезпечення позичальником умов кредитного договору. При цьому, рішення суду про задоволення даних вимог надавало право позивачу самостійно реалізувати предмет застави, у зв'язку з чим банк відкликав даний виконавчий лист з метою самостійно продати автомобіль. Автомобіль було передано банку 24 жовтня 2013 року, проте, перебував у розшуку та під арештом, у зв'язку з чим банк не зміг його продати. На даний час автомобіль перебуває у банку та не реалізований. Крім того, зазначив, що спільної поруки за договором не було, підтверджень звернення позивача до поручителів щодо стягнення заборгованості у нього відсутні, а строк позовної давності в договорі не визначений.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, з підстав викладених у запереченні на позовну заяву про стягнення заборгованості, долучених до матеріалів справи (а.с.57-59). Пояснила суду, що в 2010 році відповідач ОСОБА_2 втратила роботу, у зв'язку з чим прострочила сплату кредиту. В 2013 році автомобіль, який перебував у заставі банку, був вилучений та де він перебував ОСОБА_2 не було відомо. При цьому, ОСОБА_2 зверталася до банку із листом про реструктуризацію заборгованості, але відповіді не надійшло. В 2013 році ОСОБА_2 дізналася про звернення стягнення на автомобіль. До сьогоднішнього дня вона не знає, де автомобіль та чому він не реалізований, до ОСОБА_2 ніхто не звертався з приводу продажу даного автомобіля. Крім того, також зазначила, що строк давності по кредитному договору сплив, оскільки останній платіж було здійснено з боку позичальника 27 липня 2010 року, у зв'язку з чим просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, суд про причини неявки не повідомили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2007 року між ПРИВАТБАНК та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № K2HCAE00007384, за яким банк зобов'язався надати позичальникові ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку або перерахування на рахунок, зазначений у п. 7.1. цього договору (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 7.1. Розділу 7 кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу банку на строк з 20 серпня 2007 року по 16 серпня 2012 року включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 18445,70 доларів США на наступні цілі: 13000,00 доларів США для купівлі автомобіля, у розмірі 6,81 доларів США для слати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2. та у розмірі 4423,70 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного договору, а також у розмірі 130,00 доларів США для сплати винагороди за надання фінансового інструменту, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та 0,32% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 10 по 15 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 344,32 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

За приписом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до п. 7.3. Розділу 7 кредитного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіля Mersedes-Benz А 160 (куз. НОМЕР_1), а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.

Вказані відомості підтверджуються договором застави рухомого майна від 20 серпня 2007 року, укладеного між ПРИВАТБАНК та ОСОБА_2 (а.с. 64-67).

Крім того, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з боку позичальника ОСОБА_2, 20 серпня 2007 року між ПРИВАТБАНК та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № K2HCAE00007384/2 та між ПРИВАТБАНК та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № K2HCAE00007384/1, предметом яких є надання поруки поручителями перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником, строк, розмір кредиту, цілі, відсотки, розмір кредиту на сплату страхових платежів, винагороду за надання фінансового інструменту, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості, відсотки за дострокове погашення кредиту за цим договором, зазначені у п. 16 цього договору (а.с.14, 15).

Частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 2, 4 договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 2.2.1. - 2.2.4. п. 2.2. Розділу 2 кредитного договору, позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 7.1. цього договору; сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.2., 7.1., 7.4. цього договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Позичальник зобов'язується: сплатити банку винагороду згідно з п.п. 3.7., 6.2., 7.1. цього договору; погашення кредиту виконати в порядку, сумах і в терміни, передбачені п. 2.3.3. та 7.1. цього договору.

Як вбачається із заяви на видачу готівки № 62 від 20 серпня 2007 року, позивачем, в рахунок виконання умов кредитного договору № K2HCAE00007384, було здійснено виплату кредиту у розмірі 13 000,00 доларів США.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1.припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2.зміна умов зобов'язання;

3.сплата неустойки;

4.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 4.1. Розділу 4 кредитного договору, у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3., 7.5. цього договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно виписки офіційного курсу НБУ, станом на 16 грудня 2015 року співвідношення гривні до долара США становила за 100 доларів США - 2345,1305.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № K2HCAE00007384, станом на 16 грудня 2015 року наявна заборгованість у розмірі 61195,39 долар США, яка складається з наступного: 11409,44 долар США - заборгованість за кредитом; 12917,35 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1722,19 долар США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 35146,41 долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 4-6).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п. 1.1.4. Розділу 1 договору, банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 18 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Вказані правові позиції взаємоузгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, у справі № 6-154цс15 від 30 вересня 2015 року, 6-48цс15 від 22 квітня 2015 року.

Як вбачається з укладеного між сторонами кредитного договору № K2HCAE00007384, позивачем було надано кредит на строк з 20 серпня 2007 року по 16 серпня 2012 року.

Таким чином, з викладеного вбачається, що позивачем було пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення з позичальника заборгованості, оскільки кінцевий строк повернення кредиту визначений сторонами у договорі - 16 серпня 2012 року, у зв'язку з чим позивач мав звернутися з даними вимогами до відповідача до 16 серпня 2015 року. При цьому, як вбачається з штампу вхідної кореспонденції суду позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості лише 09 лютого 2016 року, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності, клопотань з боку сторони позивача щодо поновлення строку позовної давності подано не було, з огляду на що в межах розрізу даного спору підлягає застосування строк позовної давності, заявлений стороною відповідача в судовому засіданні.

Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Таким чином, враховуючи солідарний обов'язок позичальника та поручителів, враховуючи неможливість окремого розгляду кредитного договору та договорів поруки, враховуючи пропущення стороною позивача строку позовної давності в розрізі даного спору, суд приходить до висновку і про застосування вказаного строку до договорів поруки, укладених між сторонами.

Крім того, судом достовірно встановлено, що кредитний договір № K2HCAE00007384 був забезпечений заставою, при цьому ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення, за результатами розгляду якого судом 07 лютого 2013 року було винесено рішення про звернення стягнення на рухоме майно за договором застави рухомого майна, а саме: Mercedes-Benz, модель А 160, рік випуску: 1998, тип ТЗ: легковий комбі, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 що належать на праві власності ОСОБА_2 для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № К2НСАЕ00007384 від 20 серпня 2007 року - в розмірі 223 814,55 гривень.

В подальшому, представником позивача було отримано виконавчий лист у вказаній справі, а ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

21 серпня 2013 року відділом державної виконавчої служби було винесено постанову про розшук майна боржника та оголошено розшук майна - автомобіля Mercedes-Benz, модель А 160, рік випуску: 1998, тип ТЗ: легковий комбі, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 що належить боржнику ОСОБА_2 Крім того, 21 серпня 2013 року державним виконавцем також було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 лише в межах суми боргу.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем було здійснено реалізацію права на захист своїх інтересів в частині стягнення заборгованості з позичальника в рахунок звернення стягнення на предмет застави. Транспортний засіб, який перебуває у заставі позивача, знаходиться на зберіганні у позивача, що підтверджується актом прийму в заставу автомобіля від 24 жовтня 2013 року та актом державного виконавця ВДВС шевченківського РУЮ в м. Києві від 23 вересня 2013 року про зміну зберігача. В той же час, доказів неможливості проведення звернення стягнення на транспортний засіб стороною позивача суду не надано.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 251, 252, 255, 256, 257, 261, 526, 530, 546, 553, 572, 576, 610, 611, 612, 629, 631, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 14, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: