Ухвала суду № 62190163, 17.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/3103/16-ц Провадження № 22-ц/795/1943/2016 Головуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого -судді: Мамонової О.Є.

суддів: Острянського В.І., Шитченко Н.В.

із секретарем: Зіньковець О.О.

за участю: позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі у вихованні дитини, третя особа - орган опіки та піклування Новозаводської районної у місті Чернігові ради,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способів участі у вихованні дитини задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_6 шляхом встановлення зустрічей батька з дитиною щотижня у четвер та суботу з 15.00 год до 17.00 год, за умови задовільного стану здоров'я дитини, повідомлення матері дитини про її місце перебування, повернення дитини за місцем проживання матері у визначений час, з дотриманням розкладу навчання, відвідувань гуртків, режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 199 грн. 04 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з резолютивної частини зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, малолітньою донькою ОСОБА_6 та визначити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_6 шляхом встановлення зустрічей батька з дитиною щотижня у четвер та суботу з 15.00 год до 17.00 год, за умови задовільного стану здоров'я дитини, повідомлення матері дитини про її місце перебування, повернення дитини за місцем проживання матері у визначений час, з дотриманням розкладу навчання, відвідувань гуртків, режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку та згоди самої дитини на таку зустріч. В іншій частині просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В апеляційній скарзі наголошується, що ОСОБА_2 жодних перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з малолітньою дитиною не чинилося, а навпаки вона неодноразово пропонувала та просила ОСОБА_1 відвести дитину на заняття, зустріти після школи, нагодувати, однак жодного разу ОСОБА_1 не виконав її прохань. За доводами заявниці позивач своє бажання спілкуватися з дитиною висловлює виключно в суді та на папері, а особисто - жодного разу не запропонував своїй дитині провести разом час. Навпаки, за поясненнями дитини, даними у судовому засіданні, коли вона відвідувала бабусю ОСОБА_4, вдома був тато, який з кімнати не виходив.

ОСОБА_2 не заперечує проти встановленого висновком органу опіки та піклування регламенту зустрічей ОСОБА_1 з дитиною, однак вважає, що при таких зустрічах необхідно враховувати думку самої дитини, оскільки у висновку є вказівка про необхідність врахування думки дитини у даному конкретному випадку, зважаючи на те, що ОСОБА_6 спілкуватися з батьком не бажає, а останній час навіть побоюється його.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишити без змін рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що судом ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення по суті є правильним та справедливим, а доводи заявниці не підтверджуються матеріалами справи і не базуються на нормах чинного законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керуючись положеннями ст.ст. 153, 157, 159 СК України, виходив з того, що між сторонами склалися неприязнені стосунки щодо способів участі у вихованні дитини, при цьому врахував обов'язок батьків виховувати дитину, свідоме бажання позивача виховувати свою доньку та спілкуватися з нею, відсутність будь-яких випадків, коли законом обмежене право позивача на спілкування з донькою, думку малолітньої дитини та висновок органу опіки та піклування щодо можливості спілкування батька з донькою та визначення часу спілкування.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17 т.1).

19 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено у письмовій формі договір, який нотаріально не завірений, щодо здійснення батьківських прав і обов'язків та про визначення місця проживання дитини (а.с.138-139 т.1).

Згідно п.п. 1.3, 2.1 вказаного договору місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання матері по АДРЕСА_1. Батько має право зустрічатися та без перешкод спілкуватися з дитиною, в тому числі у будь-який день тижня та у будь-який час, попередньо зателефонувавши про приїзд, а також має право, за попередньою домовленістю з матір'ю, брати дитину за її бажанням і з урахуванням стану здоров'я та навчального процесу до себе за місцем свого проживання у такі дні: у понеділок, вівторок, середу кожного непарного тижня року, а також у четвер, п'ятницю, суботу і неділю кожного парного тижня року.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.137 т.1).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку починаючи стягнення з 12 лютого 2015 року і до повноліття дитини (а.с.19-22 т.1).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовлено (а.с.68-72 т.1).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними, припинення дій і бездіяльності, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні залишено без розгляду (а.с.202-203 т.1).

На даний час дочка сторін ОСОБА_6 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 від 01.06.2016, для виховання та розвитку дитини створено всі необхідні умови (а.с.179 т.2).

Відповідно до довідки паспортної служби КП «Новозаводське» ЧМР від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 проживає і постійно зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.158 т.1).

З характеристики КП «Новозаводське» ЧМР від 29 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 за час проживання по АДРЕСА_1, скарг і заяв від мешканців будинку не мав (а.с.150 т.1).

Згідно розрахунку Новозаводського відділу ДВС м. Чернігова від 11 серпня 2016 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів (а.с.25 т.3).

За довідками Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні від 08.12.2015, 19.04.2016, 02.08.2016 ОСОБА_1 під наглядом лікаря-психіатра не перебуває (а.с.216,217,218 т.2).

Відповідно до довідок Чернігівського дошкільного навчального закладу №32 «Веселка» від 29.04.2015 (а.с.140 т.1), Чернігівського ліцею №32 від 29.04.2015 (а.с.141 т.1), Обласного палацу дітей та юнацтва від 23.04.2015 (а.с.142 т.1), керівника «Арт-студії «ІНФОРМАЦІЯ_2» ФОП ОСОБА_7 від 28.04.2015 (а.с.143 т.1) батько дитини виявляє інтерес до творчих успіхів доньки, цікавиться розміром оплати за навчання. Пропонує фінансову допомогу в деяких питаннях.

Згідно довідки Обласного палацу дітей та юнацтва від 20 квітня 2016 року (а.с.257 т.1) з батьком дитини керівники гуртка познайомились в 2015 році, він декілька разів з'являвся на заняттях, оплатив один раз благодійний внесок та внесок за участь у фестивалі. Ніяких перешкод в спілкуванні батька з дитиною керівники гуртка не бачили, негативних висловлювань щодо батька з боку матері не чули.

На заяви ОСОБА_1 дитяча поліклініка №1 ЧМП у листах від 16.05.2016, 29.07.2016 повідомляла позивача про стан розвитку та здоров'я дитини ОСОБА_6. У червні 2015 року дитина разом з матір'ю ОСОБА_2 була оздоровлена в санаторії «Одеса» (а.с.18 т.1, а.с.173, 211 т.2)

З протоколу обстеження відносин у родині вбачається, що 11 грудня 2015 року психолог ліцею №32 ОСОБА_8 провела бесіду з ОСОБА_6, за результатами якої виявлені ознаки тривожної поведінки, негативні емоції та почуття у дівчинки, які пов'язані з нагадуванням про її батька ОСОБА_1, її відносинами з батьком, стосунками між батьком та мамою (а.с.250 т.1).

Згідно інформації Чернігівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 18 січня 2016 року психологом ОСОБА_9 проведено діагностичне обстеження малолітньої ОСОБА_6 з метою виявлення ставлення дитини до членів сім'ї. Під час бесіди дівчинка підтвердила, що їй добре з мамою, вона її любить. Сім'я у її баченні має бути дружна, щоб усі були добрі. В сім'ї мають бути мама, баба, дід, тато. Тато приходить рідко. Батька не любить, бо він недобрий, ображає маму і вона із-за цього іноді сумує. Хоче, щоб у мами все було добре. Навіть на безлюдному острові хотіла б жити з мамою. Відзначено, що ОСОБА_6 дуже прив'язана до матері на емоційному рівні і при продовженні бесіди у присутності батьків, даючи відповіді, дитина чекала маминого підтвердження щодо висловленої думки. З метою попередження психотравматуючого впливу на дитину процесу окремого проживання батьків та непорозумінь у їх стосунках, рекомендовано батькам вирішити спірні питання з мінімалізацією негативного впливу на ОСОБА_6. Рекомендовано спілкування з обома батьками, але при організації зустрічей та спілкування з батьком варто враховувати потреби і бажання дівчинки, не маніпулюючи її свідомістю (а.с.215 т.2).

Рішенням виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 23 травня 2016 року №87 затверджено висновок щодо розв'язання спору у справі за позовом ОСОБА_1, за яким, враховуючи бажання батька брати участь у вихованні дитини, орган опіки та піклування вважав за можливе дозволити ОСОБА_1 забирати для спілкування малолітню доньку ОСОБА_6, яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, щотижня у четвер та суботу з 15.00 год. до 17.00 год., за умови задовільного стану здоров'я дитини, повідомлення матері дитини про місце перебування, обов'язкового повернення дитини матері в обумовлений час та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку (а.с.141 т.2).

Під час розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні у присутності педагога малолітня ОСОБА_6 пояснила, що проживає з мамою, дідусем та бабусею. На розважальні заходи ходить з мамою. Тато приходив до школи, але це було давно. Вона не бажає, щоб він приходив до них додому, не бажає з ним гуляти. Коли проживали разом, то тато ображав бабусю. На даний час вона приходить до бабусі ОСОБА_14. Одного разу вона прийшла до бабусі, тато також був вдома, але він навіть не вийшов із кімнати. Вказала, що не хоче проживати в квартирі по АДРЕСА_3 і спілкуватися з батьком.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що ОСОБА_2 не виконує зобов'язання за договором щодо здійснення батьківських прав та про визначення місця проживання дитини від 19 вересня 2013 року, тому він повністю відмежований від дитини, без жодних на те підстав ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 чинять рішучий супротив його прагненню брати участь у вихованні дитини, не дають можливості особисто проводити час із дитиною та здійснюють наполегливий психологічний тиск на дитину, щоб остання не виявляла бажання спілкуватися з батьком.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Стаття 153 СК України передбачає, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.

Згідно зі ч.1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Задовольняючи частково позов, районний суд врахував всі обставини справи, характеристики сторін, вік дитини, її психологічний стан та інтереси, свідоме бажання позивача виховувати доньку та спілкуватися з нею, відсутність будь-яких випадків, коли законом обмежене право позивача на спілкування з донькою, а також висновок виконавчого комітету Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 23 травня 2016 року №87, який дозволяє налагодити психологічний контакт дитини з батьком та не порушує звичайних для дитини умов життя та дійшов вірного висновку про необхідність поступового відновлення стосунків батька і доньки шляхом встановлення зустрічей батька з дитиною щотижня у четвер та суботу з 15.00 год до 17.00 год, за умови задовільного стану здоров'я дитини, повідомлення матері дитини про її місце перебування, повернення дитини за місцем проживання матері у визначений час, з дотриманням розкладу навчання, відвідувань гуртків, режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дітей відповідного віку.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності з боку відповідачки чинення перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи, а саме копій численних листів позивача на адресу відповідачки з вимогами надання інформації щодо їхньої доньки (а.с.167-189 т.1, а.с. 163-165 т. 2), матеріалів кримінального провадження за заявами ОСОБА_1 (а.с. 204-209 т.1, а.с. 220 т. 2), листів відповідачки на адресу позивача з пропозиціями щодо побачень з дитиною (а.с. 227-248 т.1), звернення ОСОБА_2 до служби у справах дітей Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо вжиття заходів до позивача у зв'язку з його ухиленням від участі у вихованні доньки (а.с.251 т.1), висновків Чернігівського відділу поліції за результатами перевірок за зверненнями ОСОБА_1 ( а.с.145 т.2, а.с.155 т.2), а також з показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, сторонами не досягнуто згоди щодо визначення способів участі батька, який проживає окремо, у вихованні доньки.

Звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 із вимогою встановити регламент побачень батька з малолітньою дитиною ОСОБА_6 (а.с.202-203 т.1), про визначення місця проживання малолітньої дитини (а.с.68-72 т.1) свідчить про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виховання та спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_6.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Доводи заявниці про те, що при визначенні регламенту зустрічей ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_6 необхідно враховувати згоду самої дитини на таку зустріч також не можуть бути прийняти апеляційним судом, зважаючи на те, що небажання дитини спілкуватися з батьком обумовлене існуючою конфліктною ситуацією між батьками, яка психотравматично впливає на дитину, дівчинка на емоційному рівні дуже прив'язана саме до матері, тому дитина чекає маминого підтвердження щодо висловлених нею думок.

Думка малолітньої ОСОБА_6 про небажання спілкуватися з батьком, якій судом першої інстанції надана належна оцінка, не є вирішальною при визначенні способу участі батька у спілкуванні з дитиною, оскільки бажання дитини з урахуванням її віку, обставин у справі та існування можливих факторів стороннього впливу на думку дитини має співвідноситися з головною метою - якнайкращого забезпечення інтересів дитини, яка може бути забезпечена шляхом участі обох батьків у вихованні дитини.

При цьому, батько дитини ОСОБА_1 має позитивну характеристику, бажає брати участь у вихованні дитини та спілкуватися з нею, будь-яких випадків, коли законом обмежене право позивача на спілкування з донькою матеріали справи не містять.

Оскільки висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконкому Новозаводської районної у м. Чернігові ради від 23.05.2016 року за № 87 (а.с. 141 т. 2), не містить вказівки про необхідність врахування думки дитини, посилання на зазначене в апеляційній скарзі є помилковим.

За викладених обставин, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: