Ухвала суду № 62189806, 20.10.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/1061/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1681/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

Пастощука М.М. (головуючий)

Пєнти І.В., Янчук Т.О.

секретар судового засідання Лапко Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 20 липня 2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Романова Наталія Миколаївна, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Заслухавши доповідь судді, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_4 ОСОБА_5 вказувала, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. В цій квартирі проживала позивач, як власник, з її згоди донька (мати відповідача) без реєстрації та дружина відповідача ОСОБА_6 з двома малолітніми дітьми.

Через скрутне матеріальне становище та хворобу доньки (матері відповідача) вирішили продати квартиру, а кошти від продажу квартири мали поділити між членами сім'ї, в тому числі і відповідача, який погодився зайнятись оформленням договору купівлі-продажу.

02 лютого 2016 р. позивач оформила на відповідача довіреність, яку посвідчено приватним нотаріусом. У довіреності зазначено, що ОСОБА_5 доручає відповідачу продати квартиру на умовах та за ціною найбільш сприятливих для неї. Проте, ОСОБА_4 продав квартиру за невідомою для позивача ціною, невідомо кому та з порушенням права на житло своїх малолітніх дітей, яких зняв з реєстрації без погодження з опікунською радою, без надання іншого житла. Поділити виручені гроші відповідач між членами сім'ї не збирається, а в квартиру поселив квартирантів.

Таким чином, відповідач уклав фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Тому, позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між відповідачем ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_6 04 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Романовою Н.М.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року залучено ОСОБА_6 в якості співвідповідача по справі, залучено в якості третьої особи приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області - Романову Н.М.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 20 липня 2016 року позов задоволений.

Постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04.02.2016 р., укладений ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 02.02.2016 р. та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Романовою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 144.

В апеляційній скарзі поданій в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_8 просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На підтвердження незаконності рішення зазначається, що позивач підтвердила, що наперед не домовлялася з відповідачем ОСОБА_4 за яку суму варто продавати квартиру, а покладалася на розсуд відповідача.

Після оформлення правочину відповідач передав позивачу обумовлену частину коштів отриману від вартості реалізованої квартири. Жодного документального підтвердження передачі коштів у ОСОБА_4 не має, оскільки на той час у нього з ОСОБА_5 були гарні стосунки і необхідності у написанні розписки не було.

Суд не врахував вимоги ч. 1 ст. 239, ст. 1000 ЦК України. Висновки суду першої інстанції про необхідність доведення відповідачем проведення розрахунків з бабусею ОСОБА_5 є необґрунтованими та не законними.

Позивач у своїх вимогах безпідставно посилається на порушення ст.ст. 71, 224 ЦК України при укладенні договору купівлі-продажу квартири. Діти відповідача були зареєстровані у спірній квартирі зі своєю матір'ю ОСОБА_6 до моменту продажу квартири, потім були законно зняті з реєстрації та знову зареєстровані зі своєю матір'ю в спірній квартирі, яку вона придбала, а тому будь-яких порушень прав своїх малолітніх дітей відповідач не допускав.

Суд прийшов до помилкового висновку про фіктивність договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки відповідач діяв в межах повноважень наданих довіреністю ОСОБА_5 Укладений договір є реальним та спрямований на настання реальних правових наслідків, таких як перехід права власності на спірну квартиру до покупця та отримання грошових коштів продавцем. У договорі купівлі-продажу є вказівка на те, що розрахунки між продавцем та покупцем проведені у повному обсязі.

В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Клопотання адвоката ОСОБА_8, який представляє інтереси ОСОБА_4, про повторне відкладення розгляду справи суд вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 04.01.2010 р. ОСОБА_5. на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

Довіреністю від 2 лютого 2016 року позивач ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_4 на продаж за ціною та на умовах найбільш сприятливих для неї за його розсудом належну позивачу на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

4 лютого 2016 року між ОСОБА_5, від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4 (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_6 (покупець) укладений договір купівлі продажу.

Згідно п. 1 договору ОСОБА_5, в особі представника, продала та передає у власність, а ОСОБА_6 купила та приймає у власність, сплачуючи обумовлену грошову суму, квартиру за АДРЕСА_1.

Відчужувана квартира складається з чотирьох кімнат, загальна площа становить 147,5 кв.м.

Продаж квартири вчинено за домовленістю сторін за 190000 грн., які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору. Своїм підписом під цим договором продавець, в особі представника, підтверджує факт повного розрахунку за продану квартиру і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру (п. 3 договору купівлі-продажу від 04.02.2016 р.).

ОСОБА_4 надав згоду своїй дружині ОСОБА_6 на купівлю квартири АДРЕСА_1, продавцем якої він виступав на підставі доручення ОСОБА_5, за кошти, які є їх спільною сумісною власністю.

Згідно звіту про оцінку майна № RS42-160203-006 від 03.02.2016 р. з його змістом позивач ознайомлена не була

31 березня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Саварчук М.М. із заявою, згідно якої позивачем скасовується довіреність від 02.02.2016 р. за р. № 143

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності від 2 лютого 2016 року, не узгодив з ОСОБА_5 ціну квартири та найбільш сприятливі умови для неї, 4 лютого 2016 року уклав договір купівлі-продажу спірної квартири, згідно якого продав квартиру своїй дружині за кошти, які є їх спільною сумісною власністю, та не надав доказів про передачу ОСОБА_6 ОСОБА_4 коштів за продаж квартири, доказів, які б підтверджували виплату позивачу належних за договором купівлі-продажу квартири коштів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір купівлі-продажу квартири від 4 лютого 2016 року є фіктивним, а тому обґрунтовано визнав, на підставі ст.ст. 203, 234 ЦК України, недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири.

Норми матеріального права застосовані судом правильно, порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено. Тому наявні підстави для відхилення апеляційної скарги на підставі ст. 308 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що після оформлення правочину відповідач передав позивачу обумовлену частину коштів отриману від вартості реалізованої квартири спростовуються наступними обставинами.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідач ОСОБА_4 не надав суду доказів про отримання ним коштів від ОСОБА_6 за продаж квартири АДРЕСА_1 та про передачу цих коштів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України довірителю ОСОБА_5

Необґрунтованими є доводи про те, що суд прийшов до помилкового висновку про фіктивність договору купівлі-продажу спірної квартири.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 234 ЦПК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Встановлено, що 4 лютого 2016 року ОСОБА_4, від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 02.02.2016 р. продав своїй дружині ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 надав згоду ОСОБА_6 на купівлю спірної квартири, і квартира була придбана за спільні кошти подружжя.

Таким чином, відповідач продавши на підставі довіреності квартиру своїй дружині фактично уклав договір купівлі-продажу в своїх інтересах та в інтересах своєї сім'ї, оскільки за правилами статті 60 Сімейного кодексу України квартира стає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу повіреним ОСОБА_4 був укладений в інтересах своєї сім'ї, відповідач не довів передачу ОСОБА_5 коштів за договором купівлі-продажу спірної квартири та що квартиру продано за ціною та на умовах найбільш сприятливих для довірителя, такий правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Суддя: Суддя:

підпис підпис підпис

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду М.М. Пастощук

=====

Головуючий у І інстанції - Вдовичинський А.В.

Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 20