Ухвала суду № 62189733, 24.10.2016, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3109/16-ц

№ 4-с/688/14/16

Ухвала

Іменем України

24 жовтня 2016 року Шепетівський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Березової І.О.

при секретарі Грицак Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки

цивільну справу за скаргою ОСОБА_1

на дії та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні,

заінтересовані особи:

Менський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області;

Шепетівський міськрайонним відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницької області,

В С Т А Н О В И В:

В поданій до суду скарзі на дії та бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №74442224 ОСОБА_1 просить скасувати постанови заступника начальника Менського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 74442224:

від 05 червня 2015 року про відкриття виконавчого провадження як незаконну; від 15 червня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору, як незаконну;

від 15 червня 2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, як незаконну;

від 16 червня 2015 року про звернення стягнення на доходи боржника у сумі 1076 грн., як незаконну;

від 25 вересня 2015 року про закриття виконавчого провадження у відповідності до положень п.10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», як незаконну.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що він не був своєчасно та належним чином повідомлений про постанову про відкриття виконавчого провадження, яка і до теперішнього часу до нього не доведена, що є порушенням вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а тому всі наступні постанови, що виносилися державним виконавцем Менського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області по даному виконавчому провадженню є похідними від постанови від 05.06.2015 року про відкриття провадження, а тому також підлягають скасуванню. Просить поновити йому строк для оскарження дій та бездіяльності державного виконавця.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 скаргу підтримала, посилаючись на обставини, зазначені у скарзі, та просила скаргу задовольнити.

Відповідач, Менський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в своїх письмових запереченнях на позовну заяву вважає позов ОСОБА_1 безпідставним і необгрунтованим, при цьому зазначив, що 05.06.2015 року державному виконавцю до виконання було передано заяву командира військової частини А 2007 про прийняття до виконання виконавчого листа Шепетівського міськрайонного суду № 1-кп/688/46/14 від 02.04.2015 року та сам виконавчий лист, згідно якого необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини А 2007 вартість відновлювальних робіт пошкодженого озброєння в сумі 933,13 грн., а тому посилання позивача на те, що заяв про початок примусового стягнення від сторін виконавчого процесу не поступало, є безпідставним.

05.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлено строк для самостійного виконання до 12.06.2015 року та направлено до Менської виправної колонії № 91 за місцем перебування боржника за вих. 03-43/3497.

15.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 93,31 грн. відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню за виконавчим документом у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання - постанова знаходиться в матеріалах виконавчого провадження №50011275, яке відкрито у Шепетівському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області.

16.06.2015 року відповідно до ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50,00 грн. - постанова знаходиться в матеріалах виконавчого провадження № 50011275, яке відкрито у Шепетівському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області.

Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» згідно виконавчого документа борг позивача становив 933,13 грн., що не перевищує розмір, встановлений ч. 1 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» і, крім того, у заяві та виконавчому документі не було зазначено РНОКПП боржника, що унеможливило виявлення доходів та майна боржника в повному обсязі.

16.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника та направлено до Менської виправної колонії № 91 для виконання.

Вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк для звернення до суду, оскільки останній міг і повинен був дізнатися про існування оскаржуваних постанов не пізніше травня місяця 2016 року і, крім того, мав можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження № 50011275 з примусового виконання виконавчого листа Шепетівського міськрайонного суду № 1-кп/688/46/14 від 02.04.2015 року, відкритого у Шепетівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Хмельницької області постановою від 03.02.2016 року; заявник не просить про поновлення пропущеного строку. З наведених підстав просить залишити позов без розгляду, а у разі поновлення строку для оскарження у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2015 року вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 411 КК України до 4 років позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.02.2015 року вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.07.2014 року змінено, призначене покарання помякшено до 3 років позбавлення волі.

Ухвалою Менского районного суду від 10.04.2015 року невідбуту частину покарання ОСОБА_1 скорочено наполовину на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Ухвалою Менского районного суду від 10.08.2015 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 14.08.2015 року про виправлення арифметичної помилки) ОСОБА_1 замінено невідбуту частину покарання 9 місяців 7 днів позбавлення волі виправними роботами з відрахуванням щомісяця в дохід держави 10% заробітку.

18.08.2015 року ОСОБА_1 був звільнений з місць позбавлення волі, а 19.08.2015 року став на облік в Шепетівському МРП КВІ і з того часу відбував решту покарання у виді виправних робіт.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 02.10.2015 року ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття більш мякого покарання, визначеного ухвалою Менского районного суду від 10 серпня 2015 року 24 дні виправних робіт за період відбування покарання у виді позбавлення волі з 10.08.2015 року по 18.08.2015 року.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2015 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року апеляційна скарга останнього задоволена, ухвала Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 листопада 2015 року скасована, провадження у справі за цією заявою ОСОБА_1 закрита.

02.04.2015 року на підставі вироку Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2014 року було видано виконавчий лист № 1-кп/688/46/14 про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави в особі військової частини А2007 (код ЄДРПОУ 08209107, МФО 815013, р/р 31254273210205) вартість відновлювальних робіт пошкодженого озброєння в сумі 933 грн.13 коп., в якому зазначено назву і місце знаходження увязнення - Менська виправна колонія № 91, смт. Макошине Менського району Чернігівської області.

По даному виконавчому листу було відкрито виконавче провадження № 74442224, однак постанова про відкриття провадження від 06.06.2015 року до скаржника, як особи, яка мала статус боржника у даному виконавчому провадженні, не була доведена, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 25, ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується оглянутими в судовому засіданні матеріалами даної цивільної справи, а саме: даними характеристики на засудженого ОСОБА_1, виданою адміністрацією Менської ВК-91 від 03.08.2015 року, в якій зазначено, що згідно з вироком суду засуджений ОСОБА_1 має позов на загальну суму 933 грн. 13 коп., але виконавчі листи до бухгалтерії установи не надходили; даними письмової відповіді від Менської виправної колонії № 91 УДПС України в Чернігівській області від 29.03.2016 року за № 5/1287 на запит адвоката ОСОБА_5 про те, що 16.07.2015 року до установи надійшла постанова ВП № 47772224 від 16.06.2015 року на суму 933,13 грн. на користь в/ч А-2007, за вихідним № 5065 від 18.08.2015 року дана постанова була направлена до відділу ДВС Менського РУЮ у звязку зі звільненням засудженого з установи.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 50011275 постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2015 року у ВП № 74442224 відсутня.

Таким чином, до відома скаржника під час його увязнення у Менській виправній колонії № 91 дані про відкриття виконавчого провадження ВП № 74442224 щодо стягнення з нього на користь держави вартості відновлювальних робіт пошкодженого озброєння в сумі 933 грн. 13 коп. не надходило, не доведено до його відома і не ознайомлено останнього з постановами про стягнення з нього виконавчого збору, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, про звернення стягнення на доходи боржника у сумі 1076 грн., про закриття виконавчого провадження. Натомість, як вбачається з оглянутих матеріалів справи, скаржник жодного разу навіть не намагався ухилитися від отримання інформації у ВП № 74442224, а місце перебування скаржника було завжди достеменно відомо заінтересованій особі, а саме - виконавчій службі Менського районного управління юстиції.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

До вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника, в такому випадку необхідно ще вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Як встановлено судом, про наявність виконавчого провадження за № 47772224, яке перебувало у відділі державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та про винесення інших процесуальних документів по вказаному виконавчому провадженню, скаржнику стало відомо тільки у липні 2016 року. Матеріали справи не містять даних про те, що скаржник належним чином повідомлявся про винесення державним виконавцем зазначених вище процесуальних документів, що є порушенням вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У виконавчому листі № 1-кп/688/46/14 зазначено назва і місце знаходження увязнення скаржника, що надавало можливість державному виконавцю повідомити останнього належним чином про відкриття виконавчого провадження та в решті виконати рішення суду.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обовязків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обовязків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні, не виконана добровільно, є підставою для її примусового виконання шляхом звернення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої особи, а за їх відсутності на її майно.

За змістом пункту 8 частини другої ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

З наведених підстав суд приходить до висновку про відсутність факту вчинення відділом Менської державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення.

Крім того, відсутні докази вчинення відділом державної виконавчої служби в межах даного виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», яка вказує, що заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 6 Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавчої служби» спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або про накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, належить до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п. 8 вказаної вище постанови статтею 409 КПК України визначено суд, що вирішує питання, повязані з виконанням вироку в частині, примусове виконання якої здійснює держави виконавча служба (рішень щодо стягнення у вигляді штрафу, конфіскації майна тощо), проте не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконання вироків, у тому числі тих, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальних справах, тому відповідно до ст. 181 КАС України такі справи підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 відповідно до статей 28, 41, 89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної постанови Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина п'ята статті 128 КПК).

Оскільки судове рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за нормами ЦПК, які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно достатті 181 Кодексу адміністративного судочинства Українипідлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Щодо питання про розгляд заявлених ОСОБА_1 вимог в порядку адміністративного чи цивільного судочинства, то відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до посадової особи Менского районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чергігівській області (заступник начальника відділу) в особі ОСОБА_2, Державної казначейської служби України про скасування постанов та ухвали Вінницького апеляційного суду адміністративного суду (справа № 822/1545/16) від 15.09.2016 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до посадової особи Менского районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (заступник начальника відділу) в особі ОСОБА_2, Державної казначейської служби України про скасування постанов суди прийшли до висновку: оскільки позивач є стороною виконавчого провадження, а саме боржником, то оскаржувана постанова державного виконавця не стосується виконання судових рішень у адміністративних справах, дії відповідача повязані з невиконанням вироку суду в кримінальній справі в частині цивільного позову, а порядок вирішення питань, повязаних з виконанням вироку в частині виконання цивільного позову врегульовано нормами КПК України та ЦПК України, а тому дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У звязку із наведеним, беручи до уваги, що не допускається спір щодо підсудності справ, згідно вимог ст. 117 ЦПК України суд вважає, що дана справа повинна бути розглянута в порядку цивільного законодавства.

Суд вважає необхідним пропущений заявником з поважних причин строк для подання скарги поновити.

Відповідно до діючих норм права, саме на державного виконавця (чи іншу посадову особу державної виконавчої служби) покладається обовязок доказування суду за допомогою належних і допустимих доказів того, що ним було вжито всіх можливих заходів для примусового виконання судового рішення.

Державний виконавець зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Водночас, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 40 цього самого Закону, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернення стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), яким видано виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що в разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», (за невиконання боржником без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення), після чого виконавчий документ постановою державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

З наведеного суд приходить до висновку, що скарга заявника підлягає частковому задоволенню в частині: про визнання неправомірними дії посадової особи Менского районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 15 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору, постанови від 15 червня 2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, постанови від 16 червня 2015 року про звернення стягнення на доходи боржника у сумі 1076,44 грн.: зазначені постанови підлягають скасуванню; щодо постанов про відкриття виконавчого провадження 05 червня 2015 року та постанови від 25 вересня 2015 року про закриття виконавчого провадження підстав визнати їх незаконними не має.

Керуючись ст.ст. 383-388 ЦПК України,

суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії заступника начальника Менського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2, які полягають у винесенні постанов у виконавчому провадженні № 47772224 від 16.06.2015 року: від 15 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору, постанови від 15 червня 2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, постанови від 16 червня 2015 року про звернення стягнення на доходи боржника у сумі 1076,44 грн.; у неповідомленні боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 16.06.2015 року № 47772224.

Скасувати постанови заступника начальника Менського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 47772224 від 16.06.2015 року: від 15 червня 2015 року про стягнення виконавчого збору, постанови від 15 червня 2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, постанови від 16 червня 2015 року про звернення стягнення на доходи боржника у сумі 1076,44 грн.

У задоволенні решти скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: